Постанова від 16.12.2025 по справі 944/5113/25

Справа № 944/5113/25 Головуючий у 1 інстанції: Карпин І. М.

Провадження № 33/811/1751/25 Доповідач: Белена А. В.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі:

судді - Белени А.В.,

з участю особи, яка приьягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Луньо Б.М.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2025 року

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Яворівського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2025 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративні стягнення:

за ч.1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень в дохід держави.

за ч.2 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень в дохід держави.

На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточне адміністративне стягнення ОСОБА_1 визначити у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605грн 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона 07.09.2025 о 13 год 50 хв за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила відносно своєї невістки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме ображала та погрожувала, чим завдала шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 07.09.2025 о 13 год 30 хв за адресою: АДРЕСА_3 , вчинила відносно своєї онуки ОСОБА_3 домашнє насильство психологічного характеру, яке проявилося у формі погроз, що спричинило сильне душевне хвилювання, чим завдала шкоди психічному здоров'ю потерпілої. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

На постанову судді ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді щодо неї за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що з обставин справи вбачається, що у її діях відсутні ознаки, притаманні домашньому насильству, а наявні ознаки конфліктної ситуації між нею на ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з приводу відвідування онучник ОСОБА_3 та побачень з нею, а зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення обставини не відповідають дійсності.

Вказує, що 07.09.2025 о 13.30 год. на АДРЕСА_4 у неї відбувся конфлікт з ОСОБА_4 та 07.09.2025 о 13.50 год. у приміщенні кафе за адресою: АДРЕСА_2 також відбувся конфлікт з ОСОБА_2 , причиною якого слугувало те, що їй не надають можливості бачитися з онучкою - ОСОБА_3 .

Стверджує, що у даному випадку не розкрито зміст та не доведено наявність наслідків її дій у виді спричинення шкоди її онуці ОСОБА_3 та колишній невістці ОСОБА_2 .

Зауважує, що з фабули протоколів не простежується факт того, що конфліктні ситуації викликали у постраждалих осіб побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоду психічному здоров'ю.

Погоджується, що у неї з її колишньою невісткою відсутня атмосфера взаємопорозуміння, та обопільні словесні перепалки мали місце, проте в розумінні Закону не кожна перепалка є домашнім насильством.

Окрім цього, зазначає, що вона та її колишня невістка ОСОБА_2 не є суб'єктами, на яких розповсюджується дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, що вона та ОСОБА_2 є родичами чи іншими особами, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання.

Також, на думку апелянта, відсутні докази вчинення нею будь-яких активних дій щодо онуки ОСОБА_3 .

Вважає, що психологічний висновок від 19.09.2025 лише засвідчує загальний стан на час огляду дитини, та не пов'язаний з подіями 07.09.2025, оскільки пройшов значний проміжок часу. Водночас невідомо, які події відбулися з дитиною за вказаний період, скільки триває такий стан та чи не пов'язаний такий стан із тим, що мати дитини не дає їй можливості бачитися з бабусею.

Вказує, що у матеріалах справи відсутні докази, що особи, які надавали пояснення у справі попереджалися про кримінальну відповідальність, а пояснення у дитини працівник поліції відібрав у присутності матері (яка є зацікавленою особою), а не у присутності незалежного спеціаліста (психолога, вчителя, представника органу опіки та піклування, тощо).

Також звертає увагу, що розгляд справи відбувся без її участі, а докази її належного сповіщення відсутні. Також у цей день була повітряна тривога, що ускладнило її прибуття до суду. Відтак вона була позбавлена можливості знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви, зважаючи, що у судовому засіданні протилежною стороною надавалися додаткові докази, з якими вона не була ознайомлена.

Заслухавши пояснення захисника - адвоката Луньо Б.М., Макало М.В. на підтримку поданої апеляційної скарги, думку потерпілої ОСОБА_2 , яка вважає постанову судді законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами у справах про адміністративні правопорушення, згідно з приписами ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, суддею першої інстанції цих вимог закону в повній мірі дотримано не було, внаслідок чого суддя дійшов передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.

У даному випадку протоколи щодо ОСОБА_1 складено без врахування вимог закону.

Так, у протоколах серії ВАД № 454228 та ВАД № 454229 від 11 вересня 2025 року зазначено, що ОСОБА_1 07.09.2025 о 13 год 50 хв за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила відносно своєї невістки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме ображала та погрожувала, чим завдала шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 . Крім цього ОСОБА_1 07.09.2025 о 13 год 30 хв за адресою: АДРЕСА_3 , вчинила відносно своєї онуки ОСОБА_3 домашнє насильство психологічного характеру, яке проявилося у формі погроз, що спричинило сильне душевне хвилювання, чим завдала шкоди психічному здоров'ю потерпілої

Зі змісту Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вбачається, що під домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого, або можливість її заподіяння.

