Справа № 643/12555/25
Провадження № 2-о/645/136/25
26 грудня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Феленко Ю.В.,
за участю секретаря судових засідань - Товстої Є.А.,
заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт її постійного проживання разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 з 2019 року без реєстрації шлюбу, після моменту укладення шлюбу і до дня його смерті, а також встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні свого чоловіка.
Заява обґрунтована тим, що заявниця та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 22 травня 2025 року уклали шлюб.До реєстрації шлюбу з листопада 2019 року заявниця разом з ОСОБА_2 та своїм сином ОСОБА_3 мешкали за адресою : АДРЕСА_1 , яка не співпадає не з місцем моєї реєстрації, не з місцем реєстрації чоловіка ОСОБА_2 . З 09.02.2005 по 29.01.2024 ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Заявниця зареєстрована з 17.04.2008 за адресою: АДРЕСА_3 . Весь цей час вони проживали однією сім'єю, пов'язані спільним господарством, піклувались один про одного, що окрім свідків підтверджується чисельними сімейними фото та відео. ОСОБА_2 був військовим, та з 19.08.2023 звільнений з лав ЗСУ та отримував пенсію за віком. З весни 2025 року ОСОБА_2 став хворіти та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 27.06.2025 заявниця звернулась до Головного управляння Пенсійного фонду України в Харківській області стосовно призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням від 07.07.2025 про розгляд заяви щодо призначення пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відмовлено з посиланням на ненадання документів сумісного проживання або рішення суду про перебування на утримання померлого годувальника. Тож, встановлення факту її перебування на утриманні свого померлого чоловіка їй потрібно для оформлення пенсії в разі втрати годувальника.
Рух у справі висвітлено у відповідних ухвалах.
Заявниця у судовому засіданні вимоги про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні годувальника підтримала в повному обсязі. Надавши пояснення посилалась на обставини, викладені у поданій нею заяві.
Представник заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в судове засідання не з'явився, про розгляд справи управління повідомлене належним чином у встановленому законом порядку.
За наслідком судового засідання 18.12.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та визначив дату та час його проголошення 26.12.2025 о 11:00 год.
Відповідно до ч.1ст.244ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику)учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, дата ухвалення рішення у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши пояснення заявниці, покази допитаних свідків, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 3 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду, тобто, під час розгляду справ в порядку окремого провадження, суд має враховувати подані учасниками справи докази.
Суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні ( п.2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 22.05.2025 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 22.05.2025 Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №215.(а.с. 13)
ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік заявниці - ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 26.06.2025 Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №978.(а.с. 27)
Як вбачається з матеріалів справи, заявниця ОСОБА_1 з 17.04.2008 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №137710763 від 14.09.2018 на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер 5-867, виданого 10.09.2018 Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою, належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Померлий чоловік заявниці ОСОБА_2 з 09.02.2005 по 29.01.2024 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
За відомостями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 20.08.2023 ОСОБА_2 призначена пенсія за віком. ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні з 20.08.2023 по 30.06.2025.(а.с. 94)
Рішенням Головного управління ПФУ в Харківській області Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсідій та пільг від 07.07.2025 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .(а.с. 95)
Відмова Пенсійного фонду була обґрунтована відсутністю у заявниці документів, що засвідчують перебування члена сім'ї на утриманні померлого годувальника (сумісне проживання на день смерті), тобто через різницю в адресах у зареєстрованому з чоловіком місцю проживання, що унеможливлює підтвердження факту перебування дружини на утриманні померлого годувальника.
В судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які показали суду, що протягом тривалого часу знають заявницю та її покійного чоловіка, з 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю за однією адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний організований побут, спільний бюджет, піклувалися та дбали один про одного. Заявниця ОСОБА_1 отримувала допомогу саме від померлого чоловіка, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування, саме ОСОБА_2 опікувався та матеріально забезпечував родину, тому сім'я існувала на його кошти (пенсію), яка і була, по суті, постійним і основним джерелом до існування. Після смерті чоловіка заявниця фактично залишилась позбавленою основного джерела засобів для існування.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи немає, їх письмові пояснення об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Суд зауважує, що при виборі місця проживання громадяни керуються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні.
Відповідно до ст. 3 даного Закону вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадян України на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати або перебувати.
Відповідно до ст. 6 Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Згідно Конституції України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особи, що мешкають в Україні не зобов'язані постійно проживати в місці своєї реєстрації, отже обставина (факт) спільного проживання спадкодавця та спадкоємців підлягає доведенню належними способами та засобами.
У своїй ухвалі від 14 вересня 2016 року (справа № 505/2085/14-ц) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов наступного висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів».
Встановлення факту постійного проживання із ОСОБА_2 має для заявниці важливе юридичне значення, а саме оформлення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, матеріалами справи та дослідженими в судовому засіданні сукупністю доказів, показаннями свідків, доводиться факт того, що заявник проживала разом з ОСОБА_2 з 2019 року однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до п. 18 Постанови Правління Пенсійного Фонду України від 01 грудня 2008 року «Про внесення змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій», документами, що засвідчує факт перебування на утриманні померлого годувальника непрацездатних членів сім'ї, являються довідки уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування, про спільне проживання з годувальником на момент його смерті.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника, одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, а також втрати джерела засобів до існування встановлюються у судовому порядку.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
На підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається: непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначена інвалідність внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Як вбачається з відомостей офіційного сайту ГУ ПФУ, ОСОБА_1 з 30.01.2024 отримує пенсійне забезпечення у розмірі 5183,92 грн. щомісячно.(а.с. 14)
Згідно протоколу ГУ ПФУ в Харківській області за пенсійною справою - 2001036813 (Міноборони) від 20.08.2023 ОСОБА_2 призначено пенсію за віком з 19.08.2023 в розмірі 10045,84 грн.
Як вбачається з довідки №1923 від 24.07.2025 Головного управління ПФУ в Харківській області, з березня 2025 року розмір пенсії ОСОБА_2 склав 12044,95 грн.
Відповідно до п.1ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно п.1 ч.2 ст.36 Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченогост.26 цього Закону.
Відповідно дост.38 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Пунктом 8постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Згідно із п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, також надаються такі документи: документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
У відповідності до п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,13, 60, 88, 293, 294, 315 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення фактів, що мають юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 з 2019 року без реєстрації шлюбу та після укладення шлюбу і до дня його смерті.
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24.02.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ел. пошта gu@kh.pfu.gov.ua, адреса 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під.,2 поверх, ЄДРПОУ 14099344.
Суддя Ю.В. Феленко