Справа № 643/7307/20 Номер провадження 22-ц/814/2599/25Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
18 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.
суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.
при секретарі Філоненко О.В.
за участю представника ОСОБА_1 адвоката Сисоєвої К.М. та представника ОСОБА_2 адвоката Таш'ян Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Багмата Петра Дмитровича
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2024 року ухвалене у складі судді Савченко Л. І., повний текст судового рішення складено 04 березня 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини,-
Зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду м. Харкова з вказаним позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Позов мотивовано тим, що 20 травня 2015 року вона уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_2 , в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , який проживав разом з нею за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
У грудні 2019 року відповідач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, проте на дату подання вказаного позову рішення по справі не винесено, оскільки ОСОБА_2 просив суд надати сторонам строк для примирення.
У зв'язку з припиненням отримання матеріальної допомоги на утримання сина вона звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів та згідно судового наказу від 28.01.2020 з ОСОБА_2 стягнуто на її користь аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вказувала, що відповідач мав змогу бачитися із сином, адже відповідно до рішення виконкому Харківської міської ради від 29.01.2020 № 15 йому встановлений порядок участі у вихованні дитини та визначений час для побачень з сином: перша, третя субота місяця з 09:00 год до 13:00 год та друга, четверта неділя місяця з 17:00 год до 19:00 год, щопонеділка з 16:00 год до 19:00 год у присутності матері.
Проте 21 березня 2020 року ОСОБА_2 за встановленим графіком забрав сина з дитячого закладу і з того часу не повертає його, вимоги повернути сина ігнорує, коли вона прийшла до нього додому сина не показав та до будинку не впустив.
Вважає, що підстави залишити дитину жити з батьком відсутні. Органом опіки та піклування встановлений графік побачень з дитиною, якого вона дотримувалася. Відповідач має важкий, невитриманий характер, через його агресивну поведінку вона змушена була звернутися до КЗ «Соціальний готель» і перебувати там протягом 30 днів з 12 листопада 2019 року. Свої побачення з дитиною відповідач нерідко пропускав, що свідчить про проблеми у вихованні дитини у відповідача. Вважає, що ОСОБА_2 не має жодних переваг у проживанні дитини з ним.
Посилаючись на викладене, просила суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею, ОСОБА_1 , передавши його їй на виховання від батька ОСОБА_2 .
11 вересня 2020 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 133-134, т. 1).
Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя та є психічно неурівноваженою особою із суїцидальними проявами.
Відносно ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження № 12019220470006379 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, за фактом умисного спричинення йому ( ОСОБА_1 ) легкого тілесного ушкодження з використанням холодної зброї (ножа), у присутності їх сина ОСОБА_3 .
30.08.2020 року приблизно о 21:30 год ОСОБА_1 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_5 вчинили бійку, під час якої розпилили сльозогінний газ в обличчя йому та сину, на підставі чого 03.09.2020 були складені заборонні приписи щодо кривдника ОСОБА_1 та її матері.
Крім того, ОСОБА_1 намагалася накласти на себе руки шляхом самогубства, у зв'язку з чим перебувала на стаціонарному лікуванні.
Таким чином, психічний стан ОСОБА_1 викликає занепокоєння та ставить під сумнів можливість проживання дитини з нею, оскільки остання нехтує на стан здоров'я та життя ОСОБА_3 .
Вказував, що має власну квартиру АДРЕСА_3 , в якій вони проживали разом однією сім'єю, а тому син ОСОБА_3 звик до цього місця і йому буде тут зручно жити. Він оточений любов'ю та турботою.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2020 року зустрічну позовну заяву прийнято до провадження та об'єднано із первісним позовом (а. с. 237, том 1).
Протокольною ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01 березня 2021 року замінено третю особу на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (а. с. 71-73, т. 2).
Згідно розпорядження Голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 року, на підставі частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з неможливістю судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану було змінено територіальну підсудність справ Московського районного суду м. Харкова з визначенням підсудності таких справ Октябрському районному суду м. Полтави.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_2 .
Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 840,80 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що мати - ОСОБА_1 тривалий час не вживала жодних заходів, які б свідчили про її бажання піклуватись про дитину, приймати участь у її вихованні, розвитку, а її доводи, що вона очікувала рішення у цій справі не є виправданням бездіяльності по відношенню до дитини. Натомість батько - ОСОБА_1 належним чином виконує свої батьківські обов'язки та залишення проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом із батьком відповідає найкращім інтересам дитини.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Багмат Петра Дмитровича - задоволено.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2024 року - скасовано та постановлено по справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю - ОСОБА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - відмовлено.
Змінено розподіл судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 101,20 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
В апеляційному порядку рішення оскаржив представник первісного позивача ОСОБА_1 - адвокат Багмат П. Д., який посилаючись в апеляційній скарзіна неповноту, незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати вказане рішення суду та постановити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом не надано оцінки тому факту, що малолітній син сторін вимушено проживає разом з відповідачем ОСОБА_2 , який у спосіб викрадення дитини самовільно змінив місце його проживання і тривалий час не повертає матері - ОСОБА_1 , переховує дитину у місті Харкові та не надає можливості матері навіть зустрітися із сином.
Вказує також, що судом проігноровано висновок органу опіки та піклування - Служби у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю - ОСОБА_1 .
Вважає, що в інтересах дитини буде доцільним її проживання саме з матір'ю - ОСОБА_1 , яка має постійну роботу, нормований робочий день, тому може відводити дитину до школи, займатися з ним вечорами, гуляти та іншим чином піклуватися про сина.
У відзиві на апеляційну скаргу первісний відповідач та зустрічний позивач ОСОБА_2 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 суд першої інстанції мотивував рішення тим, що встановлення місця проживання дитини з батьком відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Також суд зазначив, що ОСОБА_1 не довела, що має можливість забезпечити дитині повноцінний розвиток, тривалий час не вживала дій, які свідчили б про її бажання піклуватися про дитину, брати участь у її вихованні, розвитку, не спростувала наданих відповідачем доказів щодо її поведінки, яка суперечить моральним принципам життя, неспроможність її контролювати свої емоції, що може негативно позначитися на вихованні і розвитку малолітньої дитини, притягувалась до кримінальної та адміністративної відповідальності.
Висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 18 серпня 2020 року № 422 суд не взяв до уваги, оскільки на час розгляду справи змінилися обставини, які встановлені у висновку. Визначення місця проживання дитини з матір'ю буде суперечити інтересам дитини.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши представника ОСОБА_1 адвоката Сисоєву К.М. та представника ОСОБА_2 адвоката Таш'ян Р.І., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі. У сторін у шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Подружжя разом з дитиною проживало у квартирі ОСОБА_2 , після припинення сімейних відносин, син сторін проживав разом із матір'ю - ОСОБА_1 у належній їй квартирі.
04 листопада 2019 року позивач разом із сином стала проживати у своєї матері .
За заявою ОСОБА_1 від 12 листопада 2019 року їй та її сину надано направлення до комунального закладу «Соціальний готель» як особі, яка потрапила у складну життєву ситуацію.
Зі змісту заяви ОСОБА_5 , матері позивачки, адресованої службі у справах дітей від 20 листопада 2019 року відомо, що 11 листопада 2019 року ОСОБА_1 без будь-яких пояснень, зібрала речі, взяла онука та пішла в соціальний центр. Донька з онуком можуть проживати у її квартирі на АДРЕСА_4 , яку її донька здає в оренду .
Після повернення із соціального притулку ОСОБА_1 разом із сином почали проживати у квартирі АДРЕСА_5 .
02 січня 2020 року Московський районний суд м. Харкова видав судовий наказ, яким стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів і не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 29 січня 2020 року № 15 встановлено порядок участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у спосіб періодичних побачень першої, третьої суботи місяця з 09:00 до 13:00 год та другої, четвертої неділі місяця з 17:00 до 19:00 год, щопонеділка з 16:00 до 19:00 год в присутності матері дитини ОСОБА_1 ..
21 березня 2020 року ОСОБА_2 забрав сина за встановленим графіком побачень, але не повернув його матері.
У червні 2020 року ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів із заявами про відібрання у неї сина ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (Ясла-садок) № 100 Харківської міської ради» від 14 квітня 2020 року ОСОБА_3 відвідує заклад з 05 березня 2018 року, останнє відвідування 12 березня 2020 року, дитину приводить та забирає мама, дитина доглянута, одягнена охайно, чисто та за сезоном.
