Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/1111/25
25.11.2025 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
у складі: головуючого - судді Вознюка Р.В.,
за участі секретаря судового засідання Загаєвської С.М.,
справа № 677/1111/25,
сторони у справі:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
вимоги позову - стягнення заборгованості,
представник відповідача -
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в режимі відеоконференції,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (надалі по тексту - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову представник позивача вказав, що 17.01.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (надалі по тексту - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3128354, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора LO5m7QEfVg.
Позикодавець свої обов'язки за договором виконав, перерахував на рахунок відповідача у власність грошові кошти в розмірі 5000 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 4.2. договору позики №3128354, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.
21.06.2021 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (надалі - ТОВ «ФУКА») уклали договір факторингу № 2106 за умовами якого ТОВ «ФУКА» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі до відповідача за договором позики №3128354 від 17.01.2021.
03.04.2023 р. ТОВ «ФУКА» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача за договором позики №3128354 від 17.012021.
Зважаючи на вказане, оскільки Відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення основних сум боргу за Договором позики та заборгованості за процентами - не виконав ні перед Позикодавцем/Первісним кредитором, ані перед позивачем, який набув право вимоги за відповідним кредитним договором на підставі договору факторингу, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики на суму 16263,15 грн, яка складається з 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 263,15 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та 3500 грн витрат на правничу допомогу.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні в режимі відеоконференції вимоги позову не визнав, просив відмовити позивачу в задоволенні позову, зокрема, посилаючись на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, вказував, що у матеріалах справи відсутні докази погодження ОСОБА_1 умов про пролонгацію договору, оскільки Правила, на які посилався представник позивача неодноразово змінювалися самим ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», а тому не можуть вважатися складовою Договору позики. Позивачем не було надано належних доказів, які могли б підтвердити факт ознайомлення Відповідачем з наданою Позивачем редакцією Правил, що свідчить про непогодження відповідачем таких умов договору.
Вказане, як вказує представник відповідача, свідчить, що строк дії Договору та строк кредитування закінчився ще 16.02.2021, а відтак нараховані після закінчення строку дії договору відсотки в сумі 11 263,15 грн є безпідставними.
Крім того, вказував на відсутність доказів переходу права вимоги за договором позики № 3128354 до позивача, оскільки суду не надано належних доказів на підтвердження оплати за договором факторингу. Крім того, у випадку, якщо суд дійде висновку про задоволення позову просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без його участі, вимоги позовної заяви підтримав повністю.
06.10.2025 представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
26.06.2025 ухвалою судді Красилівського районного суду Хмельницької області відкрито провадження у справі і постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
15.09.2025 ухвалою суду повторно витребувано в АТ КБ «Приватбанк» докази.
22.12.2025 протокольною ухвалою суду відмовлено представнику відповідача у поновлені строку на подачу відзиву на позов, відзив залишено без розгляду.
22.12.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що рішення буде ухвалено та проголошено 25.12.2025.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 17.01.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3128354, відповідно до якого умов якого позикодавець зобов'язався надати відповідачу кошти в розмірі 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів, кінцева дата повернення позики - 16.02.2021 рік (надалі - договір позики № 3128354).
Базова процентна ставка 1,99 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 726,36 %.
Відповідно до п. 4.2. договору позики № 3128354, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.
Згідно п. 10 договору позики № 3128354 інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору.
Позивачем надано суду Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», затверджені рішенням загальних зборів ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Протокол №14/08/20 від 14.08.2020 року.
Згідно із п. 6.5 вказаних Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Відповідно до п 6.8. Правил позичальник погоджується, що при понадстроковому користуванні Позикою (або її частиною), кінцева дата строку (терміну) дії договору позики змінюється на дату, що відповідає даті повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, що тягне за собою зміну кінцевої дати строку позики на відповідну дату.
Договір позики № 3128354 було підписано відповідачем ОСОБА_1 17.01.2021 року, шляхом накладення електронного підпису одноразовим індентифікатором LO5m7QEfVg.
21.06.2021 між ТОВ «ФКУА» (далі у договорі Фактор) та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі у договорі Клієнт) укладено договір факторингу № 2106, відповідно до умов якого ТОВ «ФКУА» передає кошти, що дорівнюють Ціні Продажу, в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові Права Вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток №1 до цього договору), в розмірі Портфеля Заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали Клієнту за кредитними договорами.
Згідно з витягом з Реєстру прав вимог №1 від 21.06.2021 року до Договору факторингу №2106 від 21.06.2021 року, в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, під №3071 значиться боржник ОСОБА_1 , договір позики № 3128354, сума заборгованості за основною сумою боргу - 5000 грн; сума заборгованості за процентами - 11890 грн.
03.04.2023 між ТОВ «ФКУА» (далі у договорі Клієнт) та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі у договорі Фактор) укладено договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» передає кошти, що дорівнюють Ціні Продажу, в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові Права Вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток №1 до цього договору), в розмірі Портфеля Заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали Клієнту за кредитними договорами.
Згідно з витягом з Реєстру Заборгованостей від 03.04.2023 року до Договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року, в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, під №15095 значиться боржник ОСОБА_1 , договір позики № 3128354, сума заборгованості за основною сумою боргу - 5000 грн; сума заборгованості за процентами - 11890 грн.
Згідно довідки № КД-000027016/ТНПП від 06.05.2025 р. ТОВ «ФК Фінекспрес», підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 17.01.2021 року, сума 5 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу 81a0bf7d-9554-4e54-a953-355daed603e7. Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
Згідно з платіжною інструкцією 81a0bf7d-9554-4e54-a953-355daed603e7 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на рахунок НОМЕР_1 кошти в сумі 5000 грн.
