Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1408/15-ц Головуючий у 1-й інст. Буткевич М.І.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
15 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/1408/15-ц за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Янчук Максим Олександрович
на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Буткевича М.І.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати такими, що не підлягають виконанню, виконавчі листи, видані Житомирським районним судом Житомирської області на підставі рішення цього ж суду від 21.07.2016 у справі №278/1408/15-ц, про стягнення зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь АТ «УкрСиббанк» 831 539,84 грн заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування поданої заяви зазначав, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 липня 2016 року стягнуто із заявника як основного боржника та вказаних осіб як його поручителів у солідарному порядку на користь стягувача заборгованість разом із пенею за кредитним договором в розмірі 831 539,84 грн. На підставі рішення суду були видані відповідні виконавчі листи, за якими відкриті виконавчі провадження.
Проте, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 3.04.2025, яка в той же день набрала законної сили, у справі № 906/311/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 припинено процедуру реструктуризації його боргів, звільнено боржника ОСОБА_1 від усіх боргів, у тому числі постановлено вважати погашеними зазначені вимоги стягувача. Заявник (боржник) вважає, що таким чином відбулась новація зобов'язання між ним та кредитором, внаслідок якої припинився солідарний обов'язок поручителів боржника - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перед стягувачем.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про визнання виконавчих листыв таким, що не підлягають виконанню, задовольнити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 24 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», найменування якого було згодом змінено на ПАТ «УкрСиббанк» та у подальшому на АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11276314000, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 36 020,00 доларів США та зобов'язувався повернути такі кошти в термін не пізніше 22.12.2028, а також взяв на себе обов'язок сплати 12,4% річних за користування наданим кредитом. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 умов вищевказаного кредитного договору між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 24.12.2007 укладено договір поруки № 11276314000/п, відповідно до якого остання зобов'язувалась відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 кредитних зобов'язань. Аналогічний за змістом договір поруки в той же день було укладено між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 .
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21.07.2016 у справі № 278/1408/15-ц стягнуто з в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11276314000 від 24.12.2007 в розмірі 35 714,75 доларів США, що в гривневому еквіваленті, станом на 28.04.2015, складає 817 816,52 грн, та 13 723,32 грн пені за прострочення сплати кредиту, пені за прострочення сплати відсотків; вирішено питання судових витрат.
Постановами державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Коцюруби Я.О. від 09.10.2019 відкрито виконавче провадження № 60276739 з виконання виконавчого листа № 278/1408/15-ц, виданого Житомирським районним судом 17.07.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» 831 539,84 грн та виконавче провадження №60276483 з виконання виконавчого листа № 278/1408/15-ц, виданого Житомирським районним судом 17.07.2019, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» 831 539,84 грн. Також, 17.10.2019 року, Андрушівським районним відділом державної виконавчої служби Центрально-Західного МЮ Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було відкрито виконавче провадження № 60321304 по виконанню виконавчого листа № 278/1408/15-ц, виданого Житомирським районним судом 17.07.2019, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (в частині стягнення з ОСОБА_3 ) на користь АТ «УкрСиббанк» 831 539,84 грн.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.09.2020 року, в справі №906/311/20 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність було відкрито провадження та вирішено ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.03.2023 року, в справі № 906/311/20 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність було вирішено задовольнити заяву керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Пузирного Т.М. від 25.01.2023 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника. Ухвала набрала законної сили 02.03.2023 року.
Вказує, що внаслідок затвердження Плану реструктуризації у даній справі відбулася новація зобов'язання у правовідносинах між боржником та кредитором (ст.604 ЦК України) відносно зобов'язань за кредитним договором, заборгованість за якими була стягнута за рішенням суду, з видачею виконавчих листів про солідарне стягнення. Так, змінилася сума зобов'язання боржника перед Банком, оскільки за виконавчими листами, підлягала стягненню одна сума, а згідно з п.5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства та затвердженим судом Планом реструктуризації погашенню підлягають вимоги забезпеченого кредитора Банку в розмірі іншої суми, що забезпечує вимоги цього кредитора. Крім того, змінився і порядок виконання зобов'язання - виключно на підставі Плану реструктуризації боргів боржника, затвердженого ухвалою суду. Внаслідок новації став відсутнім солідарний обов'язок поручителів за зобов'язаннями боржника.
Отже, рішенням районного суду стягнуто з трьох осіб у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором. Заявник у порядку господарського судочинства ініціював процедуру власної неплатоспроможності і судом, спочатку вирішено ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, а потім затверджено план реструктуризації його боргів. За таких обставин, відбувається подвійне стягнення за рішеннями господарського та загального суду, а отже заява підлягає до задоволення. Окремо варто зазначити наступне. Після прийняття рішення про реструктуризацію боргу господарським судом - змінилась сума боргового зобов'язання. І саме ця сума є юридично актуальною на сьогоднішній день, а не сума боргу визначена рішенням районного суду, а відповідно виконавчі листи є юридично не актуальними - такими, що не підлягають задоволенню. Після прийняття рішення про реструктуризацію боргу господарським судом - змінився спосіб виконання зобов'язання. Так, зазначене боргове зобов'язання виконується в порядку плану реструктуризації боргу, визначеного господарським судом.
