Справа № 761/38130/25
Провадження № 2/761/10702/2025
22 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І. В.,
секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
На адресу суду надійшла заява про затвердження мирової угоди у справі за підписами сторін: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позивач подала до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи без її участі. Просила суд затвердити мирову угоду.
Відповідач подав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи без його участі. Просив суд затвердити мирову угоду.
Дослідивши матеріали справи та зміст мирової угоди, суд приходить до наступних висновків.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає у тому числі можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В силу приписів ч. 7 ст. 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.
Відповідно до положень ч. ч. 1-4 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Слід зазначити, що за своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах погоджених сторонами та є завершенням судового провадження, свідчить про врегулювання судового спору між сторонами.
Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди.
При визнанні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов'язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз'яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 207 ЦПК України якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними, або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, які він представляє, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Виходячи із змісту статті 207 ЦПК України укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов'язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається і затверджується судом у відповідності до вимог не лише цивільного процесуального права, а й з урахуванням цивільного права.
Умови поданої сторонами мирової угоди викладені на окремому аркуші та підписані з однієї сторони представником позивача, з другої сторони представником відповідача, в зв'язку з укладенням мирової угоди сторони погодили, що їм зрозумілі наслідки укладення та затвердження мирової угоди.
Дослідивши текст мирової угоди, поданої сторонами на затвердження суду, суд дійшов висновку, що мирова угода укладена в інтересах сторін та не зачіпає інтересів третіх осіб.
Як зазначено у ч. 1 ст. 207 ЦПК України у мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Під час розгляду даної справи, судом не було встановлено, що затвердження даної мирової угоди може зачіпати інтереси третіх осіб.
Зі змісту поданої до суду мирової угоди встановлено, що вона укладена з метою врегулювання спору між сторонами, сторонам відомі наслідки її підписання та вона відповідає вимогам статті 207 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦПК України укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Згідно зі статтею 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Враховуючи, що умови мирової угоди не суперечать вимогам закону, не порушують права, свободи та інтереси інших осіб, суд вважає необхідним затвердити дану мирову угоду на умовах, запропонованих сторонами та закрити провадження у справі.
Згідно із частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Також суд враховує, що згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд і сторонам відомі наслідки закриття провадження у справі, що передбачені ч. 3 ст. 207, ст. 256 ЦПК України.
Враховуючи, що мирова угода, укладена сторонами, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена в інтересах сторін, беручи до уваги, що цивільним процесуальним законодавством передбачено право сторін при цьому вийти за межі предмета спору при укладенні мирової угоди, суд приходить до висновку, що у відповідності до ст. 207, п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України є підстави для затвердження мирової угоди, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 13, 49, 141, 142, 206, 207, 208, 233, 255, 256, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд -
Заяву про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Затвердити мирову угоду, укладену між сторонами у цивільній справі № 761/38130/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів, за умовами якої:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з однієї сторони, та
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса проживання якого: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 з іншої,
надалі разом іменовані як Сторони, з метою врегулювання спору по судовій справі № 761/30021/24, керуючись положеннями статті 207 Цивільного процесуального кодексу України, свідомо, перебуваючи у здоровому розумі, розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примусу або насильства з будь-якого боку, досягли мирової угоди на наступних умовах:
1.1. Сторони заявляють, що після підписання вище зазначеної мирової угоди, її затвердження Шевченківським районним судом міста Києва та її виконання вони не будуть мати між собою будь-яких неврегульованих претензій щодо стягнення заборгованості за аліменти та пені за прострочення сплати аліментів, та вимог між сторонами.
1.2. Сторони заявляють, що ні в процесі укладення даної мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, у тому числі й держави.
1.3. Сторони підтверджують, що викладені вище умови відповідають їх волевиявленню і породжують настання бажаних наслідків, які відповідають їх дійсним інтересам.
1.4. Закрити провадження у справі. Наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч. 3 ст. 256 ЦПК України нам роз'яснені і зрозумілі.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів - закрити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
ОСОБА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: