Справа № 156/1166/25
Провадження № 3/156/783/25
25 грудня 2025 року сел. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Комзюк Н.Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з сектору поліцейської діяльності №2 (сел.Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП,-
ОСОБА_1 , 21.09.2025 об 11:05 год. у селищі Іваничі по вул. Героїв УПА, 41, керував мотоблоком ZUBR (без реєстрації), перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння продився у медичному закладі КНП «Іваничівська БПЛ», результат позитивний - 0,22 проміле, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України.
Правопорушення вчинено повторно протягом року, за що передбачено відповідальність ч.2 ст.130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував свою вину. Пояснив, що не керував транспортним засобом за викладених у протоколі обставин. Того дня він палив у полі солому, внаслідок чого отримав опіки, що можуть підтвердити працівники ДСНС, оскільки він звертався до них за першою медичною допомогою. При цьому до ДСНС він приїхав велосипедом. Надавши допомогу працівники ДСНС доставили його на приймальне відділення медичного закладу. Повідомив поліції про те, що отримав опіки при поломці мотоблока оскільки боявся, що його притягнуть до відповідльності за підпал соломи. Наявні у матеріалах справи письмові пояснення від його імені написані не ним.
Допитаний за клопотанням ОСОБА_1 свідок ОСОБА_2 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1 21.09.2025 мотоблок стояв на подвір?ї та він не бачив, щоб ОСОБА_1 ним керував того дня. ОСОБА_1 побачив вже ввечірі, у нього була перемотана рука. При цьому ОСОБА_1 не хотів говорити про те, що з ним сталось.
Допитаний за клопотанням ОСОБА_1 свідкок ОСОБА_3 пояснив, що він працює водієм у 18-тій державній пожежно-рятувальній частині. Під час чергування 21.09.2025 в першій половині дня до них звернувся ОСОБА_1 з опіками руки. Під час розмови ОСОБА_1 повідомив, що опіки отримав на пікніку. Працівники промили рану ОСОБА_1 , а пожежник ОСОБА_4 доставив його до лікарні.
Аналогічні покази дали свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . При цьому свідок ОСОБА_6 зазначив, що під час його чергування повідомлень на лінію 101 про пожежі, підпали, тощо, не надходило.
Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допитавши свідків, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Частиною 2 ст. ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, що підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №460570 від 21.09.2025, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;
- рапортом за фактом повідомлення лікарем КНП «Іваничівська БПЛ» на лінію «102» про те, що 21.09.2025 о 12:48 до лікарні самостійно звернувся ОСОБА_1 , 16.11.1961, який пояснив, що отримав опіки вдома на полі через несправний мотоблок;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп?яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Огляд проводився в КНП «Іваничівська БПЛ», тест №02910 від 21.09.2025;
- медичною картою стаціонарного хворого №02585/696 від 21.09.2025 зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою у зв?язку з отриманими опіками. Під час медичного огляду проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 з використанням алкотестера Драгер №02910, результат тесту позитивний 0,22 проміле;
- відеозаписами, при перегляді яких обставини, викладені у протоколі, знайшли своє підтвердження;
- постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 12.11.2024 (справа №156/1152/24), яка набрала законної сили 25.11.2024. Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень із позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік;
- відеозаписами з місця події, при перегляді яких викладені у протоколі обставини знайшли своє підтвердження.
На переконання суду, надані на підтвердження винуватості ОСОБА_1 докази є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин, однак суд вважає дані доводи неспроможними та такими, які спрямовані лише на спробу ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Так, однією з обставин, що підлягає встановленню для наявності об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є керування транспортним засобом особою.
Як роз?ясниив Пленум Верховного Суду України у п. 27 постанови від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
На наданих суду відеозаписах дійсно не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Разом з цим, слід зазначити, що доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій особи, спосіб вчинення суспільно шкідливого діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи.
Суд звертає увагу, що патруль поліції прибув за викликом лікаря КНП «Іваничівська БПЛ» на лінію «102» за фактом звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою. Тобто поліцейські фактично не могли зафіксувати факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Разом з цим, з досліджених відеозаписів слідує, що ОСОБА_1 у своїх поясненнях поліцейським зазначав, що 21.09.2025, близько 11:05 год. він рухався біля свого домоволодіння мотоблоком ZUBR. Під час руху на мотоблоці закипів радіатор охолодження. Зупинившись він відкрутив кришку бачка охолодження, та звідти пішов пар під тиском, внаслідок чого він отримав опіки правої руки. Після його він залишив мотоблок та звернувся до медичного закладу для отримання медичної допомоги. Також ОСОБА_1 пояснив, що приблизно о 09:00 він вживав пиво з сусідом ОСОБА_7 .
Наявні у матеріалах справи письмові пояснення написані зі слів ОСОБА_1 , при цьому останній засвідчив, що пояснення записані вірно та ним прочитані. Дані пояснення також були зачитані поліцейським ОСОБА_1 , при цьому, останній не заперечував викладених у них обставин.
У поясненнях ОСОБА_1 підтвердив те, що 21.09.2025, близько 11:05 год. біля свого домоволодіння він керував на мотоблоком ZUBR та обпік руку паром при відкритті кришки бачка охолодження. Того дня, біля 09:00 він вживав пиво.
При оцінці заперечень ОСОБА_1 суд враховує, що він зацікавлений у ненастанні для нього негативних наслідків правового характеру у разі притягнення до адміністративної відповідальності.
З цих же підстав суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_2 , оскільки він зацікавлений у ненастанні негативних наслідків правового характеру для ОСОБА_1 . Також суд враховує, що відповідно до наданих ОСОБА_1 пояснень поліцейським, саме з ОСОБА_2 він вживав пиво 21.09.2025 перед тим, як сісти за кермо мотоблока.
Також суд не може залишити поза увагою пояснення свідків - працівників ДСНС, які пояснили, що під час розмови ОСОБА_1 пояснив, що опіки отримав на пікніку, а працівникам медичного закладу та поліцейським повідомив, що опіки отримані ним через несправність мотоблоку, яким він керував, що свідчить про те, що ОСОБА_1 змінював версій події з метою уникнення від відповідальності.
Слід зауважити, що ОСОБА_1 почав висловлювати заперечення лише після того, як поліцейські повідомили йому про те, що складатимуть щодо нього протокол за керування транспортним засобом у стані сп?яніння.
Враховуючи наведене, попри відсутність прямих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом за викладених у протоколі обставин, та заперечення ним цих обставин, суд, виходячи з оцінки сукупності доказів у справі, дійшов висновку про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі.
Досліджені та перевірені судом обставини, свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме, у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, вчиненому повторно протягом року, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), § 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року).
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. The United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR від 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право на керування транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно з встановленими нормами закону держави Україна.
Відтак, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, доведена у повному обсязі.
Відповідно до положень ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлені.
як вбачається із долученої до матеріалів справи довідки, відповідно до бази даних ІКС ІПНП станом на 21.09.2025 ОСОБА_1 позбавлений посвідчення водія.
Належних доказів про те, що мотоблок ZUBR (без реєстрації), яким керував ОСОБА_1 , належить саме йому, матеріали справи не містять, а тому оплатне вилучення даного транспортного засобу неможливе.
При визначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд, керуючись вимогами ст.ст. 33-35 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, а також відомості про особу ОСОБА_1 , дійшов висновку, що достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст.23 КУпАП.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст.5 вказаного Закону.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 40-1, 130, 251, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Штраф сплатити за реквізитами: отримувач коштів: ГУДКСУ у Волинській області; код за ЄДРПОУ: 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA588999980313050149000003001; код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судовий збір сплатити за реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.
Роз'яснити, що відповідно до ст.308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання постанови про накладення штрафу, зазначена постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення.
Повний текст постанови виготовлено 25.12.2025.
Суддя Н. Н. Комзюк