Додає, що ОСОБА_1 був визнаний неплатоспроможним у межах справи №906/311/20. Господарський суд Житомирської області 2 березня 2023 року затвердив план реструктуризації боргів, згідно з яким усі вимоги кредиторів, включаючи АТ «УкрСиббанк», було враховано. Боржник належним чином виконав усі умови затвердженого плану реструктуризації. Це підтверджено ухвалою Господарського суду Житомирської області від 3 квітня 2025 року, якою було припинено процедуру реструктуризації боргів та визнано вимоги кредиторів, у тому числі АТ «УкрСиббанк», погашеними, а самого боржника - звільненим від виконання цих зобов'язань. Попри наявність цього рішення, виконавчі провадження, відкриті на підставі старих виконавчих листів, залишилися чинними.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що припинення зобов'язань одного із солідарних боржників не впливає на обов'язок інших. У даному випадку боржник виконав план реструктуризації, що визнається належним виконанням зобов'язання в межах спеціальної процедури, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства. Тому оскільки ОСОБА_1 більше не є боржником перед АТ «УкрСиббанк», то його поручителі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - також не можуть відповідати за зобов'язання, яке більше не існує. Будь-яке продовження виконавчих дій щодо них є протиправним та таким, що суперечить не лише нормам, але й принципам цивільного законодавства та справедливості.
Отже, припинення основного зобов'язання, незалежно від причини такого припинення (виконання, новація, банкрутство тощо), автоматично припиняє поруку, оскільки поручитель не може відповідати за зобов'язання, яке перестало існувати.
Зазначає, що суд першої інстанції повністю проігнорував обов'язкову юридичну силу ухвали Господарського суду Житомирської області від 03.04.2025, якою було закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , а також визнано припиненими зобов'язання перед АТ «УкрСиббанк». Ухвалою господарського суду встановлено, що ОСОБА_1 не є боржником. Повторне звернення до цього питання без наявності підстав для перегляду судового рішення - є порушенням принципу визначеності. Суд фактично повторно розглянув питання про наявність боргу, яке вже було вирішене компетентним судом у межах справи про неплатоспроможність.
У зв'язку з вищевикладеним, ухвала Житомирського районного суду від 25.08.2025 року, на думку представника, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Представник АТ «УкрСиббанк» скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2025 року - без змін.
На спростування доводів апеляційної скарги зазначив, що вимоги боржника щодо визнання виконавчих листів № 278/1408/15-ц, виданих Житомирським районним судом 17.07.2019, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» 831 539,84 грн., № 278/1408/15-ц, виданий Житомирським районним судом 17.07.2019, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (в частині стягнення з ОСОБА_3 ) на користь АТ «УкрСиббанк» 831 539,84 грн), видані на підставі рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21.07.2016 у справі №278/1408/15-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11276314000 від 24.12.2007 в розмірі 35 714,75 доларів США, що в гривневому еквіваленті, станом на 28.04.2015, складає 817 816,52 грн, та 13 723,32 грн пені за прострочення сплати кредиту, пені за прострочення сплати відсотків; стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у дольовому порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» по 1 218,00 гривень судових витрат з кожного такими, що не підлягають виконанню з 02.03.2023 року, з розповсюдженням правових наслідків цього на всіх, без виключення, сторін, учасників виконавчого провадження, є необгрнутваними.
Як вбачається зі справи №906/311/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не є учасниками провадження про банкрутство ОСОБА_1 , у зв'язку з чим питання визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчих документів в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості, виданих на підставі рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21.07.2016 у справі № 278/1408/15-ц, не було предметом розгляду у справі № 906/311/20 при затвердженні плану реструктуризації боргів боржника, тому посилання ОСОБА_1 на розповсюдження правових наслідків ухвал господарського суду Житомирської області від 02.03.2023 та від 03.04.2025 на всіх, без виключення, сторін, учасників виконавчого провадження у справі 278/1408/15-ц є безпідставними, адже ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в тому числі не позбавлені права звернутися до господарського суду з вимогами про свою неплатоспроможність.
Зазначає, що оскільки визнання боржника фізичної особи ( ОСОБА_1 ) за кредитним договором неплатоспроможною не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін та не звільняє ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, визначеної договором поруки, а також рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21.07.2016 у справі № 278/1408/15-ц про стягнення заборгованості, яким позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості по кредиту, заборгованості за відсотками. Вказане рішення набрало законної сили та знаходиться на примусову виконанні. Крім того, визнання боржника за основним зобов'язанням неплатоспроможним у процедурі банкрутства фізичної особи за наявності заборгованості боржника за основним зобов'язанням не є підставою для припинення поруки, якщо кредитор за основним зобов'язанням до вирішення питання відносно банкрутства/неплатоспроможності - реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя, пред'явивши до нього позов.
