24 грудня 2025 рокуСправа № 495/2741/25
Номер провадження 1-кс/495/2085/2025
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровському клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України) у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Басарабяска, Республіки Молдова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
Слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з погодженим прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України) у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
В клопотанні слідчим зазначено, що слідчим відділом Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025162240000564 від 20.04.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", 24 лютого 2022 року Указом Президента України за № 64/2022, в Україні введено воєнний, строк дії якого Указом Президента 14.01.2025 р. №26/2025 (затвердженого від 15.01.2025 р. № 4220-ІХ) продовжено до 09.05.2025 (тобто на момент вчинення злочину).
Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 за № 1455, якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в?їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан», визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону, у період воєнного стану, передбачений Правилами перетинання державного кордону громадянами України», які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
Так, ОСОБА_4 , вступивши у злочину змову з невстановленою в ході слідства особою, достовірно знаючи, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 за № 64/2022, який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами), у квітні 2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, знаходячись у невстановленому слідством місці, діючи із корисливих мотивів, вступили у злочинну змову, спрямовану на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України та, добре розуміючи порядок перетину та недоторканість державного кордону України, організували діяльність, метою якої є незаконне переправлення осіб через державний кордон України, та розробили відповідний злочинний план, який передбачав поширення серед знайомих осіб та у соціальних мережах та спеціальні програми для обміну повідомленнями (месенджери), інформації щодо надання платних послуг щодо незаконного переправлення через державний кордон України, підшукуванні та вербуванні осіб, які бажають залишити територію України у напрямку Республіки Молдова, яким тимчасового обмежено право на виїзд з території України.
Так, на початку квітня 2025 року, в невстановленому в ході досудового розслідування місті та часі, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , через невстановлену в ході слідства особу дізнались, ОСОБА_4 та інші невстановлені особи, організовують незаконне переправлення осіб призивного віку через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску. В подальшому невстановлена в ході слідства особа повідомила умови організації переправлення осіб через державний кордон України, а саме грошова винагорода у сумі 8000 доларів США з кожного, на що останні погодились.
В подальшому 19 квітня 2025, близько 18:00, від невстановленої в ході слідства особи у мессенджері «Telegram» на мобільний телефон ОСОБА_11 надійшло повідомлення з локацією, та вказівка прибути туди 20.04.2025 о 20:00 годин, де їх буде очікувати ОСОБА_4 .
Виконуючи вказівку невстановленої в ході слідства особи, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 20.04.2025 о 20:00 прибули до в район с. Мирне Біляївського району Одеської області, де їх очікував ОСОБА_4 .
В свою чергу ОСОБА_4 надав вказівку ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 передати йому грошові кошти, а саме по 6000 доларів США з кожного, за перетин державного кордону України до Республіки Молдови поза межами пунктів пропуску. Після передачі грошових коштів останній, наказав ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , заховатись у спеціально обладнаному місці під напівпрічіпом належного йому вантажного автомобілю марки «DAF FA 95 XF» державний номерний знак НОМЕР_1 (авто потягу складеного з тягача з напівпричепом), та надав інструкцію як діяти при русі транспортного засобу та його зупинці.
В подальшому, 20.04.2025 приблизно о 23:17 на автодорозі М15 сполученням Одеса-Рені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 були виявлені та затримані за спробу незаконного перетину державного кордону України, та ОСОБА_4 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а його незаконні дії припинено.
На підставі зібраних доказів, у кримінальному провадженні № 12025162240000564, слідчим за погодженням з прокурором 20.04.2025 повідомлено: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.
На теперішній час ОСОБА_4 від досудового слідства ухиляється та його місцезнаходження невідоме.
Обґрунтування підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, а саме:
-Протоколом огляду місця події від 20.04.2025 в ході проведення якого на узбіччі автошляху Е87 сполучення Одеса-Рені було виявлено вантажний автомобіль марки «DAF» білого кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 біля кабіни якої знаходився громадянин, який представився як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та біля борту якої знаходилось 4 чоловіків;
-Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що з трьома товаришами вирішили виїхати за кордон поза межами пунктів пропуску за 8000 доларів США. Після чого біля с. Мирне разом з товаришами за вказівкою водія вантажівки сховався у спеціально обладнаному місці під напівпричепом на вантажному транспортному засобі з метою подальшого перетину державного кордону України;
-Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з ОСОБА_11 в ході якого останній впізнав ОСОБА_4 як особу якій надав 6000 доларів за організацію незаконного переправлення через державний кордон України;
-Протоколом проведення слідчого експерименту разом з свідком ОСОБА_11 в ході проведення якого останній на місцевості показав обставини викладені у допиті;
-Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що вирішив незаконно перетнути державний кордон України та разом з товаришами біля с. Мирне передав водію кошти в сумі 6000 доларів США, після чого за його вказівкою сховався у напівпричепі після чого був виявлений працівниками ДПСУ;
-Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з ОСОБА_8 в ході якого останній впізнав ОСОБА_4 як особу яка організувала шляхом надання вказівок та порад незаконний перетин державного кордону поза пунктами пропуску;
-Протоколом проведення слідчого експерименту разом з свідком ОСОБА_8 в ході проведення якого останній на місцевості показав обставини викладені у допиті;
-Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що у нього виник намір незаконне перетнути державний кордон України з товаришами, який в подальшому поблизу с. Мирне віддав водію вантажівки 6000 доларів США, який мав відвезти їх до кордону та за його вказівкою заліз у відсік під днищем причепу, після чого біля с. Красна Коса їх було виявлено;
-Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з ОСОБА_9 в ході якого останній впізнав ОСОБА_4 , як особу яка організувала шляхом надання вказівок та порад незаконний перетин державного кордону поза пунктами пропуску;
-Протоколом проведення слідчого експерименту разом з свідком ОСОБА_9 в ході проведення якого останній на місцевості показав обставини викладені у допиті;
-Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що у нього виник намір незаконно перетнути державний кордон України з своїми знайомими, в подальшому біля с. Мирне, де останній передав водію «фури» 6000 доларів США, після чого за його вказівкою сховався на час поїздки під причіпом, після чого в подальшому їх було виявлено працівниками ДПСУ;
-Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з ОСОБА_10 в ході якого останній впізнав ОСОБА_4 , як особу якій надав 6000 доларів США за організацію незаконного переправлення через державний кордон України;
- Протоколом проведення слідчого експерименту разом з свідком ОСОБА_10 в ході проведення якого останній на місцевості показав обставини викладені у допиті;
-іншими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.
Таким чином, підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами та вказівками, наданням засобів, щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за вчення яких, передбачене основне покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим п.п. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам:
1.Ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування, суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування.
2.Ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Адже у кримінальному провадженні наявні речі і документи, щодо яких на теперішній час з об'єктивних обставин не вирішено питання щодо їх належного вилучення та накладення арешту, не встановлені всі обставини кримінального провадження.
3.Ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваному відомі їх анкетні дані та місця проживання, та яких на теперішній час допитано лише на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваного, внаслідок психологічного тиску шляхом погроз або вмовляння, можуть змінити показання, або ухилятись від з'явлення для давання показань.
4.Ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, на теперішній досудове розслідування не завершено, а тому, перебуваючи на свободі підозрюваний ОСОБА_4 матиме можливість ухилення від слідства з метою перешкоджання встановленню органом досудового розслідування всіх об'єктивних обставин кримінального правопорушення тощо.
Беручи до уваги викладене, на теперішній час існує наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб зашкодити кримінальному провадженню.
При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 , враховується, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі підозрюваного та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Обирати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, так як підозрюваний ОСОБА_4 знаючи, що він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину у скоєнні тяжкого злочину, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами та вказівками, наданням засобів, щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України, за вчення якого, передбачене основне покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування.
За таких обставин, зазначені в клопотанні ризики - впливати на свідків, знищити або змінити на свою користь речові докази та вчинення іншого кримінального правопорушення є належно обґрунтованими.
У провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому суд має оцінити суворість можливого покарання ОСОБА_4 вагомість доказів, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
В ході виконання доручення співробітниками ВКП Білгород-Дністровським РВП ГУНП в Одеській області було встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , міг нелегально перетнути державний кордон України до Республіки Молдова, де може переховуватись від кримінальної відповідальності.
Також проведеними слідчими (розшуковими) діями, а саме оглядом інтернет сторінки ОСОБА_4 , а також допитами свідками встановлено, що останній може перебувати в Республіці Молдова, а саме в н.п. Басарабяска.
У подальшому за наявності достатніх підстав ОСОБА_4 оголошено у міжнародний розшук.
Беручи до уваги те, що вказані обставини обґрунтовують неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий просить клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання слідчого підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, підтримав поданні ним письмові заперечення. Пояснив, що слідчий звернувся із вказаним клопотанням до слідчого судді поза межами строку досудового розслідування кримінального провадження, оскільки воно 31.05.2025 року зупинене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв?язку з розшуком підозрюваного. Під час розгляду слідчим суддею клопотання слідчого досудове розслідування у кримінальному провадженні відповідно до постанови від 12.06.2025 зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК, тобто у зв?язку із оголошенням у розшук підозрюваного. Також, органом досудового розслідування не доведено належними доказами факт того, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. Вказав, що органом досудового розслідування не було надано документально підтверджених відомостей про те, що ОСОБА_4 є об?єктом переслідування з боку Інтерполу, а сам по собі факт винесення слідчим чи прокурором постанови про оголошення підозрюваної особи в міжнародний розшук без звернення до НЦБ Інтерполу в Україні та оголошення в розшук каналами цієї організації не підтверджує факту оголошення особи в міжнародний розшук. Крім того, слідчим не доведено факту ухилення підозрюваного від органу досудового розслідування. Стосовно обгрунтованості підозри зазначив, що матеріали справи не містять навіть найменших доказів факту перевезення ОСОБА_4 інших осіб через державний кордон України та отримання від них грошових коштів. Кваліфікація злочину за ч. 3 ст. 332 КК України є невірною, що вбачається навіть на початковому етапі досудового розслідування.
Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку всіх учасників судового процесу, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Згідно ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганняспробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст.178 КПК України).
Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження та встановлено слідчим суддею, слідчим відділом Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025162240000564 від 20.04.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.
На підставі зібраних доказів, у кримінальному провадженні № 12025162240000564, слідчим за погодженням з прокурором 20.04.2025 повідомлено: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.
На теперішній час ОСОБА_4 від досудового слідства ухиляється та його місцезнаходження невідоме.
Обґрунтування підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, а саме:
-Протоколом огляду місця події від 20.04.2025 в ході проведення якого на узбіччі автошляху Е87 сполучення Одеса-Рені було виявлено вантажний автомобіль марки «DAF» білого кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 біля кабіни якої знаходився громадянин, який представився як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та біля борту якої знаходилось 4 чоловіків;
-Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що з трьома товаришами вирішили виїхати за кордон поза межами пунктів пропуску за 8000 доларів США. Після чого біля с. Мирне разом з товаришами за вказівкою водія вантажівки сховався у спеціально обладнаному місці під напівпричепом на вантажному транспортному засобі з метою подальшого перетину державного кордону України;
-Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з ОСОБА_11 в ході якого останній впізнав ОСОБА_4 як особу якій надав 6000 доларів за організацію незаконного переправлення через державний кордон України;
-Протоколом проведення слідчого експерименту разом з свідком ОСОБА_11 в ході проведення якого останній на місцевості показав обставини викладені у допиті;
-Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що вирішив незаконно перетнути державний кордон України та разом з товаришами біля с. Мирне передав водію кошти в сумі 6000 доларів США, після чого за його вказівкою сховався у напівпричепі після чого був виявлений працівниками ДПСУ;
-Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з ОСОБА_8 в ході якого останній впізнав ОСОБА_4 як особу яка організувала шляхом надання вказівок та порад незаконний перетин державного кордону поза пунктами пропуску;
-Протоколом проведення слідчого експерименту разом з свідком ОСОБА_8 в ході проведення якого останній на місцевості показав обставини викладені у допиті;
-Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що у нього виник намір незаконне перетнути державний кордон України з товаришами, який в подальшому поблизу с. Мирне віддав водію вантажівки 6000 доларів США, який мав відвезти їх до кордону та за його вказівкою заліз у відсік під днищем причепу, після чого біля с. Красна Коса їх було виявлено;
-Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з ОСОБА_9 в ході якого останній впізнав ОСОБА_4 , як особу яка організувала шляхом надання вказівок та порад незаконний перетин державного кордону поза пунктами пропуску;
-Протоколом проведення слідчого експерименту разом з свідком ОСОБА_9 в ході проведення якого останній на місцевості показав обставини викладені у допиті;
-Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що у нього виник намір незаконно перетнути державний кордон України з своїми знайомими, в подальшому біля с. Мирне, де останній передав водію «фури» 6000 доларів США, після чого за його вказівкою сховався на час поїздки під причіпом, після чого в подальшому їх було виявлено працівниками ДПСУ;
-Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з ОСОБА_10 в ході якого останній впізнав ОСОБА_4 , як особу якій надав 6000 доларів США за організацію незаконного переправлення через державний кордон України;
- Протоколом проведення слідчого експерименту разом з свідком ОСОБА_10 в ході проведення якого останній на місцевості показав обставини викладені у допиті;
-іншими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.
Слідчий вказує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризикам:
1. Ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування, суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування.
2. Ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Адже у кримінальному провадженні наявні речі і документи, щодо яких на теперішній час з об'єктивних обставин не вирішено питання щодо їх належного вилучення та накладення арешту, не встановлені всі обставини кримінального провадження.
3. Ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваному відомі їх анкетні дані та місця проживання, та яких на теперішній час допитано лише на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваного, внаслідок психологічного тиску шляхом погроз або вмовляння, можуть змінити показання, або ухилятись від з'явлення для давання показань.
4. Ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, на теперішній досудове розслідування не завершено, а тому, перебуваючи на свободі підозрюваний ОСОБА_4 матиме можливість ухилення від слідства з метою перешкоджання встановленню органом досудового розслідування всіх об'єктивних обставин кримінального правопорушення тощо.
На теперішній час підозрюваний ОСОБА_4 від досудового слідства ухиляється, його місцезнаходження невідоме.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Слідчий суддя вважає, що надані слідчим докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.
Слідчий суддя встановив належне обґрунтування слідчим наявності кожного з ризиків, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі перебування особи у міжнародному розшуку, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Слідчий суддя зазначає, що сама по собі тяжкість злочинів не є визначальною умовою, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відтак, розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а для запобігання встановленим ризикам недостатньо обрання більш м'якого запобіжного заходу наряду з тим, що підозрюваний перебуває у міжнародному розшуку.
Згідно з ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч.6 ст.193, ч.2 ст.281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено слідчим СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 шляхом прийняття постанови про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук є належною та достатньою обставиною для підтвердження факту саме оголошення особи в міжнародний розшук в розумінні вимог ст.281 КПК України та ч.6 ст.193 КПК України.
Слідчий суддя зазначає, що вчинене кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Надані із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали доводять наявність правових підстав для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно зі ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Так, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Заява N 42310/04) Справа від 21.04.2011 йдеться, що суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).
З урахуванням конкретних обставин справи та практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, обрання стосовно підозрюваного такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не передбачає необхідності щодо подання чітких доказів, про що сказано у рішенні Європейського суду з прав людини «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v Italy) (ріш.), 9627/81, 14 березня 1984, DR 37, 15 «3. Комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому й має тримання під вартою».
Про те саме йдеться й у рішенні ЄСПЛ «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v United Kingdom), 14310/88, 28 жовтня 1994 р. Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При вирішені питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, слідчий суддя враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування та існування ризиків можливого ухилення підозрюваного від органу досудового розслідування та суду і в тому числі перешкоджання ним кримінальному провадженню, суд з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Вказане вище дає підстави вважати, що саме такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, оскільки кримінальне правопорушення, у скоєні якого підозрюється ОСОБА_4 вважається тяжким, розмір застави щодо нього не може перевищувати вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити зазначенні у клопотанні дії, спрямовані на перешкоджання здійсненню досудового розслідування та правосуддю у розумні строки, з урахуванням тяжкості покарання, обставин, які обґрунтовують неможливість запобігання зазначеним у клопотанні ризикам, які на даний час існують, та з метою забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі 20-ти (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків, передбаченних ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 206, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (в порядку ч.6 ст.193 КПК України) у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст.193 КПК України.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, в розмірі 20-ти (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн.), що станом на 24.12.2025 року складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Ізмаїльській слідчий ізолятор».
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- з'являтися до слідчого, прокурора, суду за викликом;
- утримуватись від можливого спілкування зі свідками та потерпілою у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.
У разі внесення застави роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме те, що застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Відповідно до ч.6 ст.183 КПК України, після затримання підозрюваного і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання».
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 26.12.2025 року об 11:00 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_12