Справа № 127/40090/25
Провадження 2/127/9601/25
24 грудня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мишковської Тетяни Миколаївна про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мишковська Т.М., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування.
Крім того, представником позивача подано разом із позовною заявою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 ; автомобіля MINI COOPER S, 2013 року випуску, які на момент звернення із заявою перебувають у власності відповідача ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи заяву, позивач/представник позивача посилається на те, що зазначене майно було відчужене відповідачем ОСОБА_2 на користь своєї матері після ухвалення судових рішень у справі №127/3977/24, якими з відповідача стягнуто грошову компенсацію та судові витрати, а відтак такі договори дарування є удаваними та спрямованими на уникнення виконання судового рішення.
У зв'язку з цим позивач вважає, що існує реальна загроза повторного відчуження спірного майна та утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі.
Дослідивши матеріали заяви суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Забезпечення позову - це заходи припинення дій, невжиття яких може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних правабо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно викладених обставин у заяві, предметом заявленого позову є визнання недійсними договорів дарування, а не вимога про стягнення грошових коштів або витребування майна.
Заявлені заходи забезпечення фактично спрямовані на обмеження права власності особи, яка на даний час є законним та зареєстрованим власником майна, при тому, що правомірність набуття такого права є предметом судового розгляду та не встановлена судом.
Заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про реальні наміри відповідачів повторно відчужити спірне майно або про вчинення конкретних підготовчих дій, спрямованих на його відчуження, самі по собі припущення заявника щодо можливості відчуження майна не можуть вважатися достатньою підставою для застосування такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Накладення арешту на спірне майно за відсутності належного доказового підтвердження реальної загрози його відчуження призвело б до необґрунтованого втручання у право власності відповідача, що суперечить принципам пропорційності, розумності та балансу інтересів сторін.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені заходи забезпечення позову є необґрунтованими та неспівмірними із заявленими позовними вимогами, а підстави для їх застосування відсутні.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості заходів забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Аналіз вище вказаних норм права та правових висновків, викладених у постановах Верховним Судом, свідчить про те, що суд, забезпечуючи позов, повинен враховувати співмірність заходів забезпечення позову та заявлених позовних вимог позивача.
Разом з тим, позивачем не надано доказів в обґрунтування того, що не застосування заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.
Тому вищевикладене не підтверджує ризику утруднення, або не виконання рішення на момент розгляду заяви про забезпечення позову та в майбутньому.
За таких обставин, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 272, 353, пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України,
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мишковської Тетяни Миколаївна про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: