Справа № 761/22720/25
Провадження № 2/761/7686/2025
09 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Анохіна А.М.
при секретарі - Лазуренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 та правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34.
Позивач зазначає, що квартиру за адресою: АДРЕСА_1 під'єднано до мереж тепло- та водопостачання, а отже відповідач є споживачем послуг з центрального опалення та/або централізованого постачання гарячої води.
Позивач зазначає, що на підставі договору №602-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 укладеного між ПАТ «Київенерго» та Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.
Відповідач належним чином не виконав свій обов'язок з оплати за спожиті послуги, внаслідок чого відповідно до розрахунку, наданого позивачем у останнього виникла заборгованість.
З цих підстав, просить суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 0,00 грн, три відсотки річних у розмірі 0,00 грн; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 0,00 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 0,00 грн, три відсотки річних у розмірі 0,00 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 10765,85 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1636,41 грн, три відсотки річних у розмірі 399,96 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 8853,11 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1345,67 грн, три відсотки річних у розмірі 331,08 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 62837,60 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 6212,80 грн, три відсотки річних у розмірі 1579,69 грн, пеня у розмірі 1921,96 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 9153,35 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1181,12 грн, три відсотки річних у розмірі 285,02 грн, пеня у розмірі 346,78 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 21,81 грн; заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн; судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн.
03 червня 2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.
Ухвалою суду від 06.06.2025 справу прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
03 вересня 2025 року відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала
проти позовних вимог у зв'язку із спливом строку позовної давності. Крім того, подала до суду додаткові пояснення та вважає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги не підлягає стягненню.
З урахуванням наведеного просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
23 вересня 2025 року до суду представником позивача подані заперечення щодо застосування строку позовної давності. Просить задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, до суду подано заяву про розгляд справи без його участі. Просить позов задовольнити та проти винесення заочного рішення суду не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.
За таких обставин суд визнав можливим провести розгляд справи за відсутності учасників процесу.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надаються в квартирі АДРЕСА_2 .
Встановлено, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
Надання послуг до 2018 року здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року №111 (4511).
На підставі Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення.
Згідно п. 3.4.2 Договору цесії новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"/ на момент виникнення спірних правовідносин у редакції Закону України № 1875-IV від 24 червня 2004 року / житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад, залежно від функціонального призначення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідачі від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися). Відповідачі були та є споживачами житлово-комунальних послуг.
Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
За змістом ст. 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізоване постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630.
Відповідно до п. 8 Правил та Закону послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, такий договір є договором приєднання.
Надання послуг до 2018 року здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року №111 (4511).
Надання послуг з 2018 року здійснювалося КП «Київтеплоенерго» на підставі підготовленого та опублікованого договору про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг Споживачем.
Квартиру за адресою: АДРЕСА_1 під'єднано до мереж тепло- та водопостачання, а отже відповідач є споживачем послуг з центрального опалення та/або централізованого постачання гарячої води.
Відповідач від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася (не відключалася).
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За змістом ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У тих випадках, коли закон не встановлює обов'язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.
За змістом ч. 1 ст. 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Як зазначено вище, позивач на підставі ліцензії №591 від 10 квітня 2018 року є виробником і постачальником теплової енергії споживачам і з 01 травня 2018 року надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до вимог закону споживач зобов'язана вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вона фактично користувалася ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.
В порушення вимог закону відповідач плату за надані послуги не вносила, що привело до виникнення заборгованості.
Будь- яких доказів на спростування наявності заборгованості та наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, а також таким, що підтверджує наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом безспірно встановлено, що позивачем надаються комунальні послуги відповідачу. Фактично, на час звернення до суду з позовом, відповідач має заборгованість перед позивачем, що підтверджується наданим суду розрахунком.
Також відповідач має сплатити на користь позивача 3% річних, інфляційні втрати, оскільки допустила прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому для неї наступає цивільно-правова відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Суд відхиляє доводи відповідачки щодо того, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат є неправомірним.
Суд вважає, що ці суми нараховані правильно з урахуванням вимог постанови КМУ від 05.03.2022 №206, що підтверджується розрахунком позивача.
Оскільки відповідач не сплачувала послуги, які надавались позивачем, то за приписами абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вона повинна сплатити пеню на користь виконавця послуг.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних, пені та інфляційних втрат від суми заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягають задоволенню, оскільки нараховані правильно з урахуванням вимог постанови КМУ від 05.03.2022 №206.
Щодо застосування строків позовної давності, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Також постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 у справі №908/1053/18 встановлено, що строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовна давність (стаття 256 ЦК).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 ЦК, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Також відповідно до Постанови КМ України від 11.03.2020р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на всій території України було установлено карантин з 12 березня 2020 до 30.07.2023.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 строки, визначені статтею 257 Ц України (строк позовної давності), продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, починаючи з 12 березня 2020 року і по 30.07.2023 на території України встановлено і діє карантин з метою запобігання поширенню гострі респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Окрім цього, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року І 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, який було неодноразово продовжено.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України), Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Як вбачається з розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 30.04.2025, відповідачем здійснені часткові платежі з листопада 2018 по червень 2020 за централізоване опалення та і гарячоводопостачання, під час якого нарахування за послугу ЦО не відбувалось в зв'язку з закінченням опалювального сезону.
Отже, відповідачі протягом спірного періоду здійснювала оплати за отриману теплову енергію та централізованого постачання гарячої води у розмірі яка перевищує, як обсяг споживання у періоді у якому здійснюється оплата, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу.
Таким чином, КП «Київтеплоенерго» звернулося за захистом своїх інтересів до суду у межах позовної давності.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача мають правове обґрунтування з посиланням на докази відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, а тому позов підлягає до задоволення.
З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3028,00 грн.
На підставі викладеного, ст. ст. 509, 525, 526, 610 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 19, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» (місцезнаходження за адресою: м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість у розмірі 109006 (сто дев'ять тисяч шість) гривень 12 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» (місцезнаходження за адресою: м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Андрій АНОХІН