Номер провадження 22-ц/821/2211/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/5456/25 Категорія: на ухвалу Ігнатенко Т. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
24 грудня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіНовіков О.М., Сіренко Ю. В.
секретар Івануса А.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Ракоїд Людмили Вячеславівни на ухвалу Смілянського міськрайонного Черкаської області від 30.10.2025 (повний текст складено 30.10.2025, суддя в суді першої інстанції Ігнатенко Т. В.) про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ракоїд Людмила Вячеславівна, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,
у серпні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ракоїд Л.В., звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на його користь 404 166,00 грн матеріальної шкоди, 1 500,00 грн франшизи, 6 000,00 грн за підготовку звіту та витрати на правову допомогу адвоката згідно розрахунку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.11.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12023250000000430 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.11.2023 на автодорозі Н-16 сполученням Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань, під час якої відбулось зіткнення автомобіля марки «Сузукі Гранд Вітара», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , із автомобілем марки «Мерседес Бенц 2533L», р.н. НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_5 . Внаслідок даної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження та помер на місці події.
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області Малютою Д.І. від 29.04.2024 закрито кримінальне провадження №12023250000000430 у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
Вказана постанова мотивована зокрема тим, що в діях водія автомобіля «Mersedes-Benz 2533L», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 відсутні будь-які порушення вимог Правил дорожнього руху України, що могли б перебувати у причинному зв'язку з механізмом виникнення та розвитку дорожньо-транспортної пригод. Дана обставин вказує на те, що в діях цієї особи відсутні ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, так як склад цього суспільно небезпечного діяння передбачає обов'язкову наявність в його діях суб'єкта порушень правил безпеки дорожнього руху, які б призвели до настання наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого.
Автомобіль «Мерседес Бенц 2533L», р.н. НОМЕР_2 , на праві власності належить ОСОБА_1 .
Позивачу стало відомо, що після смерті ОСОБА_4 його майно успадкували дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3
Відповідальність власника автомобіля «Сузукі Гранд Вітара» застрахована у ПАТ «СК «УСГ», який здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 158 500, 00 грн , вирахувавши 1500 грн франшизи в межах страхового ліміту 160 000 грн.
Відповідно до звіту №А04-30 від 11.05.2024 т про оцінку автомобіля «Мерседес Бенц 2533L», р.н. НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля унаслідок ДТП прирівнюється його ринковій вартості на момент ДТП і складає 563 166,00 грн.
Виплаченого страхового відшкодування страховиком позивача не вистачає для покриття майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП. Страхова сума за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс №213220749 визначена в розмірі 160 000 грн, тобто ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану майну третьої особи становить 160 000 гривень.
З урахуванням положень ч.1 ст.1166 ЦК України, обов'язок відшкодування шкоди покладений саме на спадкоємців, а саме на відповідачів.
Відповідно до звіту №А04-30 від 11 травня 2024 року про оцінку автомобіля вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля унаслідок ДТП прирівнюється його ринковій вартості на момент ДТП і складає 563 166 гривень 00 копійок. ПАТ «СК «УСГ» здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 158 500 гривень, вирахувавши 1500 гривень франшизи. Відтак, відшкодуванню підлягає сума 404 666,00 грн (563 166 грн - 158 500 грн)
Враховуючи положення ч.6 ст. 139, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, наявність звіту суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 , який знаходиться у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_7 та має вищу освіту і кваліфікацію оцінювача за напрямом оцінки майна «Оцінка об'єктів в матеріальній формі» та спеціалізаціями в межах напрямку: «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі «Оцінка машин і обладнання», «Оцінка дорожніх транспортних засобів», наявність квитанції про оплату 6 000,00 грн, позивач вважає за необхідне відшкодування відповідачами вказаної суми коштів за підготовку звіту.
Також відшкодуванню підлягає вирахувана страховою компанією франшиза у розмірі 1 500 гривень.
З урахуванням вищевикладеного, позивач, в інтересах якого діє адвокат, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Смілянського міськрайонного Черкаської області від 30.10.2025 задоволено клопотання представника відповідачів адвоката Кривельова В. В. про закриття провадження у цій справі та на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України провадження закрито з посиланням на те, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.08.2025 у справі №703/4364/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, отже набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача адвокат Ракоїд Л.В. подала 11.11.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вимога про стягнення франшизи у справі №703/4364/24 взагалі не заявлялась, а сума матеріальної шкоди є різною. Окрім того, сума матеріальної шкоди у даному випадку є різницею суми страхового відшкодування та завданої матеріальної шкоди, що свідчить про те, що правовідносини регулюються різними нормами права. Наведені обставини свідчать про відмінність предметів позову у даній справі та у справі №703/4364/24.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, якими керувався суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
При цьому суд вказав, що вимоги, які поставлені позивачем ОСОБА_1 на вирішення суду у цій цивільній справі (№703/5456/25), а саме стягнення з відповідачів на його користь матеріальної шкоди, яка є сумою, що перевищує ліміт відповідальності страховика, та франшизи, вже були предметом розгляду Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у цивільній справі №703/4364/24, у якій судом постановлено рішення від 01.08.2025, що набрало законної сили. Зокрема позивачем та відповідачами є одні й ті ж самі особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно; предметом спору є одна і та ж сама матеріально-правова вимога - відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; позивач обґрунтовує свої вимоги у цивільній справі №703/5456/25 обставинами, які були предметом дослідження та перевірки у цивільній справі №703/4364/24, тобто тими ж самими обставинами.
На думку суду першої інстанції, звертаючись до суду з цим позовом у справі №703/5456/25 у порівнянні з позовом, розгляд якого здійснено судом у цивільній справі №703/4364/24, позивачем змінено виключно норми, на які він посилається, а також вказано про виплату йому страхового відшкодування у межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, завдану майну третьої особи, з вирахуванням франшизи, внаслідок чого позивачем і було зменшено матеріальну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачами.
Однак з такими висновками суду погодитися не можна.
У постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №347/2115/17 зазначено, що закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
Для застосування вказаної у п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. При цьому, зазначені підстави для закриття провадження у справі спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.
При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Верховний Суд в своїй постанові від 25 квітня 2019 року у справі №540/406/19, від 22.05.2019 у справі №640/7778/18 зазначив, що закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
З копії рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.08.2025 у справі №703/4364/24 вбачається, що позивач просив стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 563 166, 00 грн матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, 6 000 грн. за підготовку звіту та витрати на правову допомогу адвоката згідно розрахунку у розмірі 10 000 грн. У вказаній справі справ через неналежний суб'єктний склад суд відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідальність власника автомобіля «Suzuki Grand Vitara» р.н. НОМЕР_3 застрахована у ПАТ «СК «УСГ», тому відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести і страховик в тому числі.
У справі, що переглядається, стороні позивача стало відомо, що ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 158 500,00 гривень, вирахувавши 1500,00 гривень франшизи в межах страхового ліміту 160 000,00 гривень. У зв'язку з цим, у позивача виникло право на стягнення з відповідачів різниці між фактичним розміром матеріальної шкоди та страховим відшкодуванням, 1500,00 грн франшизи, оскільки встановлення фактичних обставин справи та вирішення спору по суті у справі №703/4364/24 судом не здійснювалось. Звертаючись до суду з позовом у справі №703/5456/25 позивач просить стягнути з відповідачів 404166,00 грн матеріальної шкоди, що складає різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди та страховим відшкодуванням та 1500,00 грн франшизи, 6000,00 грн за підготовку звіту та витрати на правову допомогу адвоката згідно розрахунку.
При вирішенні процесуального питання щодо наявності підстав для закриття провадження перевірці підлягає предмет позову у справах, які мають ознаки тотожних. При цьому, суд першої інстанції в даній справі не звернув увагу на тому, що вимога про стягнення франшизи у справі №703/4364/24 взагалі не заявлялася, а сума матеріальної шкоди є різною. Також, сума матеріальної шкоди у даному випадку є різницею суми страхового відшкодування та завданої матеріальної шкоди, що свідчить про те, що правовідносини регулюються різними нормами права.
У даному випадку як у справі, що переглядається в апеляційному порядку №703/5456/25, так і в справі №703/4364/24сторонами є позивач ОСОБА_8 та відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Проте, спір хоч і виник між тими самими сторонами, однак позовні вимоги заявлені з різних підстав, тобто обставин виплати страхового відшкодування ПАТ «СК «УСГ» в межах страхового ліміту, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу у цій справі. У справі №703/4364/24 відмовлено у задоволенні позову з підстав неналежного суб'єктного складу сторін у справі, а не з встановлення фактичних обставин справи та вирішення спору по суті.
Отже підстави та предмет позову у вказаних справах не є ідентичними, що перешкоджає закриттю провадження з мотивів визначених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, адже відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Отже суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, помилково вказав, про наявність судового рішення з приводу ідентичного спору з однакових підстав та предмету спору.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Отже з урахуванням встановлених в цій справі обставин, висновки суду першої інстанції не можна вважати правильними, адже вони незаконно перешкоджають отримати позивачу доступ до правосуддя для надання судом оцінки обґрунтованості його позовних вимог до відповідачів.
Відповідно до положень п.3 ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Отже ухвалу Смілянського міськрайонного Черкаської області від 30.10.2025 про закриття провадження у даній справі слід скасувати з вищевказаних правових підстав, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Ухвалу Смілянського міськрайонного Черкаської області від 30.10.2025 про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ракоїд Людмила Вячеславівна, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди- скасувати.
Матеріали даної цивільної справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 25.12.2025.
Суддя-доповідач
Судді