Справа №766/17122/24
н/п 1-кп/766/4555/25
24.12.2025 м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 01.08.2024 за № 12024231080000597, за обвинуваченням:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженець с. Надеждівка Херсонського (Білозерського) району Херсонської області, українець, громадянин України, із вищою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину, фізичних та психічних вад здоров'я не має, інвалідності не має, працює турбінщиком у ТОВ «Вольга-Україна», зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не засуджувався
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення
ОСОБА_4 31.07.2024 приблизно о 05-00 годині, з метою таємного викрадення чужого майна, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, будучи обізнаним про те, що на всій території України діє воєнний стан, шляхом вільного доступу потрапив на ділянку місцевості, яка розташована між смт. Білозерка та с. Черешеньки Херсонського району Херсонської області, а саме: поле, на якому вирощувались кавуни, звідки таємно для оточуючих намагався викрасти 62 кавуни загальною масою 340,5 кг вартістю 7651,04 грн, які належать потерпілому ОСОБА_5 , однак свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був зупинений громадянином ОСОБА_6 .
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15 - ч. 4 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), недоведена до кінця з причин, які не залежали від волі особи, яка не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, вчинена в умовах воєнного стану.
ІІ. Позиція сторін кримінального провадження
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні винуватість у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорив.
Дав показання про те, що влітку 2024 року зранку, приблизно о 05:00 годині, знаючи, що на полі в районі с. Черешеньки вирощувались кавуни, приїхав туди з метою набрати собі додому кавунів. Коли почав їх з поля збирати, то під'їхав чоловік на автомобілі та сказав, що це чужі кавуни і затримав його. Потім той чоловік зателефонував господарю цього поля та кавунів на ньому, вони викликали поліцію.
Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим та, враховуючи визнання ним своєї вини та щире каяття, призначити відповідне мінімальне покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК України, звільнити його від відбування від покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та покласти обов'язки згідно ст. 76 КК України. Просив також вирішити питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин
З огляду на те, що обвинувачений визнав свою провину, фактичні обставини справи не оспорює і, як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів в добровільності його позиції немає, суд, з врахуванням думки учасників судового розгляду, визнав відповідно до ст. 349 КПК України недоцільним дослідження інших доказів у справі.
IV. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
Оскільки обвинувачений свою вину визнав в повному обсязі, висловив жаль з приводу вчиненого, намір не вчиняти подібних дій в майбутньому, дав суду чіткі та послідовні показання, не спотворюючи обставин вчиненого кримінального правопорушення, обставинами, що пом'якшують покарання, визначеними ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
V. Мотиви призначення покарання
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Так, при обранні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке за законом віднесене до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, за матеріалами справи характеризується позитивно, має родину, на утриманні малолітню дитину, зайнятий суспільно - корисною працею, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, кримінальне правопорушення вчинив вперше.
Також при вирішенні питання про призначення покарання суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання.
Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Отже, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, обставин вчиненого обвинуваченим інкримінованого йому діяння, практики Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання, враховуючи дані про особу обвинуваченого і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, визначеному у санкції ч. 4 ст. 185 КК України, звільнивши його разом з цим від відбування покарання з випробуванням, що, на думку суду, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому, у зв'язку із застосуванням до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, суд вважає за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Також при обранні міри покарання суд враховує думку прокурора про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
VІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
У вказаному кримінальному провадженні арешти на майно не накладалися.
У резолютивній частині вироку, серед іншого, у разі визнання особи винуватою зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат (ч. 4 ст. 374 КПК України). Процесуальні витрати складаються із витрат, пов'язаних із залученням експертів (ст. 118 КПК України). Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України (ч. 2 ст. 122 КПК України). У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК України).
З огляду на викладене, з обвинуваченого підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертизи в даному кримінальному провадженні у розмірі 320,00 грн.
Крім того, цивільні позови у даному кримінальному провадженні не заявлялися, а тому підстав, передбачених ст. 129 КПК України, для вирішення цього питання у суду немає.
Питання щодо речових доказів у справі суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 124, 349, 373 - 376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік з покладенням на нього відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь судового експерта ОСОБА_7 (свідоцтво № 1886 від 09.06.2017, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії України) процесуальні витрати у розмірі 320 (триста двадцять) грн 00 коп.
Речові докази: кавуни, загальною вагою 340 (триста сорок) кг 500 г - вважати повернутими потерпілому.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинувачений, потерпілий мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Копію вироку після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.
СуддяОСОБА_1