Справа № 159/5244/25 Головуючий у 1 інстанції: Денисюк Т. В.
Провадження № 22-ц/802/1404/25 Доповідач: Бовчалюк З. А.
26 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бовчалюк З.А.,
суддів Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2025 року,
У липні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що 08.04.2021 відповідач ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Мілоан» у формі електронного документа з використання електронного підпису кредитний договір №3317020 і отримав шляхом безготівкового переказу кошти в сумі 15000 гривень, на строк 30 днів з правом пролонгації, зі сплатою процентів від 2,5% до 5% в день та одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 1500 гривень.
На підставі договору №74-МЛ від 23.07.2021 ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», включивши відповідача в реєстр боржників.
На час пред'явлення позову ОСОБА_1 кредит не повернув, претензію позивача від 13.06.2025 залишив без реагування.
У зв'язку із неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 72750 грн, з яких: 15000 грн тіло кредиту, 1500 грн комісія, 56250 грн проценти, а також 2422,40 грн судового збору і 7000 грн витрат на правничу допомогу.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2025 року позов задоволено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3317020 від 08.04.2021 в розмірі 72750 гривень, з яких: 15000 гривень тіло кредиту, 1500 гривень комісія, 56250 гривень проценти.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2422 гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 4000 гривень витрат на правничу допомогу.
Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення, вважає рішення суду таким, що містить висновки, які не відповідають обставинам справи, і таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з цим просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справ.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 26 грудня 2025 року, тобто дата складення повного судового рішення.
За частинами першою, другою статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 08.04.2021 відповідач ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на вебсайті miloan.ua створив Особистий кабінет позичальника, подав Анкету-заявку на кредит №3317020, в якій вказав свої персональні дані, паспорт громадянина України, пройшов перевірку у системі BankID Національного банку і використовуючи персональний одноразовий ідентифікатор J74871 уклав з ТОВ ««Мілоан» електронний кредитний договір №3317020.
Процес формування і погодження умов кредитування за заявкою ОСОБА_1 відображений у витязі з Особистого кабінету (а.с.16)
За умовами п.6.1, п.7.1 договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені - з моменту отримання кредиту.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п.6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).
У договорі сторони погодили усі істотні умови кредитування (а.с.10-13): кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 15000 грн (п.1.2), строком на 30 днів з 08.04.2021 до 08.05.2021 (п.1.3,1.4). Кредитні кошти надаються в безготівковій формі шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1). Позичальник зобов'язаний сплатити одноразову комісію в розмірі 10% від суми кредиту, тобто 1500 грн (п.1.5.1). За користування кредитом встановлена стандартна (базова) процентна ставка - 5 % в день, пільгова - 2,5 % в день ( п.1.5.2, п.1.6).
Згідно з п.2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена у п.1.6 договору і є незмінною протягом усього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного у п.1.3, є меншою за стандарту. Після завершення первісного строку кредитування та пролонгації проценти з дня продовження кредитування на стандартних умовах згідно з п.2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою.
Строк користування кредитом може бути продовжений на пільгових і на стандартних умовах.
Згідно з п.2.3.1.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування на пільгових умовах, виконавши визначені у розділі 6 Правил надання фінансових кредитів ( розмішені на сайті товариства і є невід'ємною частиною договору) дії, в тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частину заборгованості за наведеними у таблиці ставками: для продовження на 3 дні - 3%, на 7 днів - 5%, на 15 днів - 10%. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, то проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк нараховуються за ставкою, передбаченою в п.1.5.2 договору.
Пролонгація на стандартних умовах (п.2.3.1.2 договору) відбувається автоматично. Позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, з урахуванням усіх періодів пільгової пролонгації, але не більше ніж на 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних умовах, проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною ставкою. У випадку, якщо позичальник в цей період вчинить дії для пролонгації договору на пільгових умовах, зупиняється строк пролонгації на стандартних умовах.
Детальна інформація про умови кредитування відображена у Паспорті споживчого кредиту (а.с.15)
ТОВ «Мілоан» виконало зобов'язання за договором, 08.04.2021 перерахувало на відкриту на ім'я ОСОБА_1 платіжну карту НОМЕР_1 кошти у розмірі 15000 грн, що підтверджено платіжним дорученням 43389982 (а.с.17).
Як вбачається з відомості про щоденні нарахування (а.с.17-18), ОСОБА_1 отримані в кредит кошти не повернув, жодних платежів не вносив. За період з 08.04.2021 до 08.05.2021 (в межах 30 днів первісного строку) проценти нараховані за ставкою 2,5 % в день (375 грн), в період з 09.05.2021 до 07.07.2021 (60 днів автопролонгації) проценти нараховані за стандартною ставкою 5% в день (750 грн). Загальний розмір процентів складає 56250 грн (375х30+750х60).
Згідно з випискою по особовому рахунку (а.с.18 зворот) заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3317020 від 08.04.2021 становить 72750 грн, з яких: 15000 грн тіло кредиту, 1500 грн комісія, 56250 грн проценти.
