Провадження № 22-ц/821/2168/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 695/4096/25 Категорія: на ухвалу Ватажок-Сташинська А.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
26 грудня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Новікова О.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Бочаров Олександр Михайлович,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарова Олександра Михайловича на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2025 року (у складі судді Ватажок?Сташинської А.В.) про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,
У вересні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бочаров О.М. звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Позовна заява подана через підсистему «Електронний суд» та підписана адвокатом Бочаровим Олександром Михайловичем, який діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії СА № 1133760 від 11.09.2025.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.
Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що адвокат Бочаров О.М. не долучив належних документів на підтвердження своїх повноважень щодо представництва позивача.
Так, адвокатом долучено до позовної заяви ордер про надання правничої допомоги, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги. Однак, суд зазначив, що в даному випадку повноваження адвоката щодо підписання позовної заяви та звернення з позовом до суду повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Проте, до позовної заяви не долучено договір про надання правничої допомоги, а тому суд дійшов висновку про те, що адвокатом Бочаровим О.М. не надано документ, який би беззаперечно свідчив про повноваження представника на підписання від імені позивача ОСОБА_3 даної позовної заяви.
Також, залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що позивачу необхідно визначити ціну позову, виходячи із дійсної вартості спірного майна на момент пред'явлення позову відповідно до звіту про оцінку майна. При цьому, вказавши, що долучені до позовної заяви довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 05.09.2025 № 201-20250905-0010351667 та № 201-20250905-0010351705 не є належними документами, що підтверджують дійсну вартість спірного майна та, відповідно, дійсної ціни позову.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя повернено позивачу на підставі ч. 5 ст. 185 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 22.09.2025, у встановлений суддею строк, позивачем не виконані.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник позивача - адвокат Бочаров О.М. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03.11.2025 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування зазначено, що оскаржувана ухвала винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відтак, вважає, що ордер є належним документом на підтвердження повноважень адвоката як представника і додатково не потрібно надавати договір про надання правничої допомоги.
Також зазначає, що відповідно до п. 6 розділу І Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом Фонду державного майна України № 658 від 17.05.2018 електронна довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомості - це документ, сформований на запит фізичної або юридичної особи на підставі даних про об'єкт нерухомості, внесених до Єдиної бази даних звітів про оцінку за допомогою мережі Інтернет, та містить оціночну вартість такого об'єкта, розраховану модулем електронного визначення оціночної вартості.
Отже, представник позивача вважає, що надані довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості є належними доказами, які підтверджують дійсну вартість спірного майна.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 2 статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до частини 7 статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина 1 статті 58 ЦПК України).
У частинах третій, четвертій, восьмій статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог ст. 62 ЦПК України, до позовної заяви, поданої адвокатом Бочаровим О.М., який діє в інтересах ОСОБА_3 , на підтвердження повноважень було надано ордер про надання правничої допомоги серії СА № 1133760 від 11.09.2025.
Відповідно до пункту 3 Положення про ордер про надання правничої допомоги, яке затверджено рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 зі змінами на 20.09.2024, в Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України, згідно додатку № 1.
Згідно з п. 2 Положення ордер на надання правничої допомоги - письмовий документ (в паперовій або електронній формі), що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.
Відповідно до п. 4 Положення ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Згідно з п. 5 Положення ордер встановленої форми є обов'язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
В п. 11 Положення зазначено, що ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Згідно з п.п. 12.1,-12,13 п. 12 Положення ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича допомога; посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правничу допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав; номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об'єднання та його місцезнаходження);адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, яке видає ордер; обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої допомоги; дату видачі ордера; підпис адвоката (власноручний або електронний) який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»);підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»);підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об'єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням; двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ.
Наданий представником позивача ОСОБА_3 - адвокатом Бочаровим О.М. ордер відповідає вимогам законодавства, оскільки містить всі необхідні реквізити, передбачені п. 12 Положення про ордер на надання правничої допомоги.
У вказаному ордері є примітка, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при зверненні до суду із позовною заявою представником позивача - адвокатом Бочаровим О.М. були подані достатні докази на підтвердження його повноважень представляти інтереси ОСОБА_3 при розгляді справи у Золотоніському міськрайонному суді Черкаської області.
А відтак, позовна заява залишена без руху та в подальшому повернута судом першої інстанції безпідставно, з формальних причин.
Щодо посилання суду першої інстанції на необхідність надання адвокатом крім ордеру, ще і належним чином оформленого договору про надання правничої допомоги, колегія суддів звертає увагу на висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 9901/736/18.
Зокрема, «ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що виходячи зі змісту ч. 1, 3 ст. 26 Закону № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 Кримінального кодексу України). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист».
Колегія суддів зауважує, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність документу, що беззаперечно свідчив та містив у собі делеговане позивачем право представнику на підписання даної позовної заяви, оскільки, наданий представником ордер про надання правничої допомоги серії СА № 1133760 від 11.09.2025 є належним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Крім того, на думку суду першої інстанції, позивачем не виконані вимоги ч. 3 ст. 175 ЦПК України, оскільки, до позовної заяви було додано довідки про оціночну вартість об'єктів нерухомості від 05.09.2025, які сформовані відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018 № 658.
Судом зазначено, що надані представником позивача довідки про оціночну вартість об'єктів нерухомості не є належними доказами, що підтверджують дійсну вартість майна, та з огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява не містить вірної ціни позову, а також відсутні належні докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна та відповідно дійсної ціни позову, що позбавляє суд можливості перевірити правильність сплати позивачем судового збору за заявлені вимоги майнового характеру.
Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов'язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Пунктами 2, 9 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна, а у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Ціна позову - це грошовий вираз майнових вимог позивача. Ціна позову визначається лише щодо майнових вимог, тобто тих вимог, які мають грошову оцінку.
Апеляційний суд наголошує на тому, що у випадку коли визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (частина друга статті 176 ЦПК України).
Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 16 постанови № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом вимог ЦПК такий обов'язок покладається на позивача. Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд. Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.
Системний аналіз вказаних норм права свідчить про те, що визначення ціни позову входять до предмета доказування у даному спорі і встановлюються судом під час розгляду справи по суті, на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, тобто, такі обставини є предметом доказування у справі та оцінки судом відповідно до положень статті 76 ЦПК України.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 914/3659/21та від 15.03.2023 у справі № 759/10375/19.
Таким чином, хоча встановлення ціни позову для визначення розміру судового збору в порядку частини другої статті 176 ЦПК України і належить до компетенції суду, проте здійснюється воно на підставі доказів, поданих сторонами.
Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою?підприємцем розмір судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем зазначено ціну позову в розмірі 138227,84 грн.
При цьому, при зверненні до суду із позовною заявою про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1105,83 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № 8917-1355-3273-9927 від 11.09.2025.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Нун'єш Діаш проти Португалії» від 10.04.2003).
Відповідно до роз'яснень пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати її заявнику.
Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Аналіз наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.
Разом з тим, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не звернув увагу на те, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, а недоліки, встановлені судом, могли бути усунуті під час підготовчого провадження, та дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачеві.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції безпідставно повернуто позовну заяву позивачу.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції (рішення у справі «Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії» від 16.12.1992 у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 760/26376/19 зазначив, що «ненадання відповідних доказів, які вимагає суд на стадії відкриття провадження у справі, не може бути підставою для повернення позовної заяви позивачу, оскільки останній звернувся до суду за захистом прав та надав відповідні докази, які вважав за потрібне для підтвердження своїх вимог та які вважав достатніми, указане повинно вирішуватися при ухваленні судового рішення по суті».
На стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред'явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19.
Відтак, апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, закріпленого ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Згідно з ч. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п .4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367-369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарова Олександра Михайловича задовольнити.
Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2025 року у даній справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Судді Ю.В. Сіренко
О.М. Новіков
Т.Л. Фетісова