справа № 497/2482/25
провадження № 2/492/1199/25
Іменем України
26 грудня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Варгаракі С.М.,
при секретарі судового засідання Богдан А.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
Описова частина
Стислий виклад позиції позивача
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПрАТ «СК «Уніка») звернулося до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також стягнення судових витрат, посилаючись на те, що 08 червня 2024 року в м. Ізмаїл сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_2 та транспортного засобу «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що був застрахований у ПрАТ «СК «Уніка» за договором добровільного страхування наземного транспорту № 829001/4605/0000394. Вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 червня 2024 року. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» згідно полісу серія ЕР № 219649045. Внаслідок ДТП було завдано майнової шкоди власнику застрахованого автомобіля. ПрАТ «СК «УНІКА» визначено розмір страхового відшкодування у сумі 136023,82 грн, який дорівнює вартості відновлювального ремонту. 11 жовтня 2024 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» виконало своє зобов'язання, сплативши ПрАТ «СК «Уніка» 86993,24 грн. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача вартість відновлювального ремонту без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу за вирахуванням сплаченого страховиком у розмірі 49090,58 грн.
Процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Варгаракі С.М.
Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області від 05 листопада 2025 року цивільна справа прийнята до провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Відповідачеві визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачеві п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачеві - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Одночасно, роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вказана ухвала суду була направлена відповідачеві за зареєстрованим місцем проживання та вручена відповідачеві 09 грудня 2025 року.
Частиною 1 статті 275 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд цивільної справи, судом надано можливості та достатньо часу ознайомитись з позовною заявою та надати свої заперечення.
У відповідності до статті 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін, а тому суд, у відповідності до частини 5 статті 279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у зв'язку з чим, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Мотивувальна частина
Позиція суду
Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, давши їм оцінку, вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 є власником транспортного засобу «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15 квітня 2016 року (а.с. 14).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08 червня 2024 року серії ААД № 536949, 08 червня 2024 року о 08 год. 30 хв. в м. Ізмаїл, пр. Незалежності 319, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter», державний номер НОМЕР_1 , від керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Renault Duster», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 (а.с. 48).
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 червня 2021 року у справі № 946/4762/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 34-35).
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Renault Duster», державний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «СК «Уніка» згідно з сертифікатом добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 829001/4605/0000394 від 13 травня 2024 року (а.с. 15-16).
10 червня 2024 року ОСОБА_4 звернувся із заявою № 19643025353 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО № 829001/4605/0000394/1 (а.с. 13).
Відповідно до звіту про оцінку № 296/24, складеного 16 липня 2024 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ, що підлягає відшкодуванню без ПДВ, спричиненого власнику транспортного засобу транспортного засобу «Renault Duster», державний номер НОМЕР_2 складає 89733,24 грн (а.с. 17-47).
ПрАТ «СК «Уніка» визнало випадок страховим та згідно з страховим актом № 19643025353 сплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 136023,82 грн (а.с. 11, 12).
На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на підставі полісу ЕР № 219649045 (а.с. 56).
ПАТ «НАСК «ОРАНТА», страховик відповідача, виплатило ПрАТ «СК «Уніка» страхове відшкодування згідно регресної вимоги № 35981 від 07 есрпня 2024 року у розмірі 86933,24 грн., що підтверджується відповідною інструкцією № 55887 від 11 жовтня 2024 року (а.с. 57).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
У частинах 1 та 3 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» ( Закон №85/96-ВР)).
Відповідно до положень статті 979 ЦК України, статті 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
За вимогами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 08 червня 2024 року в м. Ізмаїл по пр. Незалежності 319, та в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб «Renault Duster», державний номер НОМЕР_2 , належний ОСОБА_3 , сталася з вини відповідача ОСОБА_1 . Згідно страхового акту № 19643025353, складеного ПрАТ «СК «Уніка», дорожньо-транспортна пригода кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про здійснення виплати страхового відшкодування у розмірі 136023,82 грн.
З урахуванням викладеного ПрАТ «СК «Уніка» перерахувало ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 136023,82 грн.
Відповідно платіжної інструкції № 55887 від 11 жовтня 2024 року, страховик відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» виплатило ПрАТ «СК «Уніка» страхове відшкодування у розмірі 86933,24 грн.
Таким чином, обов'язок по відшкодуванню виниклої різниці між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування покладається відповідача ОСОБА_1 .
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1, 3, 4 статті 12, частини 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).
ПрАТ «СК «Уніка», яке виплатило страхове відшкодування за договором страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 , як особи винної у вчиненні ДТП, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Renault Duster», державний номер НОМЕР_2 , на користь ПрАТ «СК «Уніка» підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 49090,58 грн.
При цьому, суд враховує, що відповідачем ОСОБА_1 не надано суду будь-яких доказів на спростування дійсного розміру шкоди, завданої власнику автомобіля «Renault Duster», державний номер НОМЕР_2 , а також на підтвердження того, що розмір шкоди є меншим ніж виплачене позивачем страхове відшкодування.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині 4 статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Згідно з частиною 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частин 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137, частина 8 статті 141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду: договір доручення № ВНМ на правову послуги від 01 листопада 2025 року, укладений між ФОП ОСОБА_5 та ПрАТ «СК «Уніка» (а.с. 58-59); додаткову угоду № 1 від 01 листопада 2025 року (а.с. 60); договір про надання правової допомоги № 2/23 від 02 листопада 2023 року та додаткову угоду № 1 від 02 листопада 2024 року (а.с. 61); додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 2/23 від 02 листопада 2023 року (а.с. 62-64); акт (звіт) прийому-передачі наданих послуг № 1/35981 від 16 вересня 2025 року (а.с. 65).
Судом враховано, що матеріали справи не містять заперечення чи клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.
Отже, з урахуванням фактичного обсягу наданих юридичних послуг, співмірності суми витрат зі складністю справи та відповідності суми заявлених витрат критеріям реальності і розумності, відсутності клопотання відповідача щодо зменшення судових витрат, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Уніка» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 3028 грн, сплаченого позивачем при звернені з наявним позовом до суду, оскільки сплата судового збору підтверджена платіжною інструкцією (а.с. 10).
На підставі статей 626, 628, 979, 1166, 1187, 1188 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування» керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 133, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (місцезнаходження: вул. О.Теліги, буд. № 6-В, корп. 4, м. Київ, поштовий індекс 04112, код ЄДРПОУ: 20033533) шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 49090 (сорок дев'ять тисяч дев'яносто) гривень 58 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (місцезнаходження: вул. О.Теліги, буд. № 6-В, корп. 4, м. Київ, поштовий індекс 04112, код ЄДРПОУ: 20033533) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Варгаракі С.М.