Справа № 758/16238/25
Категорія 38
19 грудня 2025 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участі секретаря судового засідання Годованюк Ю.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості
До Подільського районного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (надалі за текстом - позивач) з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що між позивачем та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики № 139651 від 25.01.2020 року в електронній формі, відповідно до положень якого позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, грошові кошти у позику за цим договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії, окремими траншами. Оскільки позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування, то з метою перерахування коштів позичальникам позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС", яким у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника було успішно перераховано кошти у сумі 5000,00 грн. на умовах строковості, поворотності та оплатності.
Як зазначає позивач відповідач не виконує свої грошові зобов'язання належним чином, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 23 559,50 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за позикою, 18 559,50 грн. - заборгованість за процентами за користування позикою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 жовтня 2025 року, головуючим суддею у справі визначено Гребенюка В.В.
Ухвалою судді від 17 жовтня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи, на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір позики № 139651 від 25.01.2020 року, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн., строком на 30 дні.
Позивачем виконано умови Договору та видано відповідачу грошові кошти в сумі 5 000,00 грн.
Таким чином, між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить висновку про задоволення позову позивача до відповідача, про стягнення заборгованості, оскільки відповідачем не виконано зобов'язання за електронним кредитним договором № 139651 від 25.01.2020 року, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 23 559,5 грн., що підлягає стягненню в межах розгляду даного спору.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження)
Як убачається з матеріалів справи 09.07.2025 року між позивачем та адвокатом Рудзей Ю.В. укладено Договір про надання правничої допомоги, згідно умов якого виконавець бере на себе зобов'язання бере надати клієнту правову допомогу в об'ємі та на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно Акту надання послуг правничої допомоги № 488 від 01.09.2025 року, підписаного сторонами Договору про надання правової допомоги, витрати на правничу допомогу в межах спору до відповідача становлять 5 000,00 грн.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з тим, ураховуючи незначну складність спору, що має малозначний характер згідно ціни позову, та розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає доведеним, обґрунтованим та правомірним заявлення суми відшкодування витрат на правничу допомогу розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до частини першої ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.
На підставі викладеного, ст.ст. 525, 526, 536, 598, 599, 612, 625, 629, 1048 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити;
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 559 (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 50 копійок;
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень;
Повне найменування сторін по справі:
позивач - товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (адреса: м. Київ, вул. Вячеслава Липинського, 10/1, ЄДРПОУ 41229318);
відповідач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя В.В. Гребенюк