Дата документу 24.12.2025Справа № 554/17683/25
Провадження № 3/554/2425/2025
«24» грудня 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі: головуючого - судді Сметаніної А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з УПП в Полтавській області ДПП (адреса: 38751, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 2в) у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - невідоме, громадянина України, місце роботи - невідоме, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомий,
- за ч.1 ст. 130 КУпАП,
05 грудня 2025 року о 21 годині 55 хвилин, водій ОСОБА_2 в м. Полтава по вул. Соборності, 37, керував транспортним засобом KIA CERATO, д/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.
В судове засідання ОСОБА_2 не з?явився, від нього надійшло письмове звернення, відповідно до якого просить розглядати справу без його участі, а також зобов?язати ОСОБА_3 обґрунтувати законність постанови за ч.1 ст. 130 КУпАП, обґрунтувати законність обмеження його в русі на протязі 8 годин в нічний час після повітряної тривоги, зобов?язати ОСОБА_3 обґрунтувати законність погроз натягнути на нього кайданки. Згідно письмового звернення, особа, яка зупинила його транспортний засіб не надала документи встановленого зразка на підтвердження статусу поліцейського. Крім того, не було наведено аргументів встановлення в нього ознак наркотичного сп?яніння. Також ОСОБА_3 чинив на нього та його дружину психологічний тиск, виказував до нього упереджене ставлення, не надав можливість скористатись правовою допомогою, перешкоджав руху його автомобілю, не роз?яснив йому права, передбачені ст. 268 КУпАП, під час повітряної тривоги перешкоджав йому проїхати в укриття, наражаючи на небезпеку, утримував його та дружину протягом 8 годин, хотів заволодіти його особистою інформацією, погрожував надіти на нього кайданки. Крім того, йому було оголошено лише постанову за ст. ст. 122, 126 КУпАП. Також було озвучено, що він порушив ст. 130 КУпАП, але на пошту йому прийшла тільки постанова серії ЕНА №6288317, а постанова за ст. 130 КУпАП не прийшла. До письмового звернення додав диск з відеозаписом та висновок щодо результатів медичного огляду від 06.12.2025, відповідно до якого він самостійно звернувся до лікаря для огляду, згідно висновку ознак сп?яніння не виявлено.
Відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:
Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14, відповідальність за ст. 130 КУпАП, зокрема, несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції або, які передали керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів чи відмовились від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 1.3 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, що кореспондується з п. 1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, за порушення цих Правил вони несуть відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до п.1.10 ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування (Постанова Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14).
Таким чином, керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Вказана правова позиція міститься також у постанові Верховного Суду у справі №404/4467/16-а від 20.02.2019.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення; карткою обліку адміністративного правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп?яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло, від проходження медичного огляду останній відмовився, постановою серії ЕНА 6288317 від 06.12.2025 за ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП про накладення стягнення в сумі 510 грн.; довідкою УПП в Полтавській області, відповідно до якої згідно ЄДР МВС, ОСОБА_2 отримував посвідчення водія; дисками з відеозаписами події.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ країни № 1103 від 17.12.2008.
Згідно п.п.2,6,7 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до п.п.8,12 Розділу ІІ вказаної Інструкції, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Вказані норми мітяться також у відповідному Порядку, затвердженого постановою КМ України № 1103 від 17.12.2008.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, та висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп?яніння, складені з порушенням вимог Інструкції та Порядку, вважаються недійсними.
З відеозаписів, досліджених судом вбачається, що 05 грудня 2025 року о 21 годині 55 хвилин, водій ОСОБА_2 в м. Полтава по вул. Соборності, 37, керував транспортним засобом KIA CERATO, д/н НОМЕР_1 . Транспортний засіб під керуванням останнього було зупинено за керування в темну пору доби без ввімкнених фар ближнього (дальнього світла). В подальшому водій не пред?явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документи на ТЗ та чинний страховий поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або чинний внутрішній електронний договір обов?язкового страхування у візуальній формі страхового полісу, про що винесено постанову серії ЕНА 6288317 від 06.12.2025 за ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП про накладення стягнення в сумі 510 грн. В ході спілкування з ОСОБА_1 працівником поліції повідомлено про наявність в нього ознак наркотичного сп'яніння, про які неодноразово повідомлено останньому та останньому неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп?яннні у встановленому законом порядку.
На відеозаписах зафіксовано факт керування ОСОБА_1 в м. Полтава по вул. Соборності, 37 транспортним засобом KIA CERATO, д/н НОМЕР_1 , зупинку транспортного засобу, виявлення поліцейським ознак наркотичного сп?яніння у водія, зазначення їх у відповідному направленні на огляд, вимога пройти медичний огляд відповідно до встановленого порядку та відмова водія від такого огляду.
З поведінки водія, зафіксованої на відеозаписах, чітко вбачається, що останній фактично відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Така поведінка водія протягом тривалого часу, правомірно розцінена працівником поліції, як відмова від проходження огляду на стан сп?яніння, що і було зафіксовано в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та в протоколі про адміністративне правопорушення.
Дані відеозаписів, надані працівниками поліції, узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. У суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність даних, зафіксованих на відеозаписах, наданих працівниками поліції.
Працівником поліції роз?яснено наслідки такої поведінки, яка буде розцінюватись як відмова від проходження огляду, що є наслідком складення протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Отже, в поведінці водія ОСОБА_1 відобразилася об?єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - відмова від проходження огляду на стан сп?яніння.
На підставі аналізу відповідних норм чинного законодавства, які регулюють порядок та процедуру проведення медичного огляду водія, встановлено, що огляд ОСОБА_1 відбувся з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, відповідної Інструкції та Порядку.
При цьому, суд наголошує, що ані КУпАП, ані Інструкція №1452/735 не передбачають обов?язкову участь адвоката під час проходження огляду на стан сп?яніння. Таким чином, відсутність адвоката не звільняла водія від виконання обов?язку, передбаченого п. 2.5 ПДР України.
Отже, на думку суду, складення протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП до прибуття адвоката не є порушенням права на захист.
Суд відхиляє доводи правопорушника, викладені в письмовому зверненні, в частині не встановлення ознак наркотичного сп'яніння, оскільки відповідно до Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. З досліджених судом відеозаписів вбачається, що у поліцейського були наявні підстави вважати, що ОСОБА_2 має ознаки наркотичного сп'яніння, оскільки такі ознаки були зазначені ним не автоматично, працівник поліції протягом тривалого часу спостерігав за поведінкою водія, оглядав обличчя, зіниці, пальці його рук, з ліхтариком перевіряв реакцію очей на світло, не дивлячись на те, що ОСОБА_2 спілкувався з ним не виходячи з автомобіля. Ознаки стану наркотичного сп?яніння були зазначені як в направленні на огляд водія, так і в самому протоколі.
Тому, поліцейським правомірно, відповідно до вимог Інструкції та Порядку, було запропоновано водієві пройти огляд у закладі охорони здоров'я.
При цьому, суд наголошує, що встановлення ознак сп?яніння належить до дискреційних повноважень поліцейського, який направляє особу на огляд, і виключно поліцейський, враховуючи фактичні обставини та обстановку, що склалася, може безпосередньо виявити та встановити наявність або відсутність таких ознак. При цьому, відсутність в певні часові проміжки на відеозапису тих чи інших ознак сп?яніння (наприклад, тремтіння пальців рук), не свідчить про відсутність таких ознак у водія в цілому, зокрема під час їх виявлення та направлення на огляд.
Суд не приймає до уваги копію висновку щодо результатів медичного огляду на стан сп?яніння від 06.12.2025, відповідно до якої у ОСОБА_1 ознак сп?яінння не виявлено, з наступних підстав:
Відповідно до ч.4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Відповідно до пункт 9 Розділу ІІ Інструкції, метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Пунктом 17 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку, а п. 20 Розділу ІІІ встановлює, що висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках, один з яких видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд.
Пунктом 7 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008, передбачено, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров?я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Таким чином, саме поліцейський повинен забезпечити проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров?я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав, огляд повинен проводитись також в присутності поліцейського, результат медичного огляду особи на стан сп'яніння також повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у відповідному висновку.
В даному випадку поліцейський не доставляв в заклад охорони здоров?я ОСОБА_1 для огляду, оскільки останній від огляду відмовився і такий огляд ОСОБА_2 в присутності поліцейського не проходив, огляд останній пройшов на підставі особистої заяви.
Отже, проходження ОСОБА_1 огляду на підставі особистого звернення свідчить про проходження такого огляду не у відповідності до визначеної в Інструкції процедури та не у відповідність до встановленого Порядку, а тому висновок щодо результатів медичного огляду на стані сп?яніння від 06.12.2025, відповідного до якого у ОСОБА_1 ознак сп?яніння не виявлено, слід визнати недійсним.
Крім того, самостійне проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп?яніння не стосується предмета доказування у справі, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено не за керування у стані наркотичного сп?яніння, а за відмову від проходження огляду з метою визначення стану наркотичного сп?яніння. Керування у стані наркотичного сп?яніння ОСОБА_1 у провину не ставилося.
Доводи про ненадходження ОСОБА_1 копії постанови за ч.1 ст. 130 КУпАП, що на його думку, є порушенням, не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки уповноваженою особою за ч.1 ст. 130 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення, а не ухвалена постанова про накладення адміністративного стягнення. Копію протоколу ОСОБА_2 відмовився отримувати, про що зазначено в графі 18 протоколу.
Доводи ОСОБА_1 про невідповідність службового посвідчення поліцейського вимогам чинного законодавства ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені жодним доказом.
Не знайшли свого підтвердження і доводи ОСОБА_1 щодо нероз?яснення прав та обов?язків особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вказане спростовується наданими відеозаписами.
Інші доводи ОСОБА_1 , зазначені в письмовому зверненні, не впливають на висновки суду, якого той дійшов під час розгляду справи, адже на розгляді в суді перебуває протокол відносно останнього за ч.1 ст. 130 КУпАП і суд обмежений у встановленні саме тих обставин, які підлягають встановленню для визначення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та наявності вини особи у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
При цьому, предметом доказування в межах даної справи є саме фактичні дані щодо керування особою транспортним засобом, наявності в особи ознак сп?яніння та самого факту відмови від проходження відповідного огляду.
В даному випадку такі фактичні дані були встановлені судом.
Щодо інших доводів, на які посилався правопорушник у письмовому зверненні, то суд вважає необхідним зазначити наступне:
Обов?язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін, з посиланням на з?ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі “Хаджинастасіу проти Греції» національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Кузнецов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи “Серявін та інші проти України», “Проніна проти України»), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі “Роуз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі “Хірвісаарі проти Фінляндії», параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов?язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд вважає, що обсяг вмотивування даного судового рішення є достатнім для його прийняття.
Доводи ОСОБА_1 , зазначені в письмовому зверненні, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, спростовуються зібраними по справі доказами та розцінюються судом як версія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, враховуючи, що судом не встановлено недотримання працівниками поліції вимог ст. ст. 254, 255, 256 КУпАП при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, вимог ст. 266 КУпАП, відповідних Порядку та Інструкції, які регламентують процедуру та порядок проведення медичного огляду, суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою для того, щоб покласти в основу вказаного судового рішення щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній, керуючи транспортним засобом з ознаками наркотичного сп?яніння, на вимогу поліцейського, відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд з метою виявлення стану сп?яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Таким чином, у діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, згідно якої передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самими правопорушником, такі і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Крім того, відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на характер вчиненого правопорушення та суспільну небезпечність вчиненого, а також той факт, що відмова особи від проходження огляду на стан сп'яніння є грубим порушенням та має підвищену суспільну небезпеку, враховуючи характер вчиненого правопорушення, його обставини, особу правопорушника, інші обставини в справі, а також безальтернативість санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції статті, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
При цьому, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2025 року згідно Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3 028 грн.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 23, 33, 40-1, ч.1 ст. 130, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень 00 копійок в дохід держави (отримувач: ГУК Полтавської області/ 21081300; код ЄДРПОУ: 37959255; Банк отримувача: Казначейство України «ЕАП»; номер рахунок (IBAN): UA048999980313050149000016001; код класифікації доходів бюджету: 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік. Стягувач - УПП в Полтавській області ДПП (адреса: 38751, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 2в).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок копійок (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106). Стягувач - ТУ ДСА України в Полтавській області (вул. Соборності, 17, м. Полтава, 36030, код ЄДРПОУ - 26304855).
Строк пред'явлення постанови до виконання до 24 березня 2026 року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Шевченківського районного
суду міста Полтави: Аліна СМЕТАНІНА