Згідно з листом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від 26.09.2025 року № 20.1.0.0.0/7-250923/81014-БТ, ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 IBAN, НОМЕР_3 .
Згідно з випискою про картковому рахунку, до якого прив'язана банківська картка № НОМЕР_2 , та який належить ОСОБА_1 вбачається зарахування коштів в сумі 5000 грн.
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 позивачем нараховувалась заборгованість відповідачу за договором позики № 3128354 від 17.01.2021 року за період з 17.01.2021 по 17.05.2021 в сумі 16263,15 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5000 грн; сума заборгованості за процентами - 11263,15 грн.
Між сторонами виникли правовідносини з приводу надання банківських послуг, які врегульовано нормами §§1-2 Глави 16 ЦК України, Глави 52 ЦК України, §2 Глави 71 ЦК України, а також нормами Закону України «Про споживче кредитування».
V. Оцінка суду
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За нормами ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, вказане положення закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Оскільки договір позики № 3128354 від 17.01.2021 року підписаний ОСОБА_1 шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому цей договір укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».
Як вбачається з матеріалів справи сторона відповідача не заперечує факт укладення договору та отримання ОСОБА_1 позики в сумі 5000 грн на її картковий рахунок № НОМЕР_2 .
При цьому, представник відповідача заперечує факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором позики та погодження ОСОБА_1 умов про пролонгацію строку дії договору.
Щодо набуття ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» права грошової вимоги до відповідача.
У постанові Верховного Суду від 28.09.2022 року у справі № 530/1995/18 викладено загальний правовий висновок, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Відомостей про те, що договори факторингу №2610 від 26.10.2021 та №030423-ФК від 03.04.2023 в частині відступлення права вимоги за договором позики № 3128354 від 17.01.2021 року, судовими рішеннями визнано недійсними, матеріали справи не містять.
Факт переходу права вимоги позивача саме до відповідача за вказаними вище договором позики підтверджується витягами з реєстру боржників, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, які містить відомості та обсяг необхідної інформації, таких як анкетні дані відповідача, номер кредитного договору, суми заборгованості, які дають можливість належним чином підтвердити набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 .
Крім того, матеріали справи містять докази оплати Клієнтом послуг Фактора за договорами факторингу №2610 від 26.10.2021 та №030423-ФК від 03.04.2023.
Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів обставини щодо його права вимоги до ОСОБА_1 , яке перейшло до нього на підставі вказаного вище правочину, який у судовому порядку недійсними не визнавався, тобто презумпцію їх правомірності представником відповідача не спростовано, а тому суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо відсутності у ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» права вимоги за договором позики № 3128354.
Щодо заперечень відповідача про нарахування відсотків за межами дії кредитного договору суд зазначає таке.
У постанові від 04 лютого 2020 у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до умов кредитного договору сторони погодили строк кредитування 30 днів.
Відповідно до п. 4.2. договору позики № 3128354, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.
Згідно із п. 6.5 Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Відповідно до п 6.8. Правил позичальник погоджується, що при понадстроковому користуванні Позикою (або її частиною), кінцева дата строку (терміну) дії договору позики змінюється на дату, що відповідає даті повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, що тягне за собою зміну кінцевої дати строку позики на відповідну дату.
Посилання представника відповідача на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, суд, виходячи з фактичних обставин справи, вважає нерелавентними, виходячи зі змісту вказаної постанови та установлених обставин спірних правовідносин.
Як встановлено судом, договір позики між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладався дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем в порядку Закону України «Про електронну комерцію», без ознайомлення з правилам надання грошових коштів у позику подальше укладення електронного договору кредиту на сайті позикодавця є неможливим. А
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 встановлені інші обставини щодо укладання кредитного договору у паперовій, а не в електронній формі.
Таким чином, як випливає зі змісту Договору та Правил сторонами погоджено щоденну автоматичну пролонгацію договору позики у випадку невиконання клієнтом своїх зобов'язань за договором щодо неповернення суми позики та сплати процентів за користування нею, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати повернення суми позики.
Зважаючи на вказане, виходячи з фактичних обставин справи строк дії Договору було продовжено по 19.05.2025, що узгоджується з наданими позивачем розрахунками заборгованості, а тому суд відхиляє заперечення відповідача щодо безпідставного нарахування відсотків.
Відповідач будь-яких альтернативних розрахунків суми заборгованості суду не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
В силу частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
В силу ч. 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, враховуючи, що позичальник ОСОБА_1 не виконала своїх зобов'язань за договором позики № 3128354 від 17.01.2021 року, суд доходить висновку, що позов ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» підлягає задоволенню, та з відповідача на користь правонаступника кредитора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» належить стягнути заборгованість за договором позики № 3128354 від 17.01.2021 року у розмірі 16236,15 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн; заборгованість за відсотками - 11263,15 грн.
VI. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3500 грн, суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Представник позивача, на підтвердження понесених ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрат на правничу допомогу долучив до матеріалів справи: копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію договору № 01-11/24 про надання правової допомоги, укладеного 01.11.2024 між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та адвокатом Ткаченко Ю.О.; витяг з акту №14-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року, згідно з яким вартість послуг адвоката у справі становить 3500 грн.
Представник відповідача просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними з складністю справи, адже вказана позовна заява є типовою та використовується у багатьох інших судових справах Позивача щодо стягнення заборгованості з чималої кількості позичальників.
Суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.
А тому Суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3500 грн співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт, витраченим на виконання таких часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 3500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 633, 634, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 264-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором № 3128354 від 17.01.2021 у розмірі 16263,15 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн; заборгованість за відсотками - 11263,15 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судовий збір в сумі 2422,40 грн та 3500 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс. 204, код ЄДРПОУ 43311346.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .
Суддя Р. В. Вознюк