Справа № 136/2429/25
провадження № 2/136/951/25
24 грудня 2025 року м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., отримавши та розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування,
Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката - Лавренчука А.С. звернулась до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за вказаним позовом, судом перевірено зміст та форму позову на дотримання вимог ст.175, 177 ЦПК України.
Так, позивачем визначено ціну позову 4 171,80 грн., а на підтвердження вартості майна надано Витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Окрім цього, до позову додано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, мотивуючи тим, що у співставленні до ціни позову при зверненні до суду слід сплатити судовий збір, що за ставками Закону України «Про судовий збір» становить 1211, 20 грн. Разом з цим, із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 12.11.2025 виданих ГУ Державної податкової служби у Вінницькій області за період з січня 2024 року по грудень 2024 року ОСОБА_1 отримувала лише соціальні виплати в розмірі 2920,00 грн. щомісячно з січня по липень 2024 року з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, у листопаді 2024 року отримала дохід 106,67 грн. (додаткове благо) від АТ «А-банк», інших доходів не має, окрім цього їй було призначено безоплатну вторинну правову допомогу, у зв'язку із неплатоспроможністю.
Суд, вивчивши та дослідивши позовну заяву, додані до неї матеріали та заяви, дійшов висновку про таке.
У п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, передбачено, що у позові зазначається ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
У ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.
Відповідно до 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд звертає увагу, що визначення ціни позову є суб'єктивним правом позивача, має суттєве значення, оскільки від цього залежить і розмір судового збору.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно із частиною шостою статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Отож доказом ціни позову є звіт про оцінку майна складений суб'єктом оціночної діяльності, тоді як витяг із нормативно грошової оцінки землі не є документом на підтвердження дійсної вартості майна від якої залежить сума судового збору та яку слід сплатити при пред'явленні позову за вимогами майнового характеру, це розрахунковий показник, що базується на якості ґрунту та місцезнаходженні, використовується для податків та оренди.
Вирішуючи клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення, звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України, Верховна Рада України, від 08.07.2011 № 3674-VI, «Про судовий збір».
Статтею 136 ч.1, 3 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Наведене узгоджується із приписами ч.2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», у якій визначено підстави для звільнення від сплати судового збору.
Положення статей ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ, як джерело права.
Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчать про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Судом встановлено, що на підтвердження неплатоспроможності позивачем надано лише відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 12.11.2025, тоді як інших доказів щодо спростування наявності у такої особи рухомого чи нерухомого майна, тощо можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища суду не надано, що позбавляє суд реально оцінити фінансове становище позивача та вирішити питання щодо можливості сплати нею судового збору при пред'явленні даного позову.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на те, що нормами чинного законодавства не передбачено можливості вирішення питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою, яка не відповідає вимогам закону, тому суд надає позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.175, 177, 260 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом, - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Роз'яснити, що якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатись неподаною і повернеться позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Світлана ШПОРТУН