Справа №399/950/25
Провадження №2/399/479/2025
Іменем України
24 грудня 2025 року смт Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
До суду з позовом звернулось ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за загальною сумою 60481,64 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом в розмірі 10799, 98 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором 37855,66 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за 73 календарних днів 11826 грн., в порядку ч. 10, ч. 11 ст. 265 ЦПК України стягнути з відповідача на корить позивача в частині задоволеної суми заборгованості суму інфляційних втрат та 3% річних.
Позов мотивує тим, що 17.06.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4742176 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 10800 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек».
В Розділі 6 «Особливості укладення кредитних договорів зі споживачами в електронній формі через ITC товариства» Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», викладений алгоритм дії фізичних осіб з якими укладається Кредитний договір в електронній формі.
Кредитний договір з клієнтом (споживачем) укладається в електронній формі за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується через Вебсайт або мобільний застосунок «Credit7».
Після входу до особистого кабінету клієнт продовжує реєстрацію в ITC, заповнюючи необхідні поля електронної анкети та надає згоду (доступ) на отримання від третіх осіб персональних (ідентифікаційних) даних (зокрема, але не виключно, від системи BankID, Державного підприємства "ДІЯ", суб'єків первинного фінансового моніторингу в межах інструменту покладання, бюро кредитних історій тощо), додаючи необхідні файли, здійснюючи фотофіксацію себе та себе з документами у випадку необхідності.
Після завершення реєстрації клієнт ще раз підтверджує бажані умови отримання кредиту (у тому числі суму та строк) та надсилає заявку на розгляд Товариству. Товариство повідомляє клієнта про прийняття заявки шляхом відповідного інформаційного повідомлення у особистому кабінеті.
Відповідно до реквізитів договору № 4742176 від 17.06.2024 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «74867».
Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач.
Враховуючи зазначене, той факт, що договір між первісним кредитором та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, відповідно до вимог чинного законодавства України, не може бути спростовано.
Оскільки ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного договору № 210222-1 про організацію переказу коштів від 21.02.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна».
ТОВ "Пейтек Україна" надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № В0000338 від 27.08.2021) та отримало Ліцензію Національного банка України.
За інформацією в листі ТОВ «Пейтек», відповідно до зазначеного договору № 4742176 від 17.06.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 10800 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 .
У період з 17.06.2024 по 31.03.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 8797,75 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,02 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 8797, 73 грн.
Сума заборгованості за договором розрахована первісним кредитором в формі поденного розрахунку заборгованості, у відповідності до умов договору.
Умовами договору, передбачено, що відповідно до п. 5.1.3. ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта але з обов'язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед первісним кредитором, 31.03.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.
У даній справі, відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення договору факторингу про відступлення ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» належне йому право вимоги.
Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу від 31.03.2025 року №31/03/2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4742176 від 17.06.2024 року загальна сума заборгованості склала 54055, 64 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 10799, 98 грн., заборгованості за процентами - 37855, 66 грн., штрафні санкції 5400 грн.
Відповідно до умов строк дії п. 1.3 договору № 4742176 строк кредиту 360 днів: з 17.06.2024 року по 12.06.2025 року. Станом на дату укладання договору факторингу від 31.03.2025 року №31/03/2025, строк дії договору № 4742176 від 17.06.2024 року не закінчився.
А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» у період з 01.04.2025 року по 12.06.2025 року (73 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 11 826,00 грн.
У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. договору № 4742176 від 17.06.2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 49 681,66 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 37855,66 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» у сумі 11 826,00 грн.).
Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4742176 від 17.06.2024 року загальною сумою 60 481,64 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 10799,98 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 37855,66 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за 73 календарних днів 11 826,00 грн.
Ухвалою суду від 29.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву не подавав та клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.
Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено що, 17.06.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4742176 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов договору, позичальнику надались кошти в розмірі 10800 грн., строком на 360 днів, періодичністю платежів зі сплати процентів 30 днів, стандартною процентною ставкою 1, 5% за кожен день користування кредитом, перерахуванням кредитних коштів на банківську картку позичальника з номером № НОМЕР_2 , графіком платежів та паспортом споживчого кредиту. Кредитний договір був укладений в письмовій електронній формі шляхом накладення електронного цифрового підпису у вигляді одноразового електронного ідентифікатора /а.с. 21-30, 32-34/.
Повідомленням від 01.04.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» повідомило ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» про те, що через особисті кабінети боржників, Товариство повідомило їх про відступлення права вимоги за кредитними договорами та передачу їхніх персональних даних новому кредитору ТОВ «ФК «Фінтраст капілат» в тому числі і боржника ОСОБА_1 /а.с. 35/.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 31.03.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 472176 від 17.06.2024 року перед ТОВ «Лінеура Україна» в розмірі 54055, 64 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом - 10799, 98 гривень, заборгованість за відсотками - 35587, 80 гривень, заборгованість за штрафними санкціями - 5400 грн. /а.с.37-41/.
