Справа № 145/1649/25
Провадження №2/145/1120/2025
26.12.2025 року селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Копилової Л. В. ,
за участю секретаря Мигдальської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Обгрунтовуючи позовну заяву посилався на те, що вони перебували у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Від спільного проживання у них народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі судового наказу Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2024 року з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки усіх видів його доходу, починаючи з 06 вересня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття. В подальшому 31 жовтня 2024 року рішенням цього ж суду з нього стягнуто аліменти на утримання відповідачки в розмірі 1/6 частки усіх видів його доходу, починаючи з 09 вересня 2024 року і до досягнення молодшим сином трирічного віку - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак сукупний розмір аліментів, які стягуються з нього складає 49,5% від його доходів. На даний час він перебуває у другому зареєстрованому шлюбі, від якого має сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Його дружина не працює, так як перебуває у відпустці по догляду за дитиною, також він утримує сина дружини ОСОБА_6 , 2020 року народження, здійснює догляд і допомагає хворому батьку ОСОБА_7 , який є пенсіонером. Крім цього, він проходить військову службу, кошти які отримує йому потрібні для забезпечення власних потреб для придбання військової амуніції, форми, взуття. Багато коштів витрачає на своє лікування у зв'язку з загостренням хвороб, перебував на стаціонарному лікуванні з 30 вересня по 10 жовтня 2025 року.
Враховуючи наведене, просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки на утримання дітей з 1/3 частки до частки усіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття; зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки на її утримання з 1/6 до 1/9 частки усіх видів його доходу і до досягнення молодшим сином трирічного віку - 07 березня 2027 року
Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2025 року відкрито спрощене провадження у справі та призначено розгляд справи з повідомленням сторін.
Не погоджуючись із позовними вимогами 08 грудня 2025 року представник відповідача надав відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог щодо зменшення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, посилаючись на те, що сам по собі факт укладення повторного шлюбу відповідачем та народження дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються. Не підтверджено позивачем факту утримання непрацездатного батька, а також погіршення його стану здоров'я. Таким чином позивач не довів факту погіршення його матеріального стану, що у сукупності могло б бути підставою для задоволення позовної заяви. Крім того, позивач, як учасник бойових дій має право лікуватися безкоштовно та має право на пільги, має у власності рухоме майно-два автомобіля. Водночас відповідачка не працює, перебуває у декретній відпустці, не має доходів і отримує лише соціальну допомогу в розмірі 860 грн. на місяць та аліменти, тому у разі зменшення аліментів їй важко буде утримувати дітей. Також на утриманні відповідачки перебуває її мати, яка є особою з інвалідністю. Водночас відповідачка не заперечує щодо зменшення розміру аліментів на її утримання до 1/7 частки.
Позивач ОСОБА_1 на розгляд справи до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку.
Представник позивача ОСОБА_8 при розгляді справи підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, наведені у позовній заяві та просив суд задовольнити позовну заяву.
Відповідачка ОСОБА_2 на розгляд справи до суду не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку.
Представник відповідачки ОСОБА_9 заперечував проти задоволення позовної заяви в частині зменшення аліментів на утримання дітей і просив відмовити в її задоволенні з підстав, наведених у відзиві. Щодо розміру аліментів на утримання відповідачки не заперечував на їх зменшення до 1/7 частини доходів позивача.
Суд заслухавши сторін та дослідивши письмові докази дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.
При розгляді справи встановлено, що на підставі судового наказу Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки усіх видів його доходу, починаючи з 06 вересня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2024 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частки усіх видів його доходу, починаючи з 09 вересня 2024 року і до досягнення сином ОСОБА_12 трирічного віку - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому 24 січня 2025 року, шлюбі з ОСОБА_13 (а.с.7).
ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).
Дружина позивача ОСОБА_14 не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку (а.с.15).
Батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 є пенсіонером (а.с.18).
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, розмір доходу позивача ОСОБА_1 з вересня по грудень 2024 року складав 14 304 грн., в січні 2025 року -5 923,80 грн., в лютому 2024 року - 20 364,73 грн., з березня по травень 2025 року - 21 835,36 грн., в червні 2025 року -61 235,16 грн., в липні 2025 року - 7 130,76 грн., в серпні 2025 року - 45 313,34 грн. (а.с.10-11).
Позивач ОСОБА_1 з 07 грудня 2024 року проходить військову службу у лавах ЗСУ, мобілізований до військової частини НОМЕР_1 до оголошення демобілізації та перебуває на повному державному забезпеченні.
Як вбачається з довідки № 419 та виписки із медичної картки № 5514, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні КНП «Синельніківська ЦМЛ «СМР» в період з 30 вересня по 10 жовтня 2025 року з діагнозом -гіпертонічна хвороба І ступеня, неускладнений гіпертензивний криз, стенокардія, гіпертензивна сицефалопатія, цефалгічний синдром (а.с.19-21).
З наданих позивачем результатів його обстежень, у нього виявлено ознаки ексудативного синовіту верхнього завороту, ушкодження заднього рогу латерального меніску, на тлі явищ деформуючого артрозу відмічається перенесене пошкодження (розрив) більше половини передньої хрестоподібної зв'язки, підозра на наявність слабовізуалізованого розриву заднього рогу латерального меніску перенесене пошкодження медіальної колатеральної зв'язки та структур заднього кута. Суправпателярний бурсит та кіста Беккера. Ділянка перелому (тріщини) латерального мищелку стегнової кістки без зміщення фрагментів. Рекомендовано консультацію травматолога (а.с.22-23).
Відповідачка ОСОБА_2 надала суду виписки з амбулаторних карток дітей, розрахунки заборгованості позивача у виконавчих провадженнях по стягненню аліментів та копію довідки до Акту МСЕК відносно її матері ОСОБА_15 .
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В силу статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Із положень частини першої статті 183 СК України слідує, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ч.1, ч.4 ст.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом. Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини.
Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно ст.84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.
Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Як передбачено частиною першою 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним.
Підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є доведеність у судовому засіданні суттєвої зміни (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
При цьому така зміна обставин має настати після того, як суд визначив первісний розмір аліментів.
У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року (справа №759/22898/20) зазначено, що значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги для зменшення розміру аліментів. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо.
Як на підставу зменшення розміру аліментів позивач посилається на перебування ним у повторному шлюбі, утримання ще однієї дитини від повторного шлюбу, наявність на утриманні його дружини, яка не працює дитини від попереднього шлюбу, погіршення стану його здоров'я та наявність на утриманні батька -пенсіонера.
З цього приводу суд зазначає, що факт утримання дитини у платника аліментів у іншому шлюбі без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Таким чином, окрім факту утримання дитини в іншому шлюбі, платник аліментів повинен також довести суду і надати відповідні докази на підтвердження того, що тепер його матеріальний стан погіршився.
Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою (постанова Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19).
Як зазначено у постанові Верховного Суду у справі №715/2073/20, зменшення розміру раніше стягнутих аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні інших дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.
Згідно зі статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У даній справі належними та допустимими доказами позивач ОСОБА_1 не довів, що повторна реєстрація шлюбу та утримання дитини від повторного шлюбу призвели до неможливості сплати ним аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей та дружини у розмірі визначеному рішенням суду.
Водночас проживання позивача з дружиною та її неповнолітнім сином, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. До того ж, у справі відсутні будь-які докази про понесення позивачем витрат на утримання дружини та її сина від попереднього шлюбу.
Посилання позивача ОСОБА_1 на погіршення його стану здоров'я також не підтверджені належними та допустимими доказами. Так, матеріали справи містять копії виписок з медичної карти позивача, однак, дані докази також не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Також залишається не підтвердженим факт перебування на утриманні у позивача ОСОБА_1 батька, який є пенсіонером та потребує допомоги позивача.
Відтак, оскільки матеріальний стан позивача ОСОБА_1 у сукупністю з наведеними ним життєвими обставинами не погіршився, то підстави для зменшення розміру присуджених з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей та утримання відповідачки до досягнення молодшим сином трирічного віку, відсутні.
З наведених підстав суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у позові, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.180,182-183,192 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 18, 19, 48, 76 - 81,263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст рішення складено та проголошено 26 грудня 2025 року о 11 год. 00 хв.
Суддя Копилова Л. В.