СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/5494/25
пр. № 2/759/3571/25
29 вересня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Єросової І.Ю.,
при секретарі Лавриненко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків,
14.03.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на своє утримання у розмірі 1000 грн. 00 коп. щомісячно.
Дану позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочкою, що підтверджується долученими до позовної заяви документами. Водночас, позивач є непрацездатною, особою з інвалідністю, що породжує і відповідача обов'язок матеріально утримувати матір. У той же час, позивач вказує, що фактично матеріальної допомоги не потребує з огляду на достатність пенсійного забезпечення та відсутність додаткової потреби у матеріальних витратах.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.
Ухвалою суду від 19.03.2025 провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 08.07.2025 року.
31.03.2025 до суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому остання вказує, що позивачем при зверненні до суду не дотримано обов'язкової вимоги закону в частині доведеності наявності потреби у матеріальній допомозі. З огляду на наведене, позов не підлягає задоволенню.
08.04.2025 до суду надійшла відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 , в якій остання підтверджує, що визнає аргументи відповідача, викладені у відзиві, та заперечує ту обставину, що в неї наявна потреба у матеріальній допомозі сторонніх осіб, зокрема, й доньки - відповідача ОСОБА_2
08.07.2025 судове засідання не відбулося у зв'язку з неявкою сторін до суду. Водночас, сторони у подальшому сторони просили провести судовий розгляд справи по суті без їх участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, доходить таких висновків.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (ч. 1 ст. 202 СК України).
Згідно із ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни особи, які досягли встановленого ст. 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ч. 1 ст. 203 СК України).
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі. Вказані умови не перебувають у залежності від майнового стану повнолітніх дочки, сина.
Згідно з приписами п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним.
У ході судового розгляду даної позовної заяви встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується долученою до позову копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 13).
Факт родинних відносин позивача та відповідача підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та копією свідоцтва про шлюб відповідача серії НОМЕР_3 від 07.05.2021 року (т. 1 а.с. 11, 12).
У своєму позові ОСОБА_1 вказує, що вона має достатнє матеріальне забезпечення та не потребує матеріальної допомоги з боку своєї доньки - відповідача ОСОБА_2 .
Суд звертає увагу на те, що необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Так, згідно з постановою об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №212/1055/18-ц, тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
До позовної заяви ОСОБА_1 не долучила жодних документів, з яких можна було б дійти висновку, що її матеріальний стан та доходи не відповідають достатньому рівню життя, водночас, позивач вказує, що рівень її доходів (пенсійне забезпечення та інші доходи) перевищує встановлений законом прожитковий мінімум та вона не потребує матеріальної допомоги.
Враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 не доведено обставини, які є підставою для покладення на її повнолітню дочку - відповідача ОСОБА_2 обов'язку щодо утримання позивача як непрацездатної особи з інвалідністю, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-13, 18, 19, 71-79, 89, 255, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 353-355 ЦПК України, ст. 196 СК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами зад правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю. Єросова