23.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір про відступлення права вимоги № 74-МЛ (а.с.19), відповідно до пункту 1.2 даного договору внаслідок передачі портфеля заборгованості новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що включені у Реєстр боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників (а.с.27 зворот) до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3317020 на загальну суму 72750 грн.
Електронний договір № 3317020 укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 08 грудня 2021 року шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства.
У договорі сторони обумовили усі його істотні умови, тому підписавши його, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови.
Відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору №3317020 від 08.04.2021 та отримання коштів в розмірі 15 000 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що позивачем були нараховані проценти після закінчення дії кредитного договору.
Однак такі твердження апелянта є помилковими та спростовуються умовами , укладено ним договору.
Згідно з п.3.2.6 кредитного договору Кредитор вправі відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати свої права за цим договором на користь третіх осіб в будь який час протягом дії договору без згоди позичальника.
Позивач підтвердив право вимоги повернення кредитної заборгованості, долучивши до договору про відступлення право вимоги №74-М від 23.07.2021 платіжне доручення щодо оплати компенсації за придбані права (а.с.27), акт приймання передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників, до якого під номером 4879 включений ОСОБА_1 за кредитним договором № 3317020.
Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього право вимоги, позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту є підставними.
Окрім тіла кредиту позивачем до стягнення заявлені проценти в розмірі 56250 грн розраховані за період з дати видачі кредиту 08.04.2021 і до 07.07.2021.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша - четверта статті 1056-1 ЦК України).
Заявлені позивачем до стягнення проценти на суму 56250 грн нараховані в межах обумовленого сторонами кредитного договору строку кредитування (30+60 днів) із застосуванням погодженої процентної ставки.
Так, умовами кредитного договору №3317020 від 08.04.2021 визначений строк кредитування 30 днів, упродовж яких проценти нараховуються за пільговою ставкою 2,5 % в день (п.1.5.2 ). Одночасно сторони договору погодили можливість автопролонгації строку кредитування у разі неповернення коштів. У цьому випадку строк кредитування автоматично продовжується максимально на 60 днів із застосуванням стандартної ставки 5% вдень (п.1.6).
Згідно з п. 2.3.1 договору про споживчий кредит продовження строку кредитування, зазначеного в п.1.3 договору, може відбуватися на пільгових або стандартних (базових) умовах.
Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством. Для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 цих Правил, у тому числі, сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (п. 2.3.1.1).
Згідно з пунктом 2.3.1.2. договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6. Договору.
У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Викладені вище умови договору свідчать про те, що сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 договору (08.05.2021), а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.
У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно з пунктами 1.3 та 2.3 цього Договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 Договору (пункт 2.4.2 Договору).
Водночас, пунктом 4.2 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 Договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитора.
Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Зазначені умови кредитування є чіткими і зрозумілими, відповідач погодився на їх застосування, в судовому порядку положення кредитного договору не оспорював.
Згідно з наданими позивачем розрахунками за період з 08.04.2021 до 08.05.2021 (в межах 30 днів первісного строку) проценти нараховані за ставкою 2,5 % в день (375 грн), в період з 09.05.2021 до 07.07.2021 (60 днів автопролонгації) проценти нараховані за стандартною ставкою 5% в день (750 грн).
Нарахування процентів за стандартною ставкою 5% за 60 днів автопролонгації у порядку, встановленому пунктами 1.6, 2.3.1.2 Договору, відповідає положенням ст.1048 ЦК України.
Жодних доказів, які б спростовували розмір заборгованості відповідач суду не надав.
Також скаржник посилається на неправомірне нарахування комісії, зазначає, що така є нікчемною.
Згідно із п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, нарахування комісії у розмірі 10 % від суми кредиту, що становить 1 500 грн, не суперечить закону та підлягає стягненню із боржника.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем первинних фінансових документів та виписок по рахунку боржника, оскільки ТОВ «Мілоан» не є банківською установою та не може мати у розпорядженні таких документів.
Як видно із розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитом нараховувалися за пільговою та стандартною процентною ставкою у відповідності до умов договору.
Позивач надав належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3317020 від 08 квітня 2025 року.
Водночас позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, презумпція правомірності якого ним не спростована, а ні первісному кредитору ТОВ «Мілоан», а ні ТОВ «Кредит-Капітал».
Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо спливу позовної давності.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин.
Відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
Відповідно до пункту 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введенного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким пунктом 19 розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023.
Пункт 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025.
Враховуючи встановлення на всій території України карантину, на період дії якого строки позовної давності продовжувалися, та зупинення перебігу строку позовної давності на період дії воєнного стану, введеного в Україні, при зверненні з позовом до суду у липня 2025 року ТОВ «Кредит Капітал» не пропустило строк позовної давності.
Доводи апелянта щодо відсутності підстав для стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.
Відповідно до ч.ч. 2, 3статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги № 0605 від 06.05.2025 з адвокатським об'єднанням «Апологет», де вартість послуги за одну справу складає 7000 грн, акт наданих послуг №1011 від 23.06.2025 у справі щодо ОСОБА_1 з погодженим переліком послуг та їх вартості.
Суд першої інстанції, враховуючи складність справи, ціну позову, фактичний обсяг виконаних робіт, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу на суму 4000 грн є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді