Справа № 182/4479/25
Провадження № 2/0182/3213/2025
Іменем України
27.11.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовною заявою Рудика Володимира Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Управління комунального майна Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії -
Рудик В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Управління комунального майна Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що 11 квітня 2025 року рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області № 396 «Про визнання ОСОБА_1 наймачем квартири АДРЕСА_1 » позивача було визнано наймачем квартири АДРЕСА_1 . Крім цього, було надано дозвіл КП «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради на укладення договору найму квартири АДРЕСА_1 . 17 квітня 2025 року Комунальне підприємство «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради та позивач уклали договір найму житла. Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору, Наймодавець надав Наймачу у користування житло (квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ). Згодом, ОСОБА_1 звернувся до Управління комунального майна Нікопольської міської ради із заявою щодо приватизації квартири. Однак, листом № 562/25 від 09.06.2025 року відповідач зазначив наступне: «приватизація квартир здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», відповідно до вимог якого затверджено перелік документів, який громадянин надає до органу приватизації: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі, копію документа, що посвідчує особу, технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку, довідка про склад сім'ї та займані приміщення, копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку), а також документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (таким документом є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду), а також заява-згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі. Проте, як зазначив відповідач, подані документи не відповідали вимогам пункту 18 Положення, а саме: відсутня копія ордера про надання жилої площі, який є підставою та на підставі якого укладається договір найму житла, а тому відсутня правову підстава для надання згоди на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 ». Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, представник позивача змушений звернутись до суду та просить ухвалити рішення, яким визнати незаконною відмову Управління комунального майна Нікопольської міської ради ОСОБА_1 у приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, позивач та його представник в судове засідання не прибули, однак, від представника позивача на адресу суду надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи проводити за наявними в матеріалах справи доказами, позовні вимоги підтримує та на їх задоволенні наполягає (а.с.36).
Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, в судове засідання не прибув, при цьому, на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, згідно яких зазначає, що відповідач як орган здійснює свою діяльність у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому вважає, що будь-які порушення щодо неправомірної відмови позивачу в приватизації відсутні. Таким чином, враховуючи вищевикладене, просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності та ухвалити рішення, у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.30-31).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Згідно зі ст.9 Житлового Кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Відповідно до ч.2 ст.64 Житлового кодексу України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб,якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть спільне господарство.
Як встановлено судом, 11 квітня 2025 року ОСОБА_1 було визнано наймачем квартири АДРЕСА_1 , про що свідчить рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області № 396 (а.с.19-20). Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з даним позовом стали обставини, які полягають, на думку позивача та його представника, в протиправній та безпідставній відмові щодо приватизації вищевказаної квартири. Тобто, позивач, у відповідності до вимоги чинного законодавства, скористався своїм правом та звернувся до відповідача з заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , однак, листом № 562/25 від 09.06.2025 року відповідач відмовив йому, зазначивши наступне: «приватизація квартир здійснюється, відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», відповідно до вимог якого затверджено перелік документів, який громадянин надає до органу приватизації: - Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі, копію документа, що посвідчує особу, технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку, довідка про склад сім'ї та займані приміщення, копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку), а також документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (таким документом є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду), а також заява-згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі». Проте, як зазначив відповідач, подані документи не відповідали вимогам пункту 18 Положення, а саме: у позивача наразі відсутня копія ордера про надання жилої площі, який є підставою та на підставі якого укладається договір найму житла, а тому відсутня правова підстава для надання згоди на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.23).
Відповідно до п.69 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP», затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, ордер дійсний протягом 30 днів. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.
Судом встановлено, що позивач протягом тривалого часу, з моменту отримання відповідних документів не нерухоме майно, вселився в надану квартир, зареєструвався в ній та продовжує у ній жити по даний час. При цьому, судом приймається до уваги той факт, що з часу реєстрації, а саме: з 17 липня 2017 року та по даний час, жодним власником будинку або балансоутримувачем не пред'являлось до позивача претензій щодо незаконності зайняття ним квартири.
Відповідно до ст.58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Згідно ст.61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.47 Конституції України, кожен має право на житло.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що в позасудовому порядку позивач позбавлений можливості вчинити відповідні дії, змушений з позовом звернутись до суду, з посиланням на докази та обставини, які судом вставлені та знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Рудика Володимира Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Управління комунального майна Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати незаконною відмову Управління комунального майна Нікопольської міської ради ОСОБА_1 у приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал