24 грудня 2025 року Єдиний унікальний № 501/4281/25 Провадження № 3/501/1070/25
Іменем України
24 грудня 2025 року м. Чорноморськ
Суддя Чорноморського міського суду Одеської області Тордія Е.Н.,
розглянувши адміністративний матеріал № 501/4281/25 (3/501/1070/25), який надійшов з ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП не відомо, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Стислий виклад правопорушення.
24 серпня 2025 року о 10:20 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем «Nissan Sunny», державний номер НОМЕР_1 вул. Нова 12 в с. Малодолинське, з явними ознаками наркотиіного сп'яніння (неприродна блідість шкіряного покрову обличчя, звужені зіниці очей, які не реагували на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці) від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п 2.5 ПДР України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позиція учасника судового процесу.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, поважної причини своєї неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, заходів для явки до суду не вжив, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться за відсутності ОСОБА_1 , який про час та місце судового розгляду повідомлений в установленому законом порядку.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Також відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, необхідно розуміти таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності. Суд звертає увагу на те, що в своєму рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, не допускати свідомих маніпуляцій, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суддя вивчивши матеріали справи, вважає можливим продовжити її розгляд за відсутністю ОСОБА_1 на підставі наданих суду доказів.
Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.
Згідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена відповідальність.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Розділом 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року за №1306 передбачено обов'язки водіїв транспортних засобів.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Серед превентивних заходів ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» визначено, зокрема такий захід як зупинення транспортного засобу.
Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Так, зокрема, ч. ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» наведений вичерпний перелік випадків, коли поліцейський має право зупинити транспортний засіб, а ч. 3 ст. 35 цього ж Закону закріплює обов'язок поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки, визначених цією статтею.
Надані докази до протоколу про адміністративне правопорушення не містять причини зупинки транспортного засобу. З наданого відео не можливо встановити, яким засобом проводився запис зупинки, а також не зазначено з приводу чого було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Інших належних та допустимих доказів скоєння правопорушення, надані матеріали не містять.
Таким чином судом встановлено недотримання працівником поліції вимог ст. 254, 255, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, належних та допустимих доказів того, що особа на час відмови від проходження на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції керувала транспорти засобом та була зупинена працівниками поліції за порушення правил ПДР суду не надано, в судовому засіданні не встановлено.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
При цьому Суд наголошує, що за усталеною практикою ЄСПЛ суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Така позиція суду повністю узгоджується з позицією Верховного суду, викладеної в постанові у справі № 686 /11314/17 від 15 березня 2019 року.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, Суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: керування транспортним засобом та відмова водія транспортного засобу від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, не доведено «поза розумним сумнівом».
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов'язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого (п. 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barberа, Messeguе and Jabardo v. Spain) від 06 грудня 1988 року, п. 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» (Janosevic v. Sweden) від 23 липня 2002 року).
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Висновки суду.
Таким чином, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, дійшов висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 247, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Чорноморський міський суд Одеської області.
Суддя