Справа № 643/22200/25
Провадження № 2/643/8677/25
25.12.2025 суддя Салтівського районного суду міста Харкова Власенко М. В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста» про захист прав споживачів,
11.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до Салтівського районного суду міста Харкова через систему «Електронний суд» з позовом до ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста», в якому просить:
- розірвати договір №20102509 про надання правової допомоги (від 20.10.2025) між нею та Відповідачем;
- стягнути з Відповідача 10 000 грн як повну вартість послуги, що не була надана належним чином;
- стягнути з Відповідача 8 000 грн моральної шкоди;
- стягнути з Відповідача поштові витрати, понесені нею у зв'язку з направленням претензії (130 грн), а також оплати надісланого ними пакету документів (50 грн), всього 180 грн;
- стягнути з Відповідача на її користь суму судового збору, сплачену при поданні позову.
Ухвалою суду від 17.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків, шляхом надання доказів підсудності справи Салтівському районному суду міста Харкова та доказів сплати судового збору.
19.12.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків.
Суд, перевіривши позовну заяву на її відповідність вимогам ЦПК України, встановив таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом; позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Положеннями ч. 5 ст. 28 ЦПК України визначено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
При зверненні з позовом до суду позивач вказує місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності справи, суддею направлено запит до Єдиного державного демографічного реєстру для встановлення зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи - позивача.
З отриманих відповідей вбачається, що позивач зареєстрована у АДРЕСА_2 .
Отже, зареєстроване місце проживання позивача не відноситься до територіальної підсудності Салтівського районного суду міста Харкова.
У заяві про усунення недоліків позивачка зазначає, що при зверненні до суду вона керується положеннями ч. 5 ст. 28 ЦПК України.
При цьому, жодних офіційних відомостей щодо зареєстрованого місця перебування за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не надано.
Долучені копії чеків з аптек у різних районах м. Харкова, декларація про вибір лікаря, результати медичних аналізів, не свідчать, що позивач має зареєстроване місце перебування у м. Харкові, на території, що відноситься до юрисдикції Салтівського районного суду міста Харкова.
Отже, станом на час звернення до суду позивач не має у м. Харкові зареєстрованого місця проживання або перебування, а зареєстроване місце проживання ( АДРЕСА_2 ) не входить в межі територіальної підсудності Салтівського районного суду міста Харкова.
Судом враховується, що у цій категорії справ підсудність є альтернативною і залежить від волі позивача, яка на власний розсуд визначає таку підсудність. У цій справі, ОСОБА_1 у заяві про усунення недоліків чітко вказала, що позов пред'являється за правилами ч. 5 ст. 28 ЦПК України, а саме за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.
Згідно ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» житель - громадянин України, який задекларував або зареєстрував місце проживання на території територіальної громади або фактичне місце проживання/перебування якого підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - житель, який проживає), крім військовослужбовця строкової служби, фізичної особи, яка за вироком суду перебуває у місці позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, з аналізу вказаних положень законодавства та фактичних обставин справи, судом встановлено, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо належного підтвердження свого офіційного місця перебування на території, що відноситься до юрисдикції Салтівського районного суду міста Харкова.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно ст. 55,124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
При цьому, підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За правилами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Одночасно судом приймається, що право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність (рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24), у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справах Jorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).
Отже, під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
З сукупного аналізу вищенаведеного слід дійти висновку, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і розгляд цивільної справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даного спору.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відтак, суд вважає за необхідне передати справу до Кременчуцького районного суду Полтавської області, відповідно до визначених процесуальним законом правил підсудності, оскільки місце реєстрації позивача не входить у межі територіальної підсудності Салтівського районного суду міста Харкова.
Керуючись ст. 27, 28, 31, 32, 187, 260, 261, 354, 355 ЦПК України, суд -
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста» про захист прав споживачів - передати для розгляду до Кременчуцького районного суду Полтавської області.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, може подати апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено та підписано 25.12.2025.
Суддя Михайло ВЛАСЕНКО