Номер провадження: 22-ц/813/6388/25
Справа № 522/10227/22
Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.
Доповідач Громік Р. Д.
10.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс-Сістем», ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2025 року у цивільній справі за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс-Сістем», ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, визнання недійсним рішення, визнання недійсним акта прийому-передачі, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора та зобов'язання вчинити певні дії,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.
Короткий зміст позовних вимог.
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «Артіс-Сістем», ОСОБА_2 , в якому він просить:
1) визнати незаконною та скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ОД141192960259 від 23.10.2019 «Реконструкція господарської будівлі під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради;
2) визнати недійсним рішення № 2 єдиного засновника ТОВ «Артіс - Сістем» від 27.09.2019 ОСОБА_1 в частині п. 1 про затвердження результату внесення додаткового вкладу ОСОБА_1 у негрошовій формі за рахунок об'єкта нерухомого майна, а саме: господарської будівлі, загальною площею 80,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) визнати недійсним акт прийому-передачі від 27.09.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 з метою формування статутного капіталу, на виконання рішення № 2 від 27.09.2019 передав ТОВ «Артіс-Сістем» господарську будівлю, загальною площею 80,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) визнати недійсним договір купівлі-продажу № 20331 від 23.12.2021 1/2 частки нежитлової будівлі, загальною площею: 80,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Артіс-Сістем» та ОСОБА_2 ;
5) визнати недійсним договір купівлі-продажу № 20333 від 23.12.2021 1/2 частки нежитлової будівлі, загальною площею: 80,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Артіс-Сістем» та ОСОБА_2 ;
6) визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62543632 від 23.12.2021 на 1/2 частки будівлі, загальною площею 80,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 ;
7) визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62544145 від 23.12.2021 на 1/2 частки будівлі, загальною площею 80,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 ;
8) зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 203,09 кв.м., шляхом знесення за власний рахунок об'єкта самочинного будівництва, площею 80,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги вмотивовано тим, що слідчим відділом ВП № 2 Одеського районного управління № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42021163030000063 від 04.08.2021 за фактом незаконної забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.
В ході проведення досудового розслідування та вивчення матеріалів указаного кримінального провадження встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру, передбаченого ст. 23 Закону У країни «Про прокуратуру», шляхом звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.
Указує, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.09.2019 державним реєстратором Сурай Д. Ю. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, (індексний номер: 48882832 від 26.09.2019), площею 80,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1923701951101. Підставою для проведення реєстрації були: лист № 01-06/1536 від 26.10.2015, виданий Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, довідка про резервування у Реєстрі поштового обслуговування № 07/65001-1180 від 24.09.2019, видана AT «Укрпошта» та технічний паспорт № б/н від 27.08.2019, виданий ПП «Укрелтранс».
ОСОБА_1 на підставі рішення № 2 єдиного засновника ТОВ «Артіс-Сістем» від 27.09.2019 та акта прийому-передачі нерухомого майна б/н від 27.09.2019, передано як внесок до статутного капіталу ТОВ «Артіс -Сістем» в особі директора Цихорського Є. В. будівлю загальною площею 80,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Державним реєстратором Сурай Д. Ю. на підставі зазначених вище документів зареєстровано право власності за ТОВ «Артіс-Сістем», індексний номер: 49050962 від 07.10.2019.
На даний час власником нежитлової будівлі, площею 80,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу № 20331, № 20333 від 23.12.2021, право якого зареєстровано в Державному реєстрі індексний номер: 62543632 від 23.12.2021 та індексний номер: 62544145 від 23.12.2021 відповідно.
Вважає, що первісне право власності на об'єкт нерухомого майна № 1923701951101, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Підставою для проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 є лист № 01-06/1536 від 26.10.2015, виданий Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради про погодження розміщення групи тимчасових споруд (павільйонів), площею 37,13 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, на час проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 24.09.2019 документів, які б свідчили про прийняття до експлуатації об'єкта нерухомості на площу 80,9 кв.м. не було, державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю, площею 80,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 проведена без відповідного переліку документів, передбаченого Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015.
Указує, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації № ОД141192960259 щодо реконструкції господарської будівлі під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 23.10.2019, тобто через місяць після проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна: 1923701951101, про що державним реєстратором були внесені зміни та додано її як підставу для державної реєстрації лише 31.10.2019.
Підставою для виконання будівельних робіт в декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД141192960259 від 23.10.2019 зазначено дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Інспекцією ДАБК м. Одеси при УАМ № 548/08 від 26.12.2008.
Однак, відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-15/94 від 18.05.2022, Інспекція Державного архітектурно - будівельного контролю управління архітектури та містобудування Одеської міської ради була структурним підрозділом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради до 01.01.2008 та з 01.01.2008 функції надання дозволів на виконання будівельних робіт передані до Інспекції ДАБК в Одеській області, у зв'язку з чим дозвіл на виконання будівельних робіт № 548/08 від 26.12.2008 за адресою: АДРЕСА_1 не міг бути наданий Інспекцією ДАБК м. Одеси УАМ, як про це зазначено в декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 141192960259 від 23.10.2019, що свідчить про внесення недостовірних даних до декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД141192960259 від 23.10.2019 та призводить до невідповідності документів вимогам чинного законодавства України про проведення державної реєстрації права власності.
Відповідно до інформації Управління ДАБК Одеської міської ради станом на 24.09.2019 документи, які надають право на виконання будівельних робіт чи які посвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , не реєструвались. Згідно з актом обстеження об'єкта містобудування від 24.05.2022, складеного Управлінням ДАБК Одеської міської ради, до нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено прибудову критого майданчика з фундаментом, дозволів та погоджень на будівництво яких не було.
Листом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-15/464 від 18.08.2021 повідомлено окружну прокуратуру про відсутність містобудівних умов та обмежень на проєктування будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , тому з огляду на відсутність документів, які дають право на виконання будівельних робіт, нежитлова будівля за вказаною адресою є об'єктом самовільного будівництва.
Крім того зазначає, що нежитлової будівлі, площею 80,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , ніколи не існувало як об'єкта нерухомого майна, що підтверджується листом КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради № 4111-04/158 від 21.10.2021.
Також зазначає, що відповідно до листів Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради № 01-19/482, 506 від 08.09.2021, № 01-19/761 від 01.10.2021, № 01-19/1014 від 15.11.2021 під нежитловою будівлею 80,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 розташована земельна ділянка, загальною площею 203,09 кв.м., яка у власність або користування міською радою не передавалась, що також підтверджується актом обстеження земельної ділянки № 21-0036-7 від 31.08.2021.
Указує, що новостворене нерухоме майно було збудоване з порушенням норм чинного законодавства, оскільки використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними вважається самовільно зайнятою земельною ділянкою, тому власник нежитлової будівлі використовує земельну ділянку без належним чином оформлених документів на землекористування, що є самовільним зайняттям земельної ділянки територіальної громади м. Одеси.
Вважає, що будівля загальною площею 80,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 є самочинно збудованою, розташованою на землях територіальної громади м. Одеси та є перешкодою для реалізації територіальною громадою своїх повноважень як власника відповідної земельної ділянки, а інформація, вказана замовником у спірній декларації є недостовірною та свідчить, що реєстрація такої декларації має фіктивний, удаваний характер та має за мету створити формальні, документальні передумови для незаконного оформлення речового права на відповідний об'єкт, як на об'єкт нерухомого майна, у зв'язку з чим вважає, що є підстави для визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, індексний номер: 48882832 від 26.09.2019, площею 80,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта не рухомого майна: 1923701951101 та визнання незаконним та скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД141192960259 від 23.10.2019, як такої, в яку внесені недостовірні дані.
Щодо визнання недійсними рішення засновника підприємства, акта прийому-передачі та договорів купівлі-продажу указує, що ОСОБА_1 на підставі акта прийому-передачі нерухомого майна від 27.09.2019 передано як внесок до статутного капіталу ТОВ «Артіс-Сістем» в особі директора Цихорського Є. В. будівлю загальною площею 80,9 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі рішення засновника № 2 від 27.09.2019 та акта прийому-передачі нерухомого майна № б/н від 27.09.2019 за ТОВ «Артіс-Сістем» державним реєстратором Сурай Д. Ю. зареєстровано право власності на зазначену будівлю. Крім того, 31.10.2019 державним реєстратором Новак С. С. внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме змінено вид об'єкта нерухомого майна з господарської будівлі на нежитлову будівлю.
В подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу № 20331, № 20333 від 23.12.2021 ОСОБА_2 став власником будівлі, загальною площею 80,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а продавцем є ТОВ «Артіс-Сістем».
Вважає, що рішення засновника ТОВ «Артіс-Сістем», акт прийому-передачі та договори купівлі-продажу, укладені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки первісна реєстрація права власності на об'єкт нерухомості, який є предметом спірних правочинів, проведена всупереч вимогам законодавства України, що дає підстави для визнання правочинів недійсними з припиненням права власності з одночасним закриттям розділу на реєстраційний об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва зазначає, що для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач ОСОБА_1 здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проєкту.
У даних правовідносинах порушено норми містобудівного та земельного законодавства, оскільки документи, які дають право на виконання будівельних робіт чи які посвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 не реєструвались, документи які б посвідчували право власності або користування земельною ділянкою відсутні, отже зазначена нежитлова будівля є самочинно збудованою, що є підставою для знесення об'єкта самочинного будівництва, а земельні ділянка самовільно зайнятою, у зв'язку з чим підлягає звільненню.
Щодо повноважень прокуратури на представництво інтересів держави в особі Одеської міської ради зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.
Стверджує, що у вказаних правовідносинах порушено інтереси територіальної громади м. Одеси, оскільки новозбудований об'єкт знаходиться на земельній ділянці, яка є комунальною власністю, внаслідок чого територіальна громада м. Одеси не може реалізовувати свої повноваження як власник відповідної земельної ділянки.
Листом № 52-2899вих-22 від 01.06.2022 процесуальним керівником окружної прокуратури під час досудового розслідування письмово повідомлено Одеську міську раду, яка визнана потерпілою особою по кримінальному провадженню № 42021163030000063 від 04.08.2021, про самовільне зайняття земельної ділянки за зазначеною вище адресою, що свідчить про обізнаність Одеської міської ради про порушення інтересів територіальної громади м. Одеси.
Приморською окружною прокуратурою м. Одеси на адресу Одеської міської ради направлено лист № 52-3418ВИХ-22 від 17.06.2022 щодо отримання інформації про вжиті з боку територіальної громади м. Одеси заходи реагування стосовно захисту комунальної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом № 25-пр/вих від 24.06.2022 Юридичний департамент Одеської міської ради повідомив, що з позовною заявою на захист інтересів комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , до суду не звертався.
У зв'язку з цим, ураховуючи бездіяльність Одеської міської ради щодо порушення інтересів територіальної громади та для захисту інтересів держави, прокурор вважає наявними підстави для звернення до суду з даним позовом у порядку ст. 56 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2025 року позов заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «Артіс-Сістем», ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, визнання недійсним рішення, визнання недійсним акта прийому-передачі, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД141192960259 від 23.10.2019 «Реконструкція господарської будівлі під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірі фундаментів в плані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.
Визнано недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна від 27.09.2019, яким ОСОБА_1 передано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс-Сістем» як внесок до статутного капіталу господарську будівлю, загальною площею 80,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 20331 від 23 грудня 2021 року 1/2 частки нежитлової будівлі, загальною площею 80,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артіс-Сістем» та ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 20333 від 23 грудня 2021 року 1/2 частки нежитлової будівлі, загальною площею 80,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артіс-Сістем» та ОСОБА_2 .
Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62543632 від 23.12.2021 на частки будівлі, загальною площею 80,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .
Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62544145 від 23.12.2021 на частки будівлі, загальною площею 80,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .
Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 203,09 кв.м., шляхом знесення за власний рахунок об'єкта самочинного будівництва, площею 80,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
У решті позову - відмовлено.
Стягнено із ОСОБА_1 , ТОВ «Артіс-Сістем», ОСОБА_2 на користь Приморської окружної прокуратури м. Одеси судовий збір у розмірі 6 202,50 грн з кожного.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про часткове задоволення позову.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ТОВ «Артіс-Сістем».
В апеляційній скарзі ТОВ «Артіс-Сістем» просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про часткове задоволення позову.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про часткове задоволення позову.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що слідчим відділенням ВП № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 442021163030000063 від 04.08.2021 за фактом незаконної забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна слідує, що 24.09.2019 державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Д. Ю. на підставі листа, серія та номер 01-06/1536, виданого 26.10.2015, видавник Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, довідки про резервування у Реєстрі поштового обслуговування, серія та номер: 07/65001-1180, виданий 24.09.2019, видавник: АТ «Укрпошта», технічного паспорту серія та номер: б/н, виданого 27.08.2019, видавник ПП «Укрелтранс», за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (індексний номер: 48882832 від 26.09.2019), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 80,9 кв.м.
27 вересня 2019 року рішенням № 2 єдиного засновника ТОВ «Артіс-Сістем» ОСОБА_1 вирішено, зокрема, затвердити результат внесення додаткового вкладу ОСОБА_1 у негрошовій формі за рахунок об'єкта нерухомого майна, а саме: господарської будівлі, загальною площею 80,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 1923701951101, що належить йому на праві власності.
З акта прийому - передачі нерухомого майна, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Артіс-Систем» 27.09.2019, слідує, що ОСОБА_1 , з метою формування Статутного капіталу, на виконання Рішення № 2 від 27.09.2019, передав, а ТОВ «Артіс-Сістем» прийняло нерухоме майно в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Артіс-Сістем», що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме: господарську будівлю, загальною площею 80,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 1923701951101.
07 жовтня 2019 року державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Д. Ю. на підставі вищевказаних документів зареєстровано право власності (індексний номер 49050962 від 07.10.2019) за ТОВ «Артіс-Сістем».
31 жовтня 2019 державним реєстратором КП «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Новак С.С. внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та змінено вид об'єкта нерухомого майна з господарської будівлі на нежитлову будівлю. До підстав для державної реєстрації додано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ОД141192960259 від 23.10.2019, видавник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.
На підставі договору купівлі-продажу серія та номер 20333 від 23.12.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Артіс-Сістем», зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В. С., за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частку нежитлової будівлі в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 80,9 кв.м.
На підставі договору купівлі-продажу серія та номер 20331 від 23.12.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Артіс-Сістем», зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В. С., за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частку нежитлової будівлі в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 80,9 кв.м.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що позовні вимог вимоги є доведеними, законним та обґрунтованими.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, визнання недійсним акта прийому-передачі,, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішення державного реєстратора.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.
У частині другій статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 6.30-6.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115 гс 19) зроблено висновок, що «законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. У справі, що розглядається, підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог органів державної влади та місцевого самоврядування суди визнали факт набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомого майна після закінчення його будівництва та, посилаючись на встановлений факт, вказали про неможливість знесення об'єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності, у порядку, встановленому для самочинно побудованих об'єктів. Проте, вказуючи про порушення гарантованого Конституцією права власності, суди разом з тим не врахували відомостей щодо документа державної реєстрації такого права в порушення умов надання в користування землі, на якій здійснено забудову, встановлених договором обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови не змінюють режиму такого об'єкта та не виключають застосування правових наслідків щодо такого будівництва».
У постанові від 02 червня 2021 року в справі №509/11/17 (провадження № 61-268 св 21) Верховний Суд дійшов висновку, що належними відповідачами за вимогами про знесення самочинно збудованого майна, приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна, усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження майном шляхом перебудови самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна мають бути чинні власники спірного майна, а визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом.
У постанові від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц (провадження № 61-20139 св 19) Верховний Суд дійшов висновку, що, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суди: не урахували, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі №916/1174/22 (провадження № 12-39 гс 23) зроблено висновок, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Крім того, про те, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв'язку зі здійсненням самочинного будівництва є неефективними способами захисту, вказував Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2022 року у справі №521/21538/19 (провадження № 61-204 св 22).
У постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 Велика Палата Верховного Суду вказала:
- сам собою факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду не слід розглядати як окреме щодо факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки (пункт 89);
- права власника земельної ділянки порушуються у результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки у реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження (пункт 92);
- за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна (пункт 112);
- належними вимогами, які може заявити власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження нею, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (пункт 113);
- оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно (пункт 152).
Отже, за змістом наведених висновків вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів дарування, припинення права власності, є неналежним способом захисту.
Юридичні перешкоди для власника земельної ділянки, які виникли внаслідок зазначеної реєстрації, усуваються внаслідок задоволення судом належних позовних вимог:
1) або про знесення самочинно побудованого нерухомого майна (внаслідок демонтажу якого на підставі пункту 1 частини першої, частини другої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» закриваються відповідний розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційна справа);
2) або про визнання права власності на самочинно побудоване майно (таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності на відповідне майно згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»).
Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (пункт 138)).
У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №916/1174/22 (пункт 154)).
