Справа № 473/5484/25
іменем України
"26" грудня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Ротар М.М.,
за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області, про визнання права власності на квартиру
встановив
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з приміщень: № І - коридор площею 14,9 кв.м., № II - кухня площею 11,3 кв.м., № III - санвузол площею 7,6 кв.м., № 1 - житлова кімната площею 13,4 кв.м., № 2 - житлова кімната площею 13,4 кв.м., № 3 - житлова кімната площею 18,2 кв.м., № 4 - житлова кімната площею 21,4 кв.м., житловою площею 66,4 кв.м., загальною площею 100,2 кв.м. із ґанком, 1/8 часткою сараю В-1, 1/8 часткою вбиральні К-1.
В позові зазначав, що є власником 26/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .
Маючи намір розпорядитись своєю власністю, він звернувся до приватного нотаріуса Омельчук І.М., але йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю співвласників спільної часткової власності домоволодіння АДРЕСА_2 , оскільки за вказаною адресою декілька самостійних об'єктів нерухомого майна: квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_8 і його частка - 26/100 домоволодіння, інші складові частки домоволодіння (74/100 відсутні).
Посилаючись на те, що всі співвласники домоволодіння АДРЕСА_2 користуються своїм майном як окремими квартирами, то позивач позбавлений можливості ставити питання про виділі своєї частки (так як відсутні інші співвласники часток), і вважає, що належним способом захисту своїх прав є визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 , як самостійний об'єкт речового права.
Ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, проте надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача Вознесенської міської ради в судове засідання не з'явився, проте надав суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника за наявними в справі матеріалами.
Суд вважав можливим провести розгляд справи без участі учасників справи, оскільки матеріали містять достатньо доказів, необхідних для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 26/100 частки домоволодіння АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 липня 2022 року, яке в цілому складається з житлового будинку Б-1, житловою площею 66,4 кв.м., загальною площею 100,2 кв.м., господарські і побутові будівлі та споруди:сарай 1/8 частка (камінь) літ. В-1; сарай 1/8 частка К-1. (а.с.4-8).
Відповідно до висновку КП «Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 01 липня 2025 року за №1086 та дослідженою в судовому засіданні інвентарною справою №711 по АДРЕСА_2 встановлено, що станом на 01.07.2025 року право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 зареєстроване у Вознесенському МБТІ за:
26/100 ідеальної частки за ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 09.07.2022 року, посвідченого Першою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївської області за № 81;
квартира АДРЕСА_3 за: 1/5 частка за ОСОБА_2 , 1/5 частка за ОСОБА_3 , 1/5 частка за ОСОБА_4 , 1/5 частка за ОСОБА_5 і 1/5 частка за ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 22.04.2008 року, виданого територіальною громадою міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області;
квартира АДРЕСА_4 за: 1/2 частка за ОСОБА_7 , 1/2 частка за ОСОБА_8 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 27.04.2004 року, виданого органом приватизації Вознесенської міської ради Миколаївської області;
квартира АДРЕСА_5 за: ОСОБА_9 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 18.06.1997 року, виданого органом приватизації Вознесенської міської ради області;
квартира АДРЕСА_6 за: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 на підставі Свідоцтва про право власності від 10.06.1993 року, виданого органом приватизації Вознесенської міської ради Миколаївської області;
квартира АДРЕСА_7 за: ОСОБА_16 на підставі Договору купівлі-продажу від 01.03.2013 року, посвідченого Платовською П.О., приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області за № 116;
квартира АДРЕСА_8 за: ОСОБА_17 на підставі Договору дарування від 28.08.2013 року, посвідченого Першою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївської області за № 1-775;
квартира АДРЕСА_8 за: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 на підставі Свідоцтва про право власності від 25.06.1993 року, виданого органом приватизації Вознесенської міської ради Миколаївської області.
Отже, матеріалами справи встановлено, 74/100 ідеальної частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , які належали Вознесенському міськвиконкому Миколаївської області надавались Органом приватизації Вознесенської міської ради як окремі квартири.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» (далі - постанова) при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.
При вирішенні спорів про виділ в натурі часток жилого будинку суд повинен перевірити належність сторонам цього майна, розмір їх часток в праві власності на будинок, з'ясувати план будинку, перевірити наявність висновку технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі, висновків органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції про допустимість пов'язаних з цим переобладнань, дозволу виконкому місцевої Ради на переобладнання і перепланування жилого будинку (п. 18 постанови).
Згідно висновку КП «Вознесенське МБТІ» від 01.07.2025р. щодо технічної можливості виділення об'єктів нерухомого майна у житловому будинку АДРЕСА_2 , за технічними показниками та за даними останньої інвентаризації 01.07.2025 року можливе виділення 26/100 частки житлового будинку АДРЕСА_2 в цілу квартиру АДРЕСА_9 , що складається з приміщень: № І - коридор площею 14,9 кв.м., № II - кухня площею 11,3 кв.м., № III - санвузол площею 7,6 кв.м., № 1 - житлова кімната площею 13,4 кв.м., № 2 - житлова кімната площею 13,4 кв.м., № 3 - житлова кімната площею 18,2 кв.м., № 4 - житлова кімната площею 21,4 кв.м., житловою площею 66,4 кв.м., загальною площею 100,2 кв.м. та використання її як самостійний об'єкт цивільних правовідносин.
Наявні пов'язані з основним об'єктом господарські будівлі та споруди: ґанок, 1/8 частина сараю В-1, 1/8 частка вбиральні К-1.
За додатком Б, наведеним у ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», та відповідно до п.2.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127, Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. N 507 даний об'єкт нерухомого майна відповідає визначенню «квартира».
Відповідно до вимог ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо нього будь-які дії, що не заборонені законом, не може бути протиправно позбавлений права власності або будь-яким чином обмежений у його здійсненні та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За встановлених обставин, приймаючи до уваги, що позивач є єдиним власником 26/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 , а інші складові частки будинку - 74/100 відсутні (всі інші співвласники будинку володіють окремими квартирами), то суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 , як на самостійний об'єкт речового права, а тому вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими.
Тому, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області, про визнання права власності на квартиру задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з приміщень: № І - коридор площею 14,9 кв.м., № II - кухня площею 11,3 кв.м., № III - санвузол площею 7,6 кв.м., № 1 - житлова кімната площею 13,4 кв.м., № 2 - житлова кімната площею 13,4 кв.м., № 3 - житлова кімната площею 18,2 кв.м., № 4 - житлова кімната площею 21,4 кв.м., житловою площею 66,4 кв.м., загальною площею 100,2 кв.м. із ґанком, 1/8 часткою сараю В-1, 1/8 часткою вбиральні К-1.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: М.М. Ротар