Справа № 761/45703/24
Провадження № 2/761/4081/2025
29 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Мальцева Д.О.,
секретаря судового засідання - Губенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні,-
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні, відповідно до якої позивач просить суд, встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на момент його смерті за адресою: АДРЕСА_1 та встановити факт перебування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на утриманні ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 17.09.2013 по 02.03.2024 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.10.2010 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який розірвано 19.09.2011 на підставі рішення суду. 17.09.2013 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вдруге зареєстрували свій шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (серія НОМЕР_2 ). ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Макіївка Донецької області помер чоловік позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До дня смерті чоловіка позивач перебувала на його утриманні, оскільки розмір його пенсії був значно вищий, ніж пенсія позивача. Так, на березень 2024 року пенсія ОСОБА_2 становила орієнтовно 24000 грн., а позивача - 4400 грн., тобто майже на 20000 грн. більше. Така різниця в пенсійному забезпеченні є значною та у зв'язку зі смертю чоловіка - критичною для ОСОБА_1 . У зв'язку з чим, 23.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у м. Київ із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Під час прийому документів їй було повідомлено про відмову в переході на інший вид пенсії у зв'язку з тим фактом, що позивачка та її померлий чоловік зареєстровані за різними адресами та мають довідки про взяття на облік ВПО за різними адресами. Однак, як вказує позивач, між нею та ОСОБА_2 тривалий період, понад 10 років, було зареєстровано шлюб. А тому, факт спільного проживання презюмується звичними підходами до інституту шлюбу, хоча й юридично не підтверджується зареєстрованим місцем проживання. З огляду на те, що позивач з померлим чоловіком проживала за однією адресою, однак, вони були зареєстровані за різними адресами, та Пенсійним фондом з цих підстав їй було відмовлено в переоформленні пенсії, в зв'язку із втратою годувальника, тому позивач вимушена звернутись до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024 року матеріали справи передані на розгляд судді Макаренко І.О.
На підставі розпорядження № 01-08-420 від 28.02.2025 року щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 761/45703/24 за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025, матеріали позову передані на розгляд судді Мальцеву Д.О.
03 березня 2025 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О., позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання вказаної ухвали, оскільки подана заява не відповідала вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
12 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача подала заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.03.2025 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Почато підготовче провадження з моменту відкриття провадження по справі.
03.04.2025 року від відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на адресу суду надійшли додаткові пояснення по справі.
08 липня 2025 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Мальцева Д.О. задоволено частково клопотання представника позивача про допит свідків та викликано в якості свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , для допиту у судовому засіданні.
Протокольною ухвалою суду від 08.07.2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату місце та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні, яке відбулось 14 серпня 2025 року допитано свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зазначив, що проживав у будинку за адресою: з 2015 року. Десь у 2017-2018 роках до вказаного будинку заселились ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які проживали за однією адресою та представились як подружжя. Останні раз свідок бачив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , десь у 2021 році.
Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Пунктом 8 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", судам дано роз'яснення, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди (п. 2 ст.?273 ЦПК), якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Згідно з абз. 3 п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім'ї, а також рішення суду (пункт 2.16 розділ ІІ Порядку №22-1).
Враховуючи, що розгляд справи в порядку окремого провадження можливе лише за відсутності спору, проте у даному випадку наявний спір про право між ОСОБА_1 та відповідачами, які відмовили у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника через не підтвердження фактів спільного проживання та перебування на утриманні, тому встановлення даного факту підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Частиною 1 статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38).
Частиною 1 статті 38 цього Закону передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
На підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається: непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно п.2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
В судовому засіданні встановлено, що 12.10.2010 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який розірвано 19.09.2011 на підставі рішення суду.
17.09.2013 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вдруге зареєстрували свій шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 (а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Макіївка Донецької області помер чоловік позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 22.10.2024 року (а.с.15).
Також судом встановлено, що у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали до смерті ОСОБА_2 разом, що підтверджується поясненням свідка,
Судом також встановлено, що позивач яка є дружиною ОСОБА_2 , є особою яка досягла пенсійного віку, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 виданим Пенсійним фондом України, термін дії: довічно, дата видачі 28.09.2011 року.
Відповідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно вимог ч. 4 ст.3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року по справі № 686/8440/16-ц.
Щодо перебування особи на утриманні Верховний Суд підкреслив, що повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Також ВС зазначив, що постійний характер допомоги означає, що вона не була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Враховуючи викладене, факти спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також перебування позивача на утриманні ОСОБА_2 , повністю знайшли своє підтвердження в судовому засідання, встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні має для позивача юридичне значення і потрібне для оформлення майнових прав після смерті ОСОБА_2 , а тому суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні задовольнити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 1258, 1259, 1264 ЦК України, ст.ст. 2, 3 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 90, 95, 141, 206, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні - задовольнити в повному обсязі.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), до дня його смерті.
Встановити факт, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: