Справа № 204/6448/25
Провадження № 2/204/3369/25
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
26 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Єфімової А.О.
розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
19 червня 2025 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в розмірі 36 889 грн. 82 грн. та судовий збір в розмірі 3 028 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 27 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2477909, за яким ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» надало відповідачу кредит в розмірі 6 500 грн. строком на 345 днів, тобто до 07.05.2025 року, процентна ставка 1,15% на добу, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). 27 листопада 2024 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27112024/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 27112024/1 від 27 листопада 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2477909 в сумі 21 402 грн. 32 коп., з яких: 6 1100 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 784 грн. 32 коп. сума заборгованості за відсотками; 608 грн. сума заборгованості по комісії; 4 900 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Крім того, 28 червня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 37312-06/2024, за яким ТОВ «Аванс Кредит» надало відповідачу кредит в розмірі 3 500 грн. строком на 120 днів, тобто до 25 жовтня 2024 року, процентна ставка 1,50% на добу, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). 19 листопада 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 191124/2, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 191124/2 від 19.11.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 37312-06/2024 в сумі 15 487 грн. 50 коп., з яких: 3 500 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 987 грн. 50 коп. сума заборгованості за відсотками; 7 000 грн. сума заборгованості за штрафними санкціями. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитними договорами № 2477909 та № 37312-06/2024 в розмірі 36 889 грн. 82 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також відшкодувати судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 9 липня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 9 липня 2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо кредитного договору № 2477909 від 27 травня 2024 року, суд зазначає наступне.
У судовому засіданні встановлено, що 27 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2477909, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 6 500 грн., на строк 345 днів, кінцева дата погашення кредиту 7 травня 2025 року, з фіксованою процентною ставкою 1,15%.
У якості додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 2477909 сторонами погоджено графік платежів.
ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало та надало останньому кредит в сумі 6 500 грн. шляхом зарахування кредитних коштів 27 травня 2024 року на його кредитну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 36633376.
27 листопада 2024 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27112024/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Згідно з Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 27112024/1 від 27 листопада 2024 року TOB «ФК «Незалежні Фінанси» передало TOB «ФК «ЄАПБ» належні йому права вимоги, а TOB «ФК «ЄАПБ» прийняло належні TOB «ФК «Незалежні Фінанси» права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.
Згідно з реєстром боржників до договору факторингу № 27112024/1 від 27 листопада 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 21 402 грн. 32 коп., з яких: 6 1100 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 784 грн. 32 коп. - сума заборгованості за відсотками; 608 грн. - сума заборгованості по комісії; 4 900 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Щодо кредитного договору № 37312-06/2024 від 28 червня 2024 року, суд зазначає наступне.
У судовому засіданні встановлено, що 28 червня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 37312-06/2024, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 3 500 грн. строком на 120 днів, тобто до 25 жовтня 2024 року, відсоткова ставка становить 1,50% на добу (п.п.1.2, 1.4.1 договору).
Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором «W1063», відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитні договори.
У якості додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 37312-06/2024 сторонами погоджено графік платежів.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 28 червня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 був погоджений та підписаний паспорт споживчого кредиту у якості інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який підписано електронним підписом «W1063».
За довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 3466_250423101209 від 23 квітня 2025 року, відповідно до умов договору про переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 12 січня 2022 року, укладеного між компанією та ТОВ «Аванс Кредит», 28.06.2024 року о 18:15:00 було здійснено платіжну операцію про переказ через систему iPay.ua-438228924 на банківську картку № НОМЕР_2 суму в розмірі 3 500 грн.
19 листопада 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 191124/2, відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» відступає фактору - ТОВ «ФК «ЄАПБ», а фактор приймає право вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «Аванс Кредит» за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 191124/2 від 19 листопада 2024 року TOB «Аванс Кредит» передало TOB «ФК «ЄАПБ» належні йому права вимоги, а TOB «ФК «ЄАПБ» прийняло належні TOB «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.
За даними реєстру боржників до договору факторингу № 191124/2 від 19 листопада 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 15 487 грн. 50 коп., з яких: 3 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 987 грн. 50 коп. - сума заборгованості за відсотками; 7 000 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмові формі. Якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію», встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощену процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлення в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним і Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, встановленому статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Встановлені судом фактичні обставини у справі, свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів № 2477909 та № 37312-06/2024, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідорк односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, умов договорів не виконав та не бажає у повному обсязі погасити заборгованість за цими договорами у добровільному порядку, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 2477909 від 27 травня 2024 року становить 15 894 грн. 32 коп. та складається з: 6 110 грн. заборгованості за тілом кредиту, 9 784 грн. 32 коп. заборгованості за відсотками, та за Кредитним договором № 37312-06/2024 від 28 червня 2024 року в розмірі 8 487 грн. 50 коп., з яких: 3 500 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 987 грн. 50 коп. сума заборгованості за відсотками.
Що стосується позовних вимог про стягнення штрафу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за кредитним договором № 2477909 від 27 травня 2024 року у розмірі 4 900 грн. та штраф за кредитним договором № 37312-06/2024 від 28 червня 2024 року в розмірі 7 000 грн.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи зазначені положення закону стягнення штрафу у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за кредитним договором № 2477909 від 27 травня 2024 року, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються ЗУ «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У розумінні положень чинного законодавства України, послуга, яку надає банк споживачу, - надання грошових коштів.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року визначено, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки, надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. У зв'язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемними, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволені даних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», слід стягнути заборгованість за кредитними договорами № 2477909 та № 37312-06/2024 у загальному розмірі становить 24 381 грн. 82 коп.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 512, 514, 526, 610, 638, 639, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором № 2477909 від 27 травня 2024 року в розмірі 15 894 грн. 32 коп., заборгованість за Кредитним договором № 37312-06/2024 від 28 червня 2024 року в розмірі 8 487 грн. 50 коп., судові витрати по справі у розмірі 3 028 грн., а всього стягнути суму у розмірі 27 409 грн. 82 коп.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Дубіжанська