Згідно розрахунку заборгованості в період з 01.04.2025 року по 12.06.2025 року (за 73 календарні дні) ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 4742176 від 17.06.2024 року перед ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» в розмірі 22625,98 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом - 10799,98 гривень, заборгованість за відсотками - 11826 гривень /а.с. 42/.
Листом за вих. № 20250401-468 від 01.04.2025 року ТОВ «Пейтек» повідомило ТОВ «Лінеура Україна» про успішно перераховані кошти на платіжну карту № НОМЕР_1 в розмірі 10800 грн., 17.06.2024 року, відповідно до укладеного договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 03.01.2024 року /а.с. 44/.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 31/03/2025 року від 31.03.2025 року до ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4742176 в розмірі 54055,64, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 10799,98 гривень, сума заборгованості за відсотками - 37855,66 гривень, сума заборгованості за пенею, штрафами - 5400 гривень /а.с. 44, на звороті/.
Згідно договору про організацію переказу грошових коштів № 210222-1 від 21.02.2022 року, укладеного між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» ФК за дорученням клієнта на підставі окремо укладеного кредитного договору між клієнтом та споживачем, за допомогою сервісу фінансової компанії здійснює переказ коштів з метою видачі кредитів /а.с. 70-75/.
31.03.2025 року між ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» та ТОВ «Лінеура» украдено договір факторингу № 31/03/2025 року, відповідно до умов договору ТОВ «Фінтраст капітал» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» за плату, а ТОВ «Лінеура Україна» відступити ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи основну суму зобов'язання, плату за кредитом, пеню за порушення грошового зобов'язання та інші платежі. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників /а.с. 79-88, 93/.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
В силу положеньст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIIIвід 03.09.2015 (який набрав чинності 30.09.2015), на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Встановивши зазначені обставини у справі, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов'язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами.
Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тілу кредиту або процентів матеріали справи не містять.
Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «Лінеура Україна», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад в частині кредитора.
Отже, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
За змістом частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
У даній справі відступлення права грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення 31.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» договору факторингу.
Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу за цим договором позивач (фактор) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» (клієнта) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно із пунктом 1.2 договору факторингу перехід від клієнта (ТОВ «Лінеура Україна») до фактора (позивача) прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 1, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Таким чином, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу від 31.03.2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором не тільки у розмірі 54055, 64 грн., яке виникло на момент укладення цього договору, а й на майбутні грошові вимоги, які можуть виникнути відповідно до умов кредитного договору.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» не повернуті, то сума заборгованості по виконанню кредитного договору, а саме 10799, 98 грн. тіло кредиту, 37855, 66 грн. нараховані проценти підлягають стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».
Із змісту позовної заяви вбачається, що відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 4742176 від 17.06.2024 року укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 зі строком кредитування у 360 днів, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» в межах цього строку у період із 01.04.2025 року по 12.06.2025 року нарахувало проценти за стандартною процентною ставкою в сумі 11826 грн. за 73 календарні дні.
Відповідно, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» правомірно нараховувало передбачені договором проценти за користування кредитом за період із 01.04.2025 року по 12.06.2025 року в сумі 11826 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині нараховування трьох процентів річних та інфляційних втрат у порядку, передбаченому положеннями ч. 10 та 11 ст. 265 ЦПК України, до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Суд зазначає, що інфляційні втрати не відносяться до відсотків чи пені в розумінні ч. 10 ст. 265 ЦПК України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування відсотків чи пені у порядку, передбаченому ч. 10ст. 265 ЦПК України є правом суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 дійшла висновку, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України(частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).
Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.
Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання. Відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задовольнив цю вимогу.
Ураховуючи, що позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за ч. 2 ст.625 ЦК України та відповідно суд не задовольняв такої вимоги, а тому у суду відсутні підстави для застосування положень ч. 10 ст. 265 ЦПК України, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд задовольнив позовні вимоги частково, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що при малозначності даної справи стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн., оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 81, 133, 137, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» суму заборгованості загальною сумою в розмірі 60481 (шістдесят тисяч чотириста вісімдесят одна) гривня 64 копійок, яка складається з суми основного боргу в розмірі 10799 (десять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 98 копійок, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором в розмірі 37855 (тридцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять гривень) 66 копійок, суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за 73 календарних днів в розмірі 11826 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень, витрати зі сплати судового збору 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя М.М. Лях