Тому вважає, що вимога про визнання виконавчих листів № 278/1408/15-ц, виданих Житомирським районним судом 17.07.2019, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» 831 539,84 грн, № 278/1408/15-ц, виданий Житомирським районним судом 17.07.2019, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (в частині стягнення з ОСОБА_3 ) на користь АТ «УкрСиббанк» 831 539,84 грн), видані на підставі рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21.07.2016 у справі № 278/1408/15-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11276314000 від 24.12.2007 в розмірі 35 714,75 доларів США, що в гривневому еквіваленті, станом на 28.04.2015, складає 817 816,52 грн, та 13 723,32 грн пені за прострочення сплати кредиту, пені за прострочення сплати відсотків; стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у дольовому порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» по 1 218,00 грн судових витрат з кожного такими, що не підлягають виконанню - задоволенню не підлягає.
ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За приписами статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала відповідає.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ухвалою Господарського суду Житомирської області від 3.04.2025 у справі № 906/311/20 припинено зобов'язання перед стягувачем лише щодо одного солідарного боржника - ОСОБА_1 , зобов'язання його поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перед стягувачем за рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21.07.2016 у справі № 278/1408/15-ц за цією ухвалою господарського суду не припинились. Крім того, заява фактично подана в інтересах інших осіб, які не уповноважували ані заявника, ані його представника на звернення до суду в їхніх інтересах.
Такий висновок суду є вірним, виходячи із наступного.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частинах 1, 3 статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Відповідно до частини першої та другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
За змістом ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором, крім випадків, коли первісне зобов'язання змінене планом санації або реструктуризації згідно з КУПБ і заставодержатель проголосував проти такого плану.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За правилами ч.ч. 1-2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Припинення поруки, визначені ст. 559 ЦК України. Зокрема, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21.07.2016 у справі № 278/1408/15-ц стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11276314000 від 24.12.2007 в розмірі 35714,75 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 28.04.2015 складає 817 816,52 грн, та 13723,32 грн пені за прострочення сплати кредиту, пені за прострочення сплати відсотків; стягнуто з відповідачів у дольовому порядку на користь позивача по 1 218,00 гривень судових витрат з кожного.
Постановами державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Коцюруби Я.О. від 09.10.2019 відкрито виконавче провадження № 60276739 з виконання виконавчого листа № 278/1408/15-ц, виданого Житомирським районним судом 17.07.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» 831 539,84 грн; відкрито виконавче провадження № 60276483 з виконання виконавчого листа № 278/1408/15-ц, виданого Житомирським районним судом 17.07.2019, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» 831 539,84 грн. Також, 17.10.2019 року, Андрушівським районним відділом державної виконавчої служби Центрально-Західного МЮ Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було відкрито виконавче провадження № 60321304 по виконанню виконавчого листа № 278/1408/15-ц, виданого Житомирським районним судом 17.07.2019, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (в частині стягнення з ОСОБА_3 ) на користь АТ «УкрСиббанк» 831 539,84 грн.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) право на звернення до суду було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції) від 19 березня 1997 року, заява №18357/91, п.40).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.09.2020 року, в справі №906/311/20 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність було відкрито провадження та вирішено ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.03.2023 року, в справі №906/311/20 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність було вирішено задовольнити заяву керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Пузирного Т.М. від 25.01.2023 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника.Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 3 квітня 2025 року, якою було припинено процедуру реструктуризації боргів та визнано вимоги кредиторів, у тому числі АТ «УкрСиббанк», погашеними, а самого боржника - звільненим від виконання цих зобов'язань.
Оскільки ухвалою Господарського суду Житомирської області від 3.04.2025 у справі №906/311/20 припинено зобов'язання перед стягувачем лише одного солідарного боржника - ОСОБА_1 , зобов'язання його поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перед стягувачем за рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21.07.2016 у справі № 278/1408/15-ц за цією ухвалою господарського суду не припинились.
Апеляційний суд зазначає, що існування ухвали Господарського суду Житомирської області від 3.04.2025 у справі № 906/311/20, не може бути підставою для припинення зобов'язань як поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Визнання боржника за основним зобов'язанням неплатоспроможним у процедурі банкрутства фізичної особи за наявності заборгованості боржника за основним зобов'язанням не є підставою для припинення поруки, якщо кредитор за основним зобов'язанням до вирішення питання відносно банкрутства/неплатоспроможності реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя, пред'явивши до нього позов та отримавши рішення суду, що не виконано.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 756/15191/14-ц, від 18.12.2019 у справі № 750/2697/14.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визнання боржника ОСОБА_1 неплатоспроможним, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін та не звільняє поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відповідальності за виконання грошового зобов'язання, встановленого рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21.07.2016 року, яке набрало законної сили та перебуває на примусовому виконанні.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Янчук Максим Олександрович, залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 25 грудня 2025 року.
Головуючий Судді