При цьому слід вказати, що конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить. Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

Важливими елементами складу правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, є саме вчинення насильства у будь-якій формі його прояву та наслідки його застосування, які виражаються у заподіянні шкоди психічному або фізичному здоров'ю потерпілого, або можливого його заподіяння яке могло настати та не настало незалежно від волі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що психологічне насильство в частині висловлювання словесних образ, буде мати місце тоді, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.

З огляду на наведене, сам лише факт висловлювання, зокрема, словесних образ не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону.

Як пояснила допитана у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , її син ОСОБА_5 був одружений на ОСОБА_2 та від спільного життя у них народилася дочка ОСОБА_6 . Оскільки подружнє життя у сина з ОСОБА_2 не склалося, тому шлюб між ними було розірвано. Її син ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час воєнних дій. ОСОБА_3 є її внучкою, яку вона дуже любить та хоче з нею спілкуватись. Однак ОСОБА_2 їй не дозволяє цього. 07.09.2025 вона побачила свою внучку разом із ОСОБА_7 , тіткою ОСОБА_2 та хотіла поспілкуватись з внучкою, однак ОСОБА_8 не дала такої можливості, в результаті чого між ними виник словесний конфлікт. Відносно внучки вона не вчиняла жодних дій. У подальшому вона поїхала до ОСОБА_2 на роботу, щоб з'ясувати причини неможливості зустрічатися з внучкою та між ними з цього приводу виник словесний конфлікт. Повідомила, що буде звертатися до суду з метою отримати можливість бачитися з внучкою.

ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснила, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , від подружніх відносин з яким народилася дочка ОСОБА_9 . Шлюб між ними було розірвано. ОСОБА_5 перебував на службі у Збройних силах України та під час бойових дій загинув. З колишньою свекрухою ОСОБА_1 у них склались не дуже приязні відносини. ОСОБА_1 хоче бачитись із внучкою, однак вважає, що дитина не виявляє такого бажання, оскільки фактично не знає бабусі. Бабуся ніколи не цікавилась життям дитини, не вітала з днем народження. Стверджує, що дитина сильно плакала в той день, через що вона була змушена звертатися з нею до психолога. Того дня ОСОБА_1 приїхала до неї на роботу у кафе "Шанс", щоб з'ясувати з нею відносини. Однак ОСОБА_1 продовжувала до неї кричати та її ображати. У подальшому директор попросив ОСОБА_1 залишити приміщення кухні кафе і вирішувати свої особисті питання за межами.

З показань особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої випливає, що між ними виникла конфліктна ситуація через протилежні погляди щодо можливості бабці бачитися з онукою.

Окрім цього, визнаючи ОСОБА_1 винною за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суддя, зокрема, покликається на висновок психолога ОСОБА_10 від 19.09.2025, відповідно до якого у дитини ОСОБА_6 під час огляду спостерігалися ознаки підвищеної тривожності, виражалися численні страхи, знижений рівень розуміння зверненого мовлення та опрацюванння інформації, рекомендовано консультація невролога та психіатра, інтенсивні заняття з психологом, логопедом та дефектологом.

Водночас із вказаного висновку не прослідковується причинно-наслідковий зв'язок між вищеописаними подіями та психологічним станом дитини, не вказано з якого часу дитина перебуває у такому стані, зважаючи на те, що у дитини загинув батько.

З фактичних даних форми оцінки ризиків вчиненого домашнього насильства, складений поліцейським ОСОБА_11 , неможливо встановити наявність чи відсутність адміністративних правопорушень, винність особи в їх вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, насильство в сім'ї, у розумінні ст. 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.

Разом з тим, при прийнятті рішення про винуватість ОСОБА_1 суддя першої інстанції не звернув уваги на належність та допустимість доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства.

У протоколах про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не розкрито об'єктивну сторону адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Натомість у протоколах зазначено, що ОСОБА_1 вчинила психологічне домашнє насильство.

З огляду на викладене апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову судді скасувати, а справу закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративних правопорушень.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя Альберт БЕЛЕНА

Попередній документ
132920115
Наступний документ
132920117
Інформація про рішення:
№ рішення: 132920116
№ справи: 944/5113/25
Дата рішення: 16.12.2025
Дата публікації: 29.12.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адмінправопорушення
Суд: Львівський апеляційний суд
Категорія справи: Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (16.12.2025)
Результат розгляду: скасовано
Дата надходження: 18.09.2025
Предмет позову: Вчинення домашнього насильства
Розклад засідань:
14.10.2025 09:20 Яворівський районний суд Львівської області
23.10.2025 11:10 Яворівський районний суд Львівської області
30.10.2025 09:20 Яворівський районний суд Львівської області
16.12.2025 15:00 Львівський апеляційний суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
БЕЛЕНА АЛЬБЕРТ ВІКТОРОВИЧ
КАРПИН ІРИНА МИКОЛАЇВНА
суддя-доповідач:
БЕЛЕНА АЛЬБЕРТ ВІКТОРОВИЧ
КАРПИН ІРИНА МИКОЛАЇВНА
захисник:
Луньо Богдан Мирославович
особа, яка притягається до адмін. відповідальності:
Макало Марія Василівна
потерпілий:
Макало Іванна Іванівна