26 грудня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 695/1473/25
Провадження № 22-ц/821/1912/25
Категорія: 310020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
секретаря - Дмитренко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, яка має інвалідність І групи «Б» у розмірі 1/4 частини з усіх доходів відповідача, щомісяця, починаючи з дати подання позову і до припинення підстав для виплати аліментів.
В обґрунтування позову зазначала, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21.12.2007.
На даний час сімейне життя не склалося, тому позивачка звернуся до суду із заявою про розірвання шлюбу.
Вказувала, що відповідно до висновку обласного МСЕК № 1 вона є особою з інвалідністю І групи «Б», що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 877111 від 07.02.2018.
Зазначала, що з огляду на її стан здоров'я, вона не має можливості самостійно забезпечити свої життєві потреби. Водночас відповідач від надання ОСОБА_1 матеріальної допомоги відмовляється, попри те, що перебуває у трудових відносинах і має стабільний дохід.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14.08.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що позивачка хоча і являється особою з інвалідністю першої групи «Б» загального захворювання, втім отримує пенсію по інвалідності у розмірі 4348,44 грн, дохід у вигляді орендної плати за земельну ділянку у розмірі 10000, грн на рік та інколи отримує матеріальну допомогу від свого повнолітнього сина. При цьому, відповідача відповідно до наявних у матеріалах справи доказів не можна вважати таким, що може надавати матеріальну допомогу в розумінні ст. 75 СК України.
Враховуючи встановлені обставини у справі, матеріальне становище сторін, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання непрацездатної дружини слід відмовити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 14.08.2025, ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вказує, що вона постійно проходить лікування, а тому потребує чималих коштів для цього. Її коштів, а саме пенсії в розмірі 4348,44 грн та орендної плати за земельну ділянку в розмірі 10000,00 грн на рік їй не вистачає навіть на проведення лікування.
Зазначає, що призначення особі з інвалідністю пенсії по інвалідності або іншої соціальної виплати не може знаходиться у зв'язку із виплатами, які здійснює подружжя на утримання іншого подружжя, яке є особо із інвалідністю. Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання подружжя або ж виключати його.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вартість лікування ОСОБА_1 перебільшує розмір прожиткового мінімуму, гарантованого державою та фактичного розміру пенсії, який вона отримує.
Вказує, що вона вимушена робити вибір між можливою загибеллю від відсутності відповідного лікування, або від відсутності достатнього харчування, що прямо порушує принцип верховенства права щодо визнання в Україні людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканості і безпеки найвищою соціальною цінністю, утвердження і забезпечення прав та свобод, якої є головним обов'язком держави.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21.12.2007 між сторонами укладено шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Гладківщинської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, актовий запис № 1, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
Згідно копії довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 877111 від 07.02.2018 ОСОБА_1 має І «Б» групу інвалідності загального захворювання, безтерміново. Висновок про умови та характер праці: потребує сторонньої допомоги, частково залежна від сторонніх осіб (а.с. 4).
Відповідно до довідки про доходи № 9552525414212510 від 31.03.2025 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області (Золотоніський відділ обслуговування громадян) і отримує пенсію по інвалідності, розмір якої у березні 2025 року склав 4348,44 грн (а.с. 6).
Згідно відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 05.06.2025, вбачається, що інформація за період з січня 2023 року по квітень 2025 року щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків відносно ОСОБА_2 в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня (а.с. 20).
Відповідно до довідки КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» від 13.06.2025 ОСОБА_1 знаходиться на амбулаторному лікуванні у відділенні нефрології та діалізу філії м. Золотоноша з 03.08.2016 по теперішній час з приводу: необструктивний хронічний пієлонефрит, пов'язаний з рефлюксом; хронічна хвороба нирок V ст. (ГД від 02.08.2016); гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням нирок з нирковою недостатністю; анемія при хронічних хворобах, класифікованих в інших рубриках; гіпертензивна енцефалопатія. Хворій проводяться сеанси гемодіалізу 3 рази на тиждень по 4 години (а.с. 63).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 177 СК України).
Згідно з ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.
Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.
Статтею 80 СК України встановлено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
З вказаного вбачається, що чинне законодавство, зокрема, ч. 2 ст. 75 СК України надає перелік загальних умов для надання утримання одному з подружжя: його непрацездатність; потреба у матеріальній допомозі; здатність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу.
В даному випадку мова йде про юридичний склад, який містить юридичні факти, що є підставою для набуття одним з подружжя права на утримання і створення обов'язку для іншого з подружжя таке утримання надавати.
Колегія суддів враховує, що Конституційний Суд України у рішенні від 29 жовтня 2024 року № 1-р/2024 у справі № 1-1/2023(72/23) визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ч. 4 ст. 75 СК України, вказавши, зокрема, що нормативне регулювання, яке допускає становище особи, за якого її сукупний дохід (разом із соціальними виплатами і допомогами) є нижчим від прожиткового мінімуму, установленого законом, суперечить ч. 3 ст. 46 Конституції України.
Водночас у рішенні Конституційний Суд України зазначив, що прожитковий мінімум у контексті ч. 4 ст. 75 СК України визначено у спосіб, що не враховує у повній мірі і не може враховувати потреби непрацездатних осіб, а тому й не може бути універсальним для визначення рівня витрат на підтримання життєзабезпечення всіх без винятку людей. Зокрема, нужденність одного з подружжя, який є непрацездатним, повинна встановлюватися із урахуванням співвідношення між його заробітною платою, пенсією, іншими доходами та тими потребами, які є важливими для його нормального життєзабезпечення. Частина 4 ст. 75 Кодексу викладена у такий спосіб, що позбавляє суд змоги тлумачити зміст цієї категорії та ухвалювати рішення на власне переконання з урахуванням усіх обставин справи, які мають істотне значення.
Прожитковий мінімум не відображає фактичного стану потреби особи у матеріальній допомозі, а навпаки, як убачається зі змісту ч. 4 ст. 75 Кодексу, обмежує право одного з подружжя на утримання (аліменти). Крім того, оскільки особа пенсійного віку або особа з інвалідністю I, II чи III групи має пенсію чи соціальні виплати у розмірі, що можуть перевищити прожитковий мінімум, установлений законом, ч. 4 ст. 75 Кодексу не може бути застосована, а право на утримання не може бути реалізоване.
Судом встановлено, що довідкою обласного МСЕК № 1 серії 12 ААА № 877111 від 07.02.2018 ОСОБА_1 встановлено першу «Б» групу інвалідності за загальним захворюванням та зроблено висновок про потребу сторонньої допомоги, частково залежна від сторонніх осіб.
Позивачка отримує пенсію по інвалідності у розмірі 4348,44 грн, отримує дохід від надання в оренду земельної ділянки в розмірі 10000,00 грн на рік, має повнолітнього сина, який, з її слів, надає їй матеріальну допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що інформація щодо джерел/сум виплачених доходів відповідачу та утримання податків за період з січня 2023 року по квітень 2025 року в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня.
Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, які позивачка несе витрати на лікування та придбання лікарських засобів, а також в якому розмірі вона отримує матеріальну допомогу від свого повнолітнього сина.
Разом з тим, судом не встановлено здатність відповідача ОСОБА_2 надавати матеріальну допомогу на утримання ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не можна вважати відповідача, відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, таким, що може надавати матеріальну допомогу в розумінні ст. 75 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування оскаржуваного рішення першої інстанції за доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 серпня 2025 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 26 грудня 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: Ю. В. Сіренко
Т. Л. Фетісова