Вказаний висновок є застосовним до спірних правовідносин з огляду на предмет та підстави позовних вимог та на твердження позивача про те, що спірне майно має характер самочинного.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 червня 2024 року в справі № 904/4339/21, від 05 червня 2024 року в справі №521/13158/19, від 23 квітня 2024 року в справі № 904/994/22, від 19 березня 2024 року в справі № 915/1439/21, від 21 вересня 2022 року в справі № 461/3490/18, від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16, від 20 січня 2021 року в справі №442/302/17.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що у зв'язку із неефективним способом захисту не підлягають задоволенню позовні вимоги заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про:
1) скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД141192960259 від 23.10.2019 «Реконструкція господарської будівлі під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірі фундаментів в плані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.
2) визнання недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна від 27.09.2019, яким ОСОБА_1 передано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс-Сістем» як внесок до статутного капіталу господарську будівлю, загальною площею 80,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
3) визнання недійсним договір купівлі-продажу № 20331 від 23 грудня 2021 року 1/2 частки нежитлової будівлі, загальною площею 80,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артіс-Сістем» та ОСОБА_2 .
4) визнання недійсним договір купівлі-продажу № 20333 від 23 грудня 2021 року 1/2 частки нежитлової будівлі, загальною площею 80,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артіс-Сістем» та ОСОБА_2 .
5) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62543632 від 23.12.2021 на 1/2 частки будівлі, загальною площею 80,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .
6) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62544145 від 23.12.2021 на 1/2 частки будівлі, загальною площею 80,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .
Щодо позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 203,09 кв.м., шляхом знесення за власний рахунок об'єкта самочинного будівництва, площею 80,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року по справі № 641/2156/19-ц (провадження № 61-7447св20) вказано, що:
«суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що реконструкція житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 проведена без отримання необхідних дозвільних документів, а реєстрація змін речового права проведена без документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, тому вважав, що наявні підстави для задоволення позову. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову про скасування рішення державного реєстратора, апеляційний суд виходив з того, що до державного реєстратора із заявою про вчинення оскаржуваної реєстраційної дії ОСОБА_1 об'єктивно не міг звернутися, оскільки не був власником будинку, а міг звернутися лише попередній власник будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в інтересах якого і було вчинено оскаржувану реєстраційну дію. Тому, на думку апеляційного суду, не можливо з'ясувати, які саме права позивача порушені відповідачем ОСОБА_1 і в чому полягають його винні дії. Колегія суддів вважає, що дійшовши правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд припустився помилки при його мотивуванні. Так, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в пункті 58 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Отже ОСОБА_1, як власник житлового будинку на час подання Харківською міською радою розглядуваного позову, є належним відповідачем та вирішення заявлених вимог впливатиме на його зареєстроване право власності. Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 01 липня 2020 року у справі №755/3782/17, відповідно до яких новий власник, набуває усі права та обов'язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому є належним відповідачем за заявленими вимогами про повернення земельної ділянки, приведення її у попередній стан та знесення самочинного будівництва».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) зазначено, що:
«пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
У справі, що переглядається:
1)позовні вимоги про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 203,09 кв.м., шляхом знесення за власний рахунок об'єкта самочинного будівництва, площею 80,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 пред'явлені до ОСОБА_1 ;
2)спірні об'єкти були відчужені кінцевому набувачу ОСОБА_2 , про що свідчать договори купівлі-продажу № 20331 від 23 грудня 2021 року та № 20333 від 23 грудня 2021 року на спірний об'єкт нерухомості приміщення, які зареєстровані приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В. С;
3)на момент подання позовної заяви (10.08.2022) власником спірних нежитлових приміщень був саме ОСОБА_2 , який набув усі права та обов'язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому є належним відповідачем за заявленими вимогами про зобов'язання за власний рахунок звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого об'єкту.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання за власний рахунок звільнити земельну ділянку шляхом знесення спірних об'єктів нерухомості помилково пред'явлені до ОСОБА_1 , який є колишнім власником, та є неналежним відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Повний текст судового рішення.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Суддя-учасник колегії Сегеда С.М. перебував у відпустці з 22 грудня по 25 грудня 2025 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.
Крім того колегія суддів зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, а також застосування стабілізаційних графіків відключення світла, апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 26 грудня 2025 року.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс-Сістем» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2025 року скасувати.
Постановити у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс-Сістем», ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, визнання недійсним рішення, визнання недійсним акта прийому-передачі, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда