Справа № 758/8423/23
Категорія 46
02 вересня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Годованюк Ю.Р., представника позивача Федчук Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Подільської окружної прокуратури міста Києва, про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури та суду
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до Державної казначейської служби України (надалі за текстом - відповідач 1), Подільської окружної прокуратури міста Києва (надалі за текстом - відповідач 2), про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури та суду.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачу незаконними діями органів досудового слідства спричинено моральні страждання, через втручання в його приватне життя та погіршення стану здоров'я, які обмежили його життєві можливості, з огляду на що, просила суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету на користь позивача 1 500 000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди завданної незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, пов'язаних незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та застосування запобіжних заходів (з урахуванням заяви про зміну предмета позову).
Співвідповідачі вказують, що позивачем не надано доказів, якими б підтверджувався факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідачів.
Ухвалою Суду від 27.07.2023 (суддя Рибалка Ю.В.) відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.
11.08.2023 та 18.08.2023 до суду від відповідача 1 надійшов відзив.
23.08.2023 до суду від відповідача 2 надійшов відзив.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Гребенюк В.В.
Ухвалою Суду від 22.01.2024 справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.
31.05.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про призначення експертизи.
10.06.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Суду від 29.10.2024 задоволено клопотання позивача та призначено судову психологічну експертизу, зупинено провадження у справі та закрито підготовче провадження.
01.05.2025 до суду надійшов висновок експерта за результатами проведеної судово-психологічної експертизи.
Ухвалою Суду від 07.05.2025 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.
У судовому засіданні 28.08.2025 взяв участь представник позивача, представники інших учасників судової справи у судове засідання участь не взяли.
За змістом ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 28.08.2025, за відсутності представників відповідачів, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд встановив наступне.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва по справі N? 758/767/16-к від 20.01.2016 року було накладено арешт на квартиру позивача.
17.02.2017 року слідчим Подільського УП ГУНП у м. Києві було повідомлено позивача про підозру.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва по справі N? 758/3112/17 від 01.03.2017 року було застосовано до позивача запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
14.03.2017 року внесено відомості до ЄРДР за N 120171000700001074 на підставі постанови прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва по справі N? 758/5236/17 від 14.04.2017 року було продовжено строк тримання під домашнім арештом до 17.05.2017 року включно.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва по справі N 758/6271/17 від 12.05.2017 року було продовжено строк тримання під домашнім арештом до 15.06.2017 року.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва по справі N? 758/7939/17 від 15.06.2017 року було продовжено строк тримання під домашнім арештом до 18.07.2017 року включно
26.03.2018 позивача було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, згідно якої позивача визнано підозрюваною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
29.03.2018 було складено та затверджено обвинувальний акт відносно позивача за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
Вироком Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/5117/18 від 06.07.2021 року позивача визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК, і призначено позивачу покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі статей 49, 74 КК позивача звільнено від призначеного за ч. 1 ст. 358 КК покарання у зв'язку із закінченням строку давності.
Ухвалою Київського апеляційного суду від у справі № 758/5117/18 від 23.08.2022 року вирок місцевого суду щодо позивача залишив без змін.
Постановою Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 758/5117/18 скасовано Вирок Подільського районного суду м. Києва від 06.07.2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23.08.2022 року. Закрито кримінальне провадження за обвинуваченням позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/10606/17 від 01.02.2024 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного суду у справі № 758/10606/17 від 03.04.2024 року, позов задоволено. Витребувано від позивача на користь територіального громади міста Києва в особі Київської міської ради квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 802102680000), загальною площею 34,6 кв. м, вартістю 551 699 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2024 у справі № 758/10606/17 відкрито касаційне провадження у справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової ) шкоди.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (частини перша статті 1176 ЦК України).
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» відповідно до цього Закон у підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; постановлення виправдувального вироку суду (частина перша статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду»).
У пунктах 1, 4, 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
У частинах п'ятій, шостій статті 4 вказаного Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування (див. Постанову Верховного Суду України від 02.12.2015 року в справі № 6-2203цс15).
У Постанові Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі № 346/5428/17 зазначено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Так, судом встановлено, що загальний строк досудового слідства та судового розгляду складає період з 17.02.2017 по 08.02.2023.
Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що для відшкодування державою шкоди, завданої судом, необхідно щоб рішення, дії або бездіяльність суду були незаконними.
Суд зазначає, що оскільки підставою виникнення обов'язку відшкодувати моральну шкоду є правопорушення, то завжди є і моральні страждання з приводу порушення прав фізичної особи.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір
При цьому, слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.
Враховуючи те, що позивача визнано невинуватим у вчинені злочину у зв'язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, суд доходить до висновку, що позивач має право на відшкодування шкоди в силу положень пункту 2 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Суд звертає увагу, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у понесених ним моральних (душевних) страждань є, зокрема, доведення своєї невинуватості, відчуття несправедливості, викликане тривалим перебуванням під слідством, загалом витрати зусиль, спрямованих на захист своїх прав і свобод в суді.
Таким чином, наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача (незаконне притягнення до кримінальної відповідальності), встановлених під час розгляду справи не спростована відповідачами.
Суд враховуючи обставини справи, приходить до висновку, що вищевказані обставини, що мали місце в житті позивача з 17.02.2017 по 08.02.2023, мають наслідком порушення звичайного укладу життя позивача, позбавлення можливості реалізації своїх звичок та бажань, безумовно вимагають докладання додаткових зусиль для організації свого життя, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Вказане призвело до завдання позивачу моральної шкоди, що становить підставу її відшкодування за статтею 1176 ЦК України та нормами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду».
Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє доводи відповідачів про те що позивачем не надано доказів, якими б підтверджувався факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідачів.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня складає 8000,00 грн; у погодинному розмірі з 1 січня - 48 гривень.
З урахуванням перебування позивача під слідством з 17.02.2017 по 08.02.2023, що становить 5 років, 11 місяців, 23 дні або 71 місяць і 23 днів гарантований державою можливий розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача складає 576 832,00 грн. (8000,00 грн. (мінімальна заробітна плата за один місяць станом на час ухвалення судового рішення) х 71 місяць + 23 днів х 384,00 грн. (мінімальна заробітна плата за 1 день) = 568 000,00 грн. + 8832,00 грн.).
Як зазначено судом вище, протягом розгляду справи судом було призначено судову психологічну експертизу на розгляд якої поставити питання:
Чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для особи Позивач?
Якщо так, то чи завдані особі позивача страждання (моральна шкода)?
Якщо особі позивача завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду)?
Проведення експертизи доручити ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз»
01.05.2025 до суду надійшов висновок експерта за результатами проведеної судово-психологічної експертизи №10549, з урахуванням повідомлення про виправлення описки від 09.05.2025, у якому зазначено наступне.
Психологічний висновок за результатами про психодіагностичної бесіди.
Позивач проявляє високу емоційну залученість у розповіді про своє життя, родину, професійний шлях і юридично значиму ситуацію. Під час згадки про складні моменти - втрату майна, втручання поліції, погрози щодо сина - демонструє виразні емоції починає плакати, тремтить голос, переривається мова. Її спогади про розвиток бізнесу, підтримку з боку родини, перші успіхи в салон сповнені теплоти й гордості, що супроводжується посмішками, активною мімікою та жестикуляцією. Такий емоційний контраст між періодами щастя й кризи підкреслює глибину її переживань.
Попри численні труднощі, позивач демонструє риси адаптивності: у різні періоди життя змінювала сферу діяльності, знаходила нові джерела доходу, підтримувала родину. Однак після подій, пов'язаних з обманом і судовими процесами, у неї сформувався стійкий тривожний стан, що супроводжується апатією, почуттям сорому, соціальною замкненістю. Значний вплив на її емоційний стан справили дії правоохоронців, які дозволяли собі некоректні висловлювання, що призвело до розвитку депресивних симптомів і навіть суїцидальних думок. Особливо тяжко переживала ті моменти, коли її син став об'єктом переслідувань - саме цей факт став центральною точкою її стресу.
Незважаючи на пережите, позивач не втратила прагнення до справедливості. Вона послідовно захищала себе в юридичному полі, зверталась до адвокатів, не приховувала фактів, що свідчить про високу моральність. У післятравматичний період вона відчуває втому, втрату сил і підтримки, однак зберігає надію на покращення. Її бажання відновити нормальне життя, повернутись до улюбленої справи, підтримати родину й покращити свій психоемоційний стан свідчать про наявність внутрішнього ресурсу, хоча й ослабленого впливом пережитого досвіду.
Результати експериментально-діагностичного дослідження. Аналіз невербальної поведінки під час проведення психодіагностичної бесіди.
Під час проведення психодіагностичної бесіди, позивач поводила себе досить розкуто та впевнено. Чітко та послідовно дотримувалася розповіді про своє життя, була відвертою про що свідчить активна ілюстративна жестикуляція, яка була конгруентною з її висловлюваннями, деталізувала події про життя. В момент розповіді експертно-значимої ситуації спостерігались прояви емоційного збудження. При розповіді емоційно-значимих подій проявляла емоції плачу. На основі співставлення невербальних рухів вербальним та емоційним проявами, можемо говорити про прояви щирості позивача у висвітленні подій під час психодіагностичної бесіди.
Результати експериментально-діагностичного дослідження:
За результатами 16-ти факторного особистісного опитувальника Кеттела, особистість позивач характеризується як доброзичлива, емпатійна та соціально орієнтована людина з високим рівнем моральності та відповідальності. Вона легко налагоджує контакти, відкрита до спілкування, прагне до гармонійних взаємин і схильна довіряти оточенню. Водночас спостерігається підвищена емоційна чутливість, внутрішня вразливість до стресів та певна нестабільність у складних ситуаціях. Позивач уникає конфліктів, не прагне домінувати, натомість діє м'яко й обережно. Її мислення має практичний характер, хоча може бути знижена продуктивність у періоди емоційного виснаження.
Позивач притаманна енергійність, життєрадісність, творча уява й відкритість до нового. Вона має здатність до самоконтролю, стратегічної поведінки, вміє організувати себе, хоча в умовах емоційного напруження можливі прояви імпульсивності. Вона демонструє здатність адаптуватися як у самостійній діяльності, так і в команді. Загалом, це гуманна особистість із глибоким внутрішнім світом, яка попри вразливість володіє ресурсами для подолання труднощів і прагне зберегти гідність у складних життєвих обставинах.
За результатами опитувальника акцентуації характеру і темпераменту Леонгарда-Шмішека, у підекспертної позивача чітко виражений емотивний тип акцентуації (21 бал), що свідчить про притаманну глибоку емоційну вразливість, схильність до щирого співпереживання та сильне внутрішнє резонування на події, що відбуваються навколо. Емоції у неї виражені інтенсивно, є тривалими за часом, з яскравими зовнішніми проявами - сльози, зміни в голосі, жестикуляція. Вона чуйна до потреб інших, виявляє турботу, доброту, а також високий рівень моральної відповідальності за свої вчинки та за стан близьких.
Такі люди зазвичай чутливі до несправедливості, глибоко переживають як власні негаразди, так і труднощі оточуючих. Для них характерне прагнення до гармонійних стосунків, уникнення конфліктів, а також готовність до самопожертви. Водночас підвищена емоційність може робити їх вразливими у стресових ситуаціях - вони важко переносять різку критику, тиск чи зраду, мають схильність до самозвинувачень та тривалих емоційних переживань.
Відповідно до результатів проективної методики «Людина під дощем» при переживанні негативних (кризових) моментів у житті схильна реально дивитися та оцінювати ситуацію. Важлива підтримка близьких людей. Схильна вирішувати проблеми із холодним розумом та не впадати у відчай.
Відповідно до опитувальника про стан здоров'я (РНР-9) переживає легкий депресивний стан.
Відповідно до опитувальника оцінки психічного здоров'я (МНА) відсутні прояви переживання тяжкої депресії чи симптомів ПТСР.
Отже, на основі аналізу психологічного профілю позивача можемо зробити наступний висновок:
Позивач вирізняється вираженою емпатійністю, доброзичливістю та соціальною відкритістю. Вона легко встановлює міжособистісні зв'язки, демонструє турботу й глибоке співпереживання до інших. Характеризується високим рівнем моральної відповідальності, прагненням до гармонійних стосунків і схильністю уникати конфліктів. Її емоційна сфера глибока та насичена: вона гостро переживає як особисті, так і чужі труднощі, що свідчить про емотивний тип акцентуації.
На когнітивному рівні позивач має практичне мислення, вміє організувати себе та демонструє стратегічну поведінку. Вона енергійна, відкрита до нового, володіє творчою уявою, добре адаптується як у колективі, так і в індивідуальній діяльності. Водночас спостерігається підвищена емоційна чутливість до стресових ситуацій, що в окремих випадках може знижувати її продуктивність і викликати імпульсивні реакції. У кризових моментах вона здатна діяти раціонально, зберігаючи самоконтроль, особливо за наявності підтримки з боку близьких.
Порівняльний аналіз отриманих результатів із психодіагностичної бесіди, експериментально-діагностичного дослідження та матеріалів справи.
Надані на дослідження матеріали, психодіагностична бесіда та експериментально-психологічне дослідження, підтверджують глибокі зміни у психічному стані Позивач, пов'язані з юридично значимою ситуацією - незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності (ухвала )8.02.2023 року Верховного суду України).
Під час експертної бесіди (13.03.2025) позивач зазначала: «я в каком стрессе была... даже был момент когда я была готова броситься с восьмого этажа». Це свідчить про наявність суїцидальних тенденцій у відповідь на психологічне перевантаження. Подібні свідчення мають об'єктивне підтвердження в матеріалах справи: домашній арешт, що тривав протягом шести місяців (ухвала Подільського районного суду м. Києва від 1.03.2017, 12.05.2017, 15.06.2017), та арешт квартири (ухвала від 20.01.2016) о творили умови для формування глибокого та тривалого стресу.
Результати експериментально-психологічного дослідження (методика 16- ти факторний особистісний опитувальник Кеттела, опитувальника акцентуацій характеру та темпераменту Леонгарда-Шмішека) виявили емотивний тип акцентуації - емоційна чутливість, глибокі й тривалі емоційні реакції, схильність до співпереживання. Це узгоджується з висловлюванням: «я говорила все как есть, честно», що демонструє її щирість та відкритість у спілкуванні з експертом. Усі дані свідчать про вразливість до емоційного тиску та схильність до соматизацїї, що підтверджено діагнозами з медичних документів: гіпертонія, мігрень, невралгія, цереброваскулярний криз. Згідно з характеристикою від ОСОБА_2 , позивач - «життєрадісна, чуйна, добра та н же перспективна жінка», але «після початку переслідування дуже пригнічена, змарніла, зневірилась». Це узгоджується з висновками експерта "по її глибокий емоційний резонанс на юридично значиму ситуацію.
До юридично значимої ситуації позивач характеризувалась: високим рівнем адаптації, соціальною відкритістю, енергійністю та цілеспрямованістю. Вона заявляє: «всегда будь честной и стой на своем», що вказує на сформовану внутрішню моральну опору. Ці риси підкреслюються у характеристиці рідних: « ОСОБА_1 завжди була -. ..життєрадісною, чуйною, щирою, доброю та оптимістичною людиною... Вона дбала про своїх дітей і мріяла завжди про своє власне житло». Попри тиск, вона не припинила боротьбу за свою правоту. Однак емоційне виснаження призвело до порушення самоконтролю, втрати працездатності, що виявляється в її розповіді: «почти ровно месяц я не выходила из дома». Медичні документа підтверджують психосоматичну реакцію на стрес (виписки з неврологічного відділення, кардіологічні обстеження).
До початку судового процесу позивач вела активне соціальне життя: працювала, підтримувала родину, інвестувала в бізнес що підтверджується її розповіддю, відомості з матеріалів цивільної справи, кримінального провадження та характеризуючих матеріалів). У характеристиках від рідних за 21.03.2025 відзначається її життєрадісність, доброзичливість, турбота про сім'ю та активна позиція в житті її трудолюбивість «вона була дуже перспективною жінкою». Вона мала стабільне соціальне оточення, відчувала себе реалізованою особистістю.
Після повідомлення про підозру у 2017 році (ч. 4 ст. 190 КК України), соціальна активність Позивач різко знижується. Вона уникає спілкування з оточенням, замикається в собі: «было стыдно выходить к соседям... даже было такое ощущение, что чужие люди которые меня не знают, но тоже так смотрели на меня будто-бы все знали и осуждали меня». В характеристиці з ТОВ «Шляховик-МКІ» зазначається, що на новому місці роботи вона «боялась розголошувати про себе інформацію була замкнута, поводилась тихо безініціативно», що свідчить про втрату довіри до соціального оточення.
Після втрати житла й початку слідства позивач фактично припинила підприємницьку діяльність. У розповіді зазначає: «все деньги пошли на адвокатов, бизнес пропал» (в матеріалах справи містяться відомості про зміну адвокатів). Салон краси довелось закрити, а орендувати довелось приміщення в гіршому районі, що її пригнічувало. Ресурси витрачались не на розвиток, а на юридичну самооборону: «уже я не работаю... все деньги пошли на адвокатов... пришлось закрыть ФОП». Вона також зазначає: «мне было стыдно просить помощи... даже у знакомых». Дані з ЄДР підтверджують припинення її підприємницької діяльності.
Після завершення активного слідства та судового процесу позивач намагалась повернутись до нормального життя, однак її діяльність вже не мала попередньої динаміки. Вона влаштувалась працювати завідувачем складу, що засвідчено у характеристиці від ТОВ «Шляховик-МКІ», проте початково виявляла замкненість, уникала ініціативи, діяла з пересторогою. Лише з часом вдалося налагодити дружні стосунки з колегами.
Таким чином, навіть на етапі відновлення життєвої активності, простежується стійкий наслідок пережитого стресу - недовіра, обережність, низька самооцінка. Позивач втратила свій бізнес, була змушена змінити сферу діяльності, що свідчить про, довготривалий вплив юридично значимої ситуації на її життєвий шлях. Такі зміни не лише змінили її соціальний статус, а й вплинули на сприйняття себе та своєї спроможності впливати на життєві обставини.
Переживання юридично-значимої ситуації позивачем носить пролонгований характер, що є ключовим для оцінки її психологічного стану. Офіційне повідомлення про підозру датовано 17 лютого 2017 року, а остаточне рішення Верховного Суду про скасування обвинувального вироку - 08.02.2023 року. Таким чином, юидично-значима подія тривала щонайменше 5 років. У цей період позивач перебувала в стані правової невизначеності, постійного психологічного тиску з боку правоохоронних органів, фінансових втрат, соціального осуду, а також обмеження особистої свободи (домашній арешт).
Порівняльний аналіз психодіагностичної бесіди, експериментально- діагностичного дослідження, матеріалів справи виявив наявність чітко сформованих, стійких змін у психічному стані Позивач, які мають прямий причинно-наслідковий зв'язок з юридично значимою ситуацією - незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності. Серед таких ознак: тривожність, апатія, депресивні симптоми, соматичні скарги, соціальна замкненість, втрата довіри, зниження життєвої активності, суїцидальні думки. Всі ці прояви підтверджуються як висловлюваннями підекспертної, так і матеріалами справи, медичними документами та характеристиками від оточення. Це доводить глибину та тривалість психоемоційних наслідків, спричинених пережитими подіями.
Синтезуюча частина
Ситуація незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивача мала пролонгований та деструктивний характер, який глибоко вплинув на її психоемоційний стан. Цей вплив проявився у вигляді підвищеної тривожності, пригніченого настрою, фонової апатії, глибокого розчарування, емоційної нестабільності, а також соматичних порушень - таких як головні болі, серцево-судинні симптоми, підтверджені медичними документами.
Позивач демонструє стійкі ознаки зниження життєвої мотивації та енергії, труднощі з прийняттям рішень, втрату довіри до людей. Її поведінковий стиль змінився: з активного, відкритого й турботливого - до бережного, замкненого, соціально дистанційованого. Значно змінилися міжособистісні стосунки - вона стала менш відкритою до спілкування, з'явилась тенденція до самоізоляції та уникання соціальних контактів. Висловлювала страх за власне майбутнє, за сина, та втрату сенсу в тідприємницькій діяльності, що призвело до закриття ФОП.
Значна тривалість переживаної ситуації (від 2015 до 2023 року) спричинила глибокі зміни у системі цінностей і мотиваційній сфері особистості позивача. Особливо постраждала потреба в соціальній приналежності, дружбі, гармонійних взаєминах - що призвело до дестабілізації її психологічного стану та соматичних симптомів.
Ситуація має чіткі риси ретравматизації, оскільки продовження судового процесу та невизначеність щодо долі квартири та фінансових ресурсів не дозволяють повністю відновити психоемоційний стан. Позивач прагне до довіри й підтримки, однак її внутрішнє почуття несправедливості та ізоляції істотно знижує якість соціальної взаємодії.
Також, досліджувана ситуація викликала перегляд життєвих цінностей, звуження кола соціальних зв'язків, зниження фізичної активності, появу елементів дезадаптивної поведінки (замкненість, емоційна реактивність, пасивність у справах).
Разом із тим, позивач зберігає моральні цінності, глибоку рефлексію, високий рівень відповідальності та внутрішній ресурс до подолання труднощів. За умови стабілізації зовнішніх факторів та продовження психологічної підтримки, вона має потенціал до адаптації й відновлення функціонування.
Таким чином, ситуація незаконного притягнення до кримінальної відповідальності має психологічно деструктивний характер та призвела до порушень функціонування окремих структур особистості позивача, зумовивши тимчасові труднощі в основних сферах її діяльності. Пережиті психоемоційні стани (протягом понад 5 років), зміни в поведінці, соціальних контактах, підтверджують наявність моральних страждань, які мають прямий зв'язок з психотравмувальним впливом цієї ситуації.
Щодо визначення орієнтовного (можливого) розміру компенсації за спричинені моральні страждання.
Психологічні аспекти подій, що досліджені у межах наданих матеріалів та за результатами експертного дослідження особистості позивача, формалізуються і надаються у математичних значеннях задля визначення їх кількісного еквівалента відповідно до методики за реєстровим кодом 14.1.75, на підставі п. 1.4. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, зі змінами).
Орієнтовний (можливий) розмір компенсації за спричинені моральні страждання визначається за таблицею відносних одиниць відповідно коефіцієнту соціально-психологічних аспектів подій, що досліджуються по справі та заслуговують особливої уваги, відповідно коефіцієнту відповідальності осіб, які заподіяли шкоду, коефіцієнту індивідуальних особливостей потерпілого та ступеня впливу потерпілого на розвиток ситуації.
Формула для визначення орієнтовної моральної шкоди:
D = d*fv*і*с*(1 - fs)
У зазначеній формулі застосовуються наступні позначення:
D - розмір компенсації дійсної моральної шкоди;
d - розмір презюмованої моральної шкоди визначається за кількістю мінімальних заробітних плат для різних видів протиправних дій;
fv - коефіцієнт ступеня ініціативи (впливу) та характеру діяльності спричинювана шкоди у виникненні та динаміці ситуації, що досліджується за справою: 0 fv 1;
і - коефіцієнт індивідуальних особливостей позивача (потерпілого): 0 i 2;
с - коефіцієнт обставин, що заслуговують на увагу як соціально та психологічно суттєві для позивача (потерпілого): 0 с 1;
fs - коефіцієнт ступеня ініціативи (впливу) та характеру діяльності позивача (потерпілого) у виникненні та динаміці ситуації, що досліджується за справою: 0 fs 1.
При застосуванні коефіцієнтів формули враховуються:
1)відповідно до матеріалів цивільної справи, що надані на дослідження, зумовлює застосування коефіцієнту (1 =180, що відповідає критерію «Притягнення невинного до кримінальної відповідальності»;
2)з матеріалів цивільної справи відомо, що ухвалою Верховного суду України від 08.02.2022 визнано Вирок Подільського районного суду м. Києва від 6 липня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року скасувати, що означало зняття всіх обвинувачень із Позивач . Також, відповідно до п.2 ст. 1167 ЦК України - Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Таким чином, застосовується коефіцієнт «Д» = 1 («спричинювач шкоди мав можливість правильно оцінити ситуацію та передбачити наслідки своєї діяльності, прийняти правильне рішення та реалізувати його»);
3) за результатами експертної бесіди та з матеріалів, наданих на дослідження, встановлено, що внаслідок досудового розслідування та багаторічних судових процесів, у Позивач спостерігається стійке порушення фізичного та психічного благополуччя, що охоплює ключові сфери її повсякденної життєдіяльності. У процесі дослідження було виявлено наявність глибоких і тривалих моральних страждань. Позивач
демонструє значні ознаки психоемоційного виснаження, що супроводжується постійною тривожністю, апатією, зниженням мотивації до діяльності, емоційною відстороненістю, недовірою до соціального оточення, а також соматичними скаргами (гіпертонічні прояви, головні болі, розлади сну). Такі зміни тісно пов'язані з пережитою ситуацією, яка має виразний психотравмуючий характер. З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, що моральні страждання, які переживає Позивач Мкртичівна, є прямим наслідком юридично значимої ситуації. Вони мають хронічний характер, суттєво ускладнюють її соціальне функціонування та знижують якість життя. Це відповідає коефіцієнту «і» - індивідуальних особливостей потерпілого, який дорівнює «1».
-у результаті досудового розслідування та тривалого судового переслідування позивач зазнала глибоких моральних страждань, до суттєвих соціально-психологічних обставин, що посилили вплив травмувальної ситуації, належать: втрата житла, зруйнована професійна діяльність, осуд з боку суспільства, страх за сина, нестача правової підтримки, фінансові борги, тривалий судовий процес, що призвів до соціальної ізоляції та зниження якості життя і стали фактором психоемоційного виснаження та в сукупності об'єктивно формують значення коефіцієнта «с» (обставин, що заслуговують на увагу як соціально та психологічно суттєві для потерпілого) на рівні «1»;
-психологічний аналіз матеріалів справи показує, що психотравмуючі для позивача події, що відносяться до юридично значимої ситуації та її наслідків, відбулися поза волевиявленням підекспертної. З урахуванням указаного, застосовується коефіцієнт «/з» («коефіцієнт ступеня ініціативи (впливу, волевиявлення) та характеру діяльності позивача (потерпілого) у виникненні та динаміці ситуації, що досліджується за справою»), що відповідає значенню fs = 0;
Виходячи з обсягу наданих на дослідження матеріалів, відповідно до методики психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди (реєстровий код 14.1.75.), розрахунок орієнтовного розміру відшкодування позивачу моральних страждань, що виникли внаслідок незаконного обвинувачення її за ч. 1 ст. 358 КК України, визначається не в грошовому еквіваленті, а в пропорційних значеннях.
D= 180 х 1 х 1 х 1 х (1 -0) х = 180 МЗП (розмір мінімальної заробітної плати).
Грошовий еквівалент відшкодування позивач завданої моральної шкоди залежить від рішення суду та розміру мінімальної заробітної плати на момент винесення відповідного рішення.
Висновки:
1. У підекспертної особи позивача наявні зміни в емоційному стані та індивідуально-психологічних особливостях (пережита психотравмуюча подія спричинила порушення задоволення соціальних потреб Позивач, емоційне виснаження, недовіру до оточення, апатію та соматичні скарги, спостерігаються зміни у стилі взаємодії з людьми - від відкритого, комунікативного до замкненого, відстороненого, що негативно вплинуло на соціальні зв'язки та взаємовідносини з оточенням. Підекспертна змушена була змінити стиль життя, ізолюватися, припинити професійну діяльність, пережила втрату соціального статусу, зазнала публічного осуду та втратила житло), які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та подальшого тривалого судового процесу.
2. Ситуація, що досліджується за справою є психотравмувальною для позивача. Позивач завдані моральні страждання (моральна шкода), які є психологічною підставою для визначення судом заподіяння їй моральної шкоди за обставинами тривалого кримінального переслідування, обмеження свободи (домашній арешт), втрати житла та бізнесу, руйнування соціальних контактів, страху за дитину, що призвело до хронічного психоемоційного виснаження, ізоляції та соматичних порушень.
3. Орієнтовний розмір відшкодування завданих позивачу моральних страждань (як психологічної підстави для визначення судом моральної шкоди), становить 180 МЗП (сто вісімдесят мінімальних заробітних плат).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
За змістом п. 6.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена Наказом МЮ України від 08.10.98 № 53/5 об'єктом психологічної експертизи є психічно здорові особи (підозрюваний, обвинувачений, підсудний, виправданий, засуджений, свідок, потерпілий, позивач, відповідач: малолітні; неповнолітні; дорослого та похилого віку).
Основним завданням психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи: індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки; емоційних реакцій та станів; закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей (п. 6.4. Інструкції).
Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч.1 та ч. 5 ст. 106 ЦПК України).
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 110 ЦПК України).
Оцінюючи висновок експерта №10549, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.
У той же час, висновок експерта складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Чепур Оксаною Олександрівною, яка має науковий ступінь доктора філософії в галузі «юридична психологія», вищу психологічну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» та вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр», пройшла спеціальну експертну підготовку та отримала право на проведення судових експертиз за спеціальністю 14.1. «Психологічні дослідження». Свідоцтво N?102-22П від 11.08.2022 видане ЦЕКК при МЮ України (згідно з наказом Міністерства юстиції України від 10.12.2024 N?3565/5 свідоцтво є безстроковим).Стаж експертної роботи з вересня 2016 року.
У висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до суду.
За таких обставин висновок експерта №10549 приймається судом, як належний та допустимий доказ.
Відповідачі доказів на спростування висновків експерта суду не надали.
Відтак, враховуючи встановлені обставини справи та висновки експерта суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення на користь позивача 1 440 000,00 грн (180 х 8000,00 грн (розмір мінімальної заробітної плати).
За положеннями ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
При цьому, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
З урахуванням наведеного, Державна казначейська служба України, як орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у цій справі є органом, через який держава бере участь у справі як сторона.
Одночасно, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
Відповідно до пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Подільської окружної прокуратури міста Києва, про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури та суду - задовольнити частково;
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 440 000 (один мільйон чотириста сорок тисяч) гривень;
В іншій частині в задоволені вимог позову - відмовити;
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач 1: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646);
Відповідач 2: Подільська окружна прокуратура м. Києва (Київська міська прокуратура) (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019);
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В.В. Гребенюк