Справа № 202/6728/25
Провадження № 1-кс/202/9403/2025
Іменем України
25 грудня 2025 року слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Дніпро клопотання першого заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньо освітою, не працевлаштованого, одруженого, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді санітара-стрільця 1 мотопіхотного спеціалізованого відділення 1 мотопіхотного спеціалізованого взводу 1 мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 408 КК України,-
До слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене клопотання, в якому зазначено, що ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 408 КК України. При цьому, строк дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу спливає до початку підготовчого судового засідання. В обґрунтування необхідності продовження тримання ОСОБА_5 під вартою, прокурором зазначено, що обвинувачений може: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, і заявлені ризики не зменшились.
Прокурор у судовому засіданні вказавши на наявність підстав для продовження відносно обвинуваченого строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав думку обвинуваченого. Зазначив, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором не доведені та просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Дослідивши матеріали клопотання та заслухавши думку сторін, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебували матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, шляхом виділення матеріалів досудового розслідування за № 62025170020004706 від 02 квітня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 408 КК України.
В рамках даного кримінального провадження відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово було продовжено, останній раз ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2025 року строком до 29.12.2025 року включно.
24 грудня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 408 КК України.
25 грудня 2025 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 скеровано до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-IX, який набув чинності 06.11.2022 року, внесено ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку розгляду клопотань про застосування та продовження дії запобіжних заходів.
Так, відповідно до частини четвертої статті 176 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Частиною шостою статті 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) передбачено у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Отже, наведеними положеннями Закону надано право слідчому, за погодженням з прокурором, та прокурору до початку підготовчого судового засідання (до проведення підготовчого судового засідання) звертатися до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу або його продовження, та, відповідно, надано повноваження слідчому судді на розгляд таких клопотань за межами досудового розслідування.
У наведених нормах Закону законодавцем застосовано формулювання "до початку підготовчого судового засідання" (ч. 1 ст. 176 КПК) та "до проведення підготовчого судового засідання" (ч. 6 ст. 199 КПК).
Таким чином, аналіз положень статей 176, 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX), у взаємозв'язку з положеннями статті 314 КПК України, дає підстави для висновку про те, що слідчий суддя наділений повноваженнями на розгляд клопотань слідчого та/або прокурора про застосування запобіжного заходу або його продовження лише у випадках коли обвинувальний акт надіслано (подано) до суду, однак підготовче судове засідання судом ще не призначено, або ж призначено, проте термін дії запобіжного заходу закінчується до дати проведення такого засідання.
На теперішній час, підготовче засідання у кримінальному провадженні №62025170020004706 судомне призначено, а строк дії запобіжного заходу застосованого відносно ОСОБА_5 , спливає. Відтак, розгляд і вирішення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, на даному етапі, віднесено до повноважень слідчого судді.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу, слідчим суддею враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який має неповну загальну середню освіту, одружений, не працевлаштований, проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді санітара-стрільця 1 мотопіхотного спеціалізованого відділення 1 мотопіхотного спеціалізованого взводу 1 мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», має місце реєстрації та місце мешкання, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров'я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, у своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред'явлених заявникові, та ризик його втечі.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При вирішенні питання щодо існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України, слідчий суддя враховує, що ризик переховування ОСОБА_5 від суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання, тяжкість якого особливо сильно підвищують ризик переховування від суду на етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. При цьому, наявність у обвинуваченого дружини, місця реєстрації та мешкання, не можуть в повній мірі нівелювати фактор втечі та запобігти спробам переховуватися від суду.
Перевіряючи існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід зазначити, що ОСОБА_5 відомі анкетні дані всіх свідків та потерпілих, а тому слідчий суддя доходить до переконання, що обвинувачений наділений потенційною можливістю незаконно впливати на них, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Слідчий суддя також бере до уваги те, ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий та на даний час, в умовах воєнного стану, обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), а також тяжкого й особливо тяжкого злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, вчинених стосовно малолітніх осіб.
Наведене свідчить про підвищену небезпеку протиправних дій останнього, вказує на систематичний характер протиправної поведінки ОСОБА_5 та дає підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиком, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, перевіривши доводи клопотання, на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що вони є реальними з огляду на конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим.
Слідчий суддя вважає, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, та з врахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу обвинуваченого, враховуючи тяжкість і характер кримінальних правопорушень, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_5 для забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчим суддею враховується, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами) з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
Частиною 7 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою)..
Оцінюючи вищевказані обставини, слідчий суддя також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, на підставі наданих слідчому судді матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя обґрунтовано вважає, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого, що вказує на необхідність продовження застосованого відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, продовжуючи строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи питання щодо можливості визначення обвинуваченому ОСОБА_5 розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178, 183 КПК України, оскільки ОСОБА_5 , який є раніше неодноразово судимою особою, обвинувачується за ч. 4 ст. 408 КПК України, що є умисним особливо тяжким злочином проти встановленого порядку несення військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану, та за ч. 4 ст. 152 КК України, що є умисним особливо тяжким злочином, вчиненим щодо малолітньої особи із застосуванням насильства, слідчий суддя не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання першого заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 408 КК України - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, але не довше ніж до20 лютого 2026 року включно.
Контроль за виконання ухвали покласти на першого заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 .
Повний текст ухвали проголошено о 14 годині 30 хвилин 26 грудня 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1