Відповідно до довідки КНП «Міська дитяча поліклініка № 13» ХМР від 06 квітня 2020 року № 280, дитина ОСОБА_3 перебуває на обліку у вказаній установі, мешкає з матір'ю, часто хворіє, лікарняний лист по догляду надавався матері, поліклініку відвідувала у супроводі матері і батька, всі рекомендації батьки виконували.
03 вересня 2020 року щодо ОСОБА_3 складений терміновий заборонний припис стосовно кривдника у зв'язку зі скоєнням нею домашнього насильства: 30 серпня 2020 року о 21:30 год на АДРЕСА_6 , вчинила сварку з чоловіком, в ході якої висловлювала образи та погрози, кидалася в бійку, та щодо чоловіка та неповнолітньої дитини застосувала аерозольний балончик зі сльозочинною дією.
Згідно з довідкою КНП «МКЛ № 14» від 01 вересня 2020 року ОСОБА_3 2015 року народження, звернувся 30 серпня 2020 року, оглянутий черговим лікарем, д/з хімічний опік кон'юктиви, І ст.
Московський районний суд м. Харкова рішенням від 25 серпня 2021 року у справі № 643/9780/21 за позовом ОСОБА_2 з 21 березня 2020 року припинив стягнення з нього аліментів, та стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку щомісяця з 01 червня 2021 року до повноліття дитини.
ОСОБА_2 отримує державну допомогу сім'ям з дітьми, батьки яких ухиляються від сплати аліментів (повідомлення УПСЗН Московського району ХМР).
ОСОБА_3 навчається у КЗ «Харківський ліцей № 55 Харківської міської ради у 3-В класі, також навчається у гуртках «Впевнений старт», «Образотворче мистецтво» з 01 вересня 2020 року, та у групі початкової підготовки відділення дзюдо. За інформацією тренера-викладача із дзюдо у період відвідування Матвієм тренувань батько постійно приводить його на заняття, цікавиться успіхами дитини (довідка КЗ «Харківський ліцей № 55» від 25 серпня 2023 року № 131, довідка КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості № 3» ХМР від 28 січня 2021 року № 14/08-04, довідка КЗ «КДЮСШ № 2» ХМР від 01 лютого 2021 року № 26).
Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_7 , від 23 листопада 2020 року квартира складається з двох кімнат, у задовільному стані, для дитини виділено окрему кімнату, яка облаштована ліжком, шафою для одягу, одяг за віком та сезоном, є стіл для малювання, іграшки. У квартирі проживають: ОСОБА_8 , 1960 року народження, власник, бабуся, ОСОБА_2 , батько, незареєстрований, ОСОБА_3 , незареєстрований. Стосунки у сім'ї доброзичливі.
З акта обстеження умов проживання ОСОБА_3 за тією ж адресою відомо, що у квартирі проживають: ОСОБА_2 , 1986 року народження, ОСОБА_9 1990 року народження, ОСОБА_3 , 2015 року народження. Стосунки у сім'ї доброзичливі.
З акта оцінки потреб сім'ї від 29 травня 2023 року відомо, що ОСОБА_3 проживає разом із батьком ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_9 у кв. АДРЕСА_8 . Декларацію із дільничним педіатром укладено, харчування відповідає віку, дитина відвідує школу он-лайн, відвідує секцію дзю-до, зі слів дитини, він давно не бачив мами, але у нього все добре, навички самообслуговування наявні згідно з віковими особливостями.
ОСОБА_2 несе витрати на утримання дитини, а саме: придбання продуктів харчування, одягу, меблів, розваг (квитанції, чеки, платіжні рахунки).
31 грудня 2020 року ОСОБА_2 уклав декларацію із лікарем-педіатром щодо дитини ОСОБА_3 .
Із медичної документації відомо, що батько у 2021 році обстежував ОСОБА_3 з приводу внутрішньошкірного вузелкового ліпоідиту лобної ділянки ліворуч.
Відповідно до висновку ЛКК № 225 Міського психоневрологічного диспансеру № 3 м. Харкова ОСОБА_2 на момент огляду не виявляє психотичних розладів, а згідно з висновком ЛКК № 151 - психіатричних розладів.
Відповідач ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 зареєстрований як ФОП з 14 травня 2021 року, здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, доходи за період з 01 січня до 30 вересня 2021 року становлять 193 391 грн, дохід за перше півріччя 2023 року становив 153 640 грн (довідка ГУ ДПС у Харківській області від 19 жовтня 2021 року, витяг з реєстру платників податку від 20 січня 2020 року, від 23 травня 2023 року, податкова декларації платника єдиного податку за 6 міс. 2023 рік).
Станом на 23 березня 2020 року ОСОБА_1 працювала на посаді молодшої сестри КП «Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування» з 14 квітня 2018 року.
Із виписки з медичної карти ОСОБА_1 № 8864 відомо, що вона з 14 до 23 листопада 2012 року перебувала на лікуванні у КЗОЗ Харківській обласній клінічній психіатричній лікарні № 3, повний діагноз: розлад адаптації з порушенням емоцій та поведінки.
Відповідно до довідки КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР від 23 жовтня 2021 року № 9202 ОСОБА_1 упродовж останніх п'яти років за медичною допомогою не зверталася.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 04 січня 2022 року № 1 амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 на цей час хронічного, стійкого психічного розладу не виявляє; відповідно до свого психічного стану, здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Згідно з вироком Московського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2021 року у справі № 643/3636/20 ОСОБА_1 04 листопада 2019 року за місцем проживання спричинила легкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 та визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, їй призначено покарання у вигляді штрафу у сумі 850 грн.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року вказаний вирок скасовано, ОСОБА_1 звільнена від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 125 КК України на підставі пункту 1 частини першої статті 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження закрито.
Станом на 01 червня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 68 255,75 грн, аліменти не було сплачено жодного разу (розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 16 травня 2023 року.
Відповідно до висновку Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради як органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітнього, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 18 серпня 2020 № 422 вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Згідно з повідомленням Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 26 лютого 2021 року на прохання батька переглянути попередній висновок, Департамент повторно виніс на розгляд комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 .. За результатами розгляду Комісія ухвалила залишити без змін попередній висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 18 серпня 2020 року № 422.
22 серпня 2023 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради повідомив ОСОБА_2 , про відсутність підстав для повторного надання висновку щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 із батьком.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору, зокрема щодо місця проживання.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
За клопотанням представника ОСОБА_1 адвоката Сисоєвої К.М. Полтавським апеляційним судом ухвалою від 16 жовтня 2025 року доручено Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради (орган опіки і піклування) (вул. Чернишевська, 55, м. Харків, 61002, 26489104@mail.gov.ua тел. +38(057)700-56-59) провести невимушену бесіду з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в домашніх або інших комфортних для нього умовах у присутності психолога щодо вирішення спору між батьками про визначення його місця проживання.
Зобов'язано ОСОБА_2 забезпечити явку дитини, в день визначений Службою у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради для проведення опитування.
02.12.2025 року за вих. № 1347/0/202-25 департамент служби у справах дітей Харківської міської ради на виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 16.10.2025 року надав суду висновок за результатами проведення психологічного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.11.2025 року.
З вищевказаного висновку вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 демонструє бажання проживати з батьком, оскільки це обумовлено тривалістю спільного проживання, позитивним емоційним ставленням до батька, а також наявністю заміщуючої фігури матері, яка забезпечує підтримувальні та довірливі стосунки. Ставлення до матері ОСОБА_11 характеризується емоційною відстороненістю та дистанціюванням, що обумовлено індивідуальним досвідом дитини, зокрема наявністю неприємних емоційних переживань, а також багаторічною відсутністю з боку матері ініціативи щодо взаємодії та підтримання емоційного контакту. Хороший рівень психосоціального функціонування ОСОБА_3 вказує на задовільний психоемоційний стан та відсутність ознак виражених поведінкових чи емоційних проблем.
Таким чином, з урахуванням висновків проведення психологічного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обставин, які склалися станом на час розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Багмата П.Д., а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2024 року без змін.
Проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 в одній сім'ї відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Згідно частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з'ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити - без змін.
Щодо судових витрат
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Багмата Петра Дмитровича- залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 грудня 2025 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль