Дата документу 23.12.2025Справа № 554/8732/25
Провадження № 2/554/3854/2025
23 грудня 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді - Материнко М.О.,
за участю секретаря судових засідань - Кашуби В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою адвоката Анопольської Руслани Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору КП ПОР «Полтававодоканал», про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням
13.06.2025 року адвокат Анопольська Руслана Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору КП ПОР «Полтававодоканал», про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що останні є співвласниками нерухомого майна, а саме житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у різних частках. Відповідач ОСОБА_4 є також одним із чотирьох співвласників.
Необхідність звернення до суду з даним позовом зумовлена тим, що протягом п'яти років позивачі, докладають зусиль для підключення вказаного будинку до водопровідної та каналізаційної мережі. Однак, вимоги чинного законодавства вимагають отримання письмової згоди від усіх співвласників вказаного нерухомого майна.
З огляду на викладене, позивачі, неодноразово зверталася до відповідача, як до одного із співвласників вказаного житлового приміщення, в усному та письмовому порядку, з проханням надати згоду на підключення спільного будинку до водопровідної та каналізаційної мережі. Однак, відповідач протягом п'яти років систематично відмовляється надати згоду на підключення спільного будинку до централізованих комунікацій, аргументуючи вказану обставину тим, що вказане житлове приміщення останній використовує як дачу та проведення води до будинку йому не потрібне.
В той час відсутність централізованого водопостачання створює значні перешкоди для позивачів у користуванні спільним майном, що робить його непридатним для нормального, повноцінного проживання та в свою чергу порушує санітарно-гігієнічні права позивачів, як співвласників.
Враховуючи, що листом від 16.05.2025 року №2/2807 КП ПОР «Полтававодоканал», підтвердило технічну можливість підключення спільного будинку до централізованих мереж водопостачання та водовідведення, без підключення житлової частини відповідача, позивачі звернулися з даним позовом до Суду за захистом свого порушеного права.
Враховуючи викладене, позивачі звернулись до суду з метою усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та просять суд:
- зобов'язати, ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , шляхом надання письмового дозволу на підключення зазначеного житлового будинку до централізованої системи водопостачання та каналізаційної мережі протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 09.09.2025 року у справі №554/8732/25, провадження 2/554/3854/2025 відкрито провадження у справі за позовом адвоката Анопольської Руслани Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору КП ПОР «Полтававодоканал», про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та призначено підготовче судове засідання у справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 22.10.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Адвокат позивача Анопольська Р.В. направила до суду заяву про розгляд без участі.
У судове засідання позивачі не з'явилися, надали до суду заяви про розгляд справи без участі.
Відповідач будучи належним чином повідомлений, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.
Суд проаналізувавши матеріали справи, всебічно оцінивши докази, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до положень ч.1ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положеннями статті 4 ЦПК України, закріплено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень статей 12,81,82 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу від 24.01.2020 року №381, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Цвітохою Ю.М., є власником 1/4 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про права на спадщину за законом від 20.07.2007 року №361922, посвідченого державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори Дробітько В.В., є власником 3/20 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , відповідно до договору купівлі-продажу від 03.09.2020 року №2283, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Соляник А.В., є власником 2/5 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, вищевказаний будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить чотирьом власникам, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 .
Зі змісту позовної заяви вбачається, що протягом п'яти років позивачі, докладають зусиль за для підключення житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . до водопровідної та каналізаційної мережі. Однак, задля підключення будинку до водопровідної та каналізаційної мережі, вимоги чинного законодавства вимагають отримання письмової згоди від усіх співвласників вказаного нерухомого майна.
Намагаючись врегулювати спірне питання в досудовому порядку позивачі, неодноразово зверталася до відповідача, як до одного із співвласників вказаного житлового приміщення, з проханням надати згоду на підключення будинку до водопровідної та каналізаційної мережі.
З огляду на викладене, з метою досудового врегулювання спору та фіксації факту відмови, 15.04.2025 року, позивач ОСОБА_1 , звернулася до відповідача, з офіційним листом, у якому просила надати письмову згоду на підключення до водопровідної та каналізаційної мережі будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У разі незгоди, просила, надати вмотивовану, письмову відмову протягом 10 днів з дня отримання даного листа, надіславши за адресою: АДРЕСА_2 .
Вищезазначене звернення було направлене за адресою проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується фіскальними чеками Укрпошти від 16.04.2025 року. Однак, відповіді на вказане звернення від відповідача, так і не надійшло.
Враховуючи відсутність відповіді, 16.05.2025 року позивач ОСОБА_1 , повторно направила лист із зверненням до відповідача, з проханням надати письмову згоду або вмотивовану відмову. Проте, зазначений лист повернувся до відправника з відміткою про неможливість вручення адресату з причини: «за закінченням терміну зберігання».
Матеріалами справи підтверджується, що з метою врегулювання спору в досудовому порядку, 15.04.2025 року, позивач ОСОБА_1 , звернулася із заявою до головного інженера КП ПОР «Полтававодоканал», у якому просила надати роз'яснення щодо можливості підключення будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до водопровідної та каналізаційної мережі будинку, у разі відсутності згоди одного із співвласників та без підключення частини будинку, що належить ОСОБА_4 .
Листом від 16.05.2025 року №2/2807 КП ПОР «Полтававодоканал», повідомило, що: «...У разі звернення власника частини житлового будинку - підприємство може надати технічні умови на підключення частини житлового будинку, при умові згоди усих співвласників майна та земельної ділянки (статті 358 Цивільного кодексу України, статті 88 Земельного кодексу України). У разі необхідності приєднання до мереж водопостачання та водовідведення всього будинку - з відповідною заявою та пакетом документів звертається власник будинку (фізична особі, ОСББ, кооператив, або інш.)
Враховуючи що технічна можливість підключення будинку до централізованих мереж водопостачання та водовідведення існує, але дії відповідача, які на думку позивачів є протиправними, в частині не надання згоди, створюють перешкоди для реалізації права позивачів на повноцінне користування своєю власністю.
Порушення прав позивачів, в частині створення відповідачем перешкод у користуванні належним останнім житловим приміщенням, підтверджується матеріалами справи і відповідачем не спростована.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та письмові докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України, визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачі є власниками нерухомого майна, а саме, житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у різних частках.
Відповідач ОСОБА_4 , зі слів позивачів, є також власником частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні (25.11.2025 року) позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повідомили, що з 2020 року намагаються під'єднати належне їм домоволодіння до водопровідної та каналізаційної мережі, однак відповідач, як один із співвласників майна, надає усні необґрунтовані відмови, чим створює позивачам перешкоди у здійснені права володіння, користування розпоряджання належним останнім житлом. Тобто дії відповідача, обмежують позивачів у можливості користуватися майном на власний розсуд та у повному обсязі.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті з доводами учасників справи, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.
Частиною першою ст.15 ЦК України, визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 16 ЦК України та статті 4 ЦПК України України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтями 386, 391 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Оскільки будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у спільній частковій власності, до нього застосовуються положення глави 23 ЦК України «Право спільної часткової власності».
Згідно з ч.1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Статтею 88 Земельного кодексу України, визначено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-ІV передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Виходячи з міжнародно-правових зобов'язань держави, положень статті 8 Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до вимог частини першої статті 9 Конституції ратифікована Законом від 17.07.1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Так, у частині першій статті 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист власності» передбачено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
З огляду на вказане, право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважитися.
З положеннями частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції в повній мірі кореспондуються і приписи частин першої та другої статті 321 ЦК України, якими, зокрема передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Нормами статей 41, 50 Конституції України, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 293 ЦК України, визначено, що право особи на повагу до житла і до приватного життя, на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Враховуючи викладене, позивачі, як співвласники майна, мають намір облаштувати житловий будинок необхідними комунікаціями для забезпечення відповідних умов проживання, що є об'єктивно необхідним для ефективного використання майна. Відмова відповідача, як співвласника майна у наданні згоди на підключення до водопровідної та каналізаційної мережі створює реальні перешкоди у здійсненні позивачами свого права на користування належною їм власністю.
Поміж тим, підключення спільного будинку до водопровідної та каналізаційної мережі жодним чином не порушить право відповідача на належне йому користування вказаним майном, оскільки з відповіді КП ПОР «Полтававодоканал» від 16.05.2025 року №2/2807, вбачається, що «...підприємство може надати технічні умови на підключення частини житлового будинку...», тобто спільний будинок може бути підключений до вищевказаних мереж без підключення житлової частини відповідача.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у численних рішеннях (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №320/970/16-ц, від 20.02.2019 року у справі №522/20700/16-ц), право власності є абсолютним правом, а його порушення не повинно мати місце. Якщо співвласник безпідставно відмовляє у наданні згоди, що об'єктивно необхідна для здійснення права власності іншого співвласника, такий співвласник має право звернутися до суду для захисту своїх прав. Суд може зобов'язати такого співвласника надати відповідну згоду.
Враховуючи викладене, безпідставна відмова відповідача порушує право позивачів на вільне та повноцінне користування належним їм майном, що призводить до обмеження їхніх санітарно-гігієнічних та житлових прав, оскільки відсутність централізованого водопостачання та водовідведення робить житловий будинок непридатним для комфортного проживання.
Матеріалами справи та процесуальною поведінкою відповідача підтверджується, що дії відповідача суперечать принципам добросусідстВіда, оскільки підключення будинку до комунікацій покращить умови проживання всіх співвласників, жодним чином не обтяжуючи володіння та належне користування вказаним майном самого відповідача.
Частиною 1 ст.76 ЦПК України, визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
За таких обставин суд, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,164,263,264,265,280 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору КП ПОР «Полтававодоканал», про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням- задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , шляхом надання письмового дозволу на підключення зазначеного житлового будинку до централізованої системи водопостачання та каналізаційної мережі протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, а саме до 24.01.2026 року.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суму сплаченого судового збору в загальній сумі 3633,60 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, записьмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дняйого проголошення.
Суддя М.О. Материнко