Справа № 750/10432/25 Головуючий у 1 інстанції Кулініч Ю. П.
Провадження № 33/4823/938/25
Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП
25 грудня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю захисника - Костюченка П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Костюченка П.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 жовтня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 25 липня 2025 року, о 23 год. 46 хв., у місті Чернігові, по вул. Стрілецька, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння; огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», результат - 0,58%, водій з результатом не згоден. Після чого огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у медичному закладі, результат позитивний, що підтверджується висновком лікаря-нарколога КНП «ЧОПНЛ» №982 від 26.07.2025, чим ОСОБА_1 порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Костюченко П.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати, а провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що зупинка транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , відбулася безпідставно. Захисник вважає недопустимими доказами роздруківку з приладу алкотестера «Drager», оскільки відсутні сертифікати на вимірювальну техніку, та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, так як він не містить інформації щодо кількості проміле, а також даний висновок складений лікарем (фельдшером), а не лікарем-наркологом. Апелянт вказує, що поліцейський є зацікавленою собою, а тому його рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення. Також місцевим судом не було враховано наявність у ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій та те, що він є інвалідом ІІІ групи, у зв'язку з чим з нього помилково стягнуто на користь держави судовий збір, що суперечить п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, що підтвердив його захисник, просив розглянути справу без його участі.
Заслухавши пояснення захисника Костюченка П.Ю., який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №402803 від 26.07.2025, ОСОБА_1 , 25 липня 2025 року о 23 год 46 хв, у місті Чернігові, по вул. Стрілецька, 1, керував транспортним засобом «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», результат - 0,58% (проміле), водій з результатом не згоден. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у лікарні, результат позитивний, що підтверджується висновком лікаря-нарколога №982 від 26.07.2025, чим ОСОБА_1 порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.5).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, також підтверджуються висновком щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №982 від 26.07.2025, складеного лікарем-наркологом КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ОСОБА_3 , згідно якого ОСОБА_1 на момент огляду перебував в стані алкогольного сп'яніння (а.с.9).
Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм у поліцейських виникла підозра про перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, про що йому було озвучено. Після чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», водій погодився. Результат тесту становив 0,58 проміле. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 був не згодний з результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу, його доставили до медичного закладу. За наслідками проведеного огляду в КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» у водія ОСОБА_1 було констатовано стан алкогольного сп'яніння. Після цього, поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 його права та повідомив, що стосовно нього буде складено адміністративний протокол за ст.130 КУпАП.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Доводи апелянта про те, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння є недопустимим доказом, оскільки не містить інформації щодо кількості проміле, а також даний висновок складений лікарем (фельдшером), а не лікарем наркологом не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Так, медичний огляд був проведений у спеціалізованому лікувальному закладі лікарем-наркологом, у кваліфікації якої суд не мав підстав сумніватися, висновок виготовлений на офіційному бланку, як того вимагають положення Інструкції.
Крім того, огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння в медичному закладі відбувався не тільки за допомогою технічних заходів, а й на підставі встановлення зовнішнього вигляду, поведінки, стану свідомості, мовної здатності вегето-судинних реакцій, рухової сфери обстежуваної особи тощо. Тобто, висновок про перебування особи у стані алкогольного сп'яніння здійснений лікарем на підставі комплексу об'єктивних показників, і використання технічних засобів є тільки часткою такого дослідження. Тому оспорювання стороною захисту такого висновку, є необґрунтованим.
Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду передбачене пунктом 14 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року.
Посилання апелянта щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
Посилання апелянта, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а отже на підставі п.12, ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору під час виконання службових обов'язків, не є слушними, з наступних міркувань.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справив усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків стосовно військовослужбовців у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
З огляду на те, що подія за участю водія ОСОБА_1 мала місце не під час виконання ним службових обов'язків, а відтак він не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, відповідно до пункту 9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Костюченка П.Ю. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний