154/4108/25
2/154/1620/25
18 грудня 2025 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Лутая А.М.
за участю секретаря судового засідання - Бойко К.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,
ОСОБА_1 06.10.2025 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, який обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 - бабуся позивача. Після її смерті відкрилася спадщина за заповітом на все належне їй майно, зокрема на: будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до заповіту, складеного бабусею 10.01.2008, остання заповіла вказаний будинок в рівних частинах своїм синам ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
Вказує, що на момент смерті ОСОБА_5 з нею проживав ОСОБА_2 , а батько позивачки - ОСОБА_6 проживав за іншою адресою у м. Володимир. У встановлений шестимісячний строк батько звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько помер, заповіту на випадок своєї смерті не лишив, а тому після його смерті відкрилась спадщина за законом на належне йому майно, в тому числі на частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2 .
Після смерті батька спадщину прийняли позивачка, яка проживала з батьком та на момент його смерті була неповнолітня. Мати позивачки і дружина померлого - ОСОБА_3 та рідна сестра позивачки та дочка померлого - ОСОБА_4 , які також мали право на спадщину після смерті ОСОБА_6 , як спадкоємці першої черги, відмовилися від прийняття спадщини, про що у визначений законом строк подали до нотаріальної контори відповідні заяви.
На даний момент у позивачки виникла необхідність оформити свої спадкові права після смерті батька, однак через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів вона не має такої можливості.
Зважаючи на викладене позивачка просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_3 .
Ухвалою судду від 09.10.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.
21.11.2025 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, в якій позивач за зустрічним позовом зазначив , що в АДРЕСА_4 була зареєстрована і проживала його мати ОСОБА_5 . Разом із ОСОБА_5 , до дня її смерті, у цьому будинку був зареєстрований, постійно проживав і продовжує проживати її син ОСОБА_2 , позивач за зустрічним позовом. 10 січня 2008 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Володимир - Волинського міського нотаріального округу Волинської області Івановою Ларисою Петрівною, зареєстрований в реєстрі за № 64, і на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: що належний їй житловий будинок з надвірними будівлями номер АДРЕСА_1 , заповідає - ОСОБА_6 , ОСОБА_2 в рівних частинах кожному. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла в місті Володимир (бувший Володимир - Волинський) Волинської області, після смерті якої відкрилася спадщина за заповітом на належне їй майно, яке складається із житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_4 , на успадкування якого мав право спадкоємець за заповітом ОСОБА_6 , і на успадкування якого має право ОСОБА_2 , в рівних частинах.
Після смерті ОСОБА_5 , відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом він - ОСОБА_2 вважається таким, що прийняв спадщину за заповітом, так як постійно проживав разом із своєю матір'ю до дня її смерті, що підтверджується копією будинкової книги, копією паспорта з відмітками місця реєстрації і проживання останнього, копією Витягу з реєстру територіальної громади. Другий спадкоємець по вказаному вище заповіту, ОСОБА_6 , відповідно до ст. 1269 ЦК України, звернувся у встановлений законом шестимісячний строк до бувшої Володимир-Волинської державної нотаріальної контори Волинської області із заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті матері ОСОБА_5 , однак не встиг оформити її на себе, так як помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , і право на успадкування його майна, в тому числі і частки вказаного вище житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, за вказаних вище обставин, в порядку спадкування за законом має дочка ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , позивачка за первісним позовом.
Зважаючи на викладене просить визнати за ним, ОСОБА_2 , право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_3 , яку він успадкував за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Не заперечує проти задоволення первісного позову.
Ухвалою суду від 25.11.2025 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою ОСОБА_1 .
Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 у підготовче засідання не з'явилися, однак представник подала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечує проти задоволення зустрічного позову.
Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 в підготовче засідання також не з'явилися, представник подав суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за їх відсутності, не заперечує проти задоволення первісного позову та просить задоволити позовні вимоги за зустрічним позовом.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в підготовче засідання не з'явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких зазначили, що не заперечують проти задоволення як первісного, так і зустрічного позову.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи те, що учасники справи в підготовче засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Зважаючи на те, що відповідачі визнають позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити за результатами підготовчого провадження.
Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.
Спадкові правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України), Законом України "Про нотаріат", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218, ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається спадщина, до складу якої входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Частиною 1 ст.1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ч.1 ст.1233 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст.ст. 68,69 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна, а при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом - факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).
Верховний Суд України у постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в п.23 роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 - бабуся позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_4 , та мати відповідача-позивача - ОСОБА_2 . Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 , актовий запис №64, свідоцтвом про народження батька позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про народження позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , свідоцтвом про народження відповідача ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 та свідоцтвом про народження відповідача-позивача ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 .
Після її смерті відкрилася спадщина за заповітом на все належне їй майно, зокрема на: будинок АДРЕСА_1 .
З дослідженої судом копії заповіту, посвідченого 10.01.2008 приватним нотаріусом Івановою Л.П. (зареєстровано в реєстрі за №64), встановлено, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що належний їй житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , вона заповідає в рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
Відповідно до листа КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради №4712/01-04 від 17.09.2025, станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (раніше 39-А), зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_5 .
ОСОБА_2 , відповідно до положень ст.ст.1223,1268 ЦК України, є спадкоємцем за заповітом та вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_5 , оскільки на момент смерті спадкодавця постійно проживав з нею за однією адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією будинкової книги, витягом з реєстру територіальної громади від 08.02.2024.
ОСОБА_6 відповідно до положень ст.ст.1223,1269 ЦК України, також є спадкоємцем за заповітом та вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_5 , оскільки у визначений законом строк звернувся до нотаріуса з відповідною заявою, проте не встиг оформити свої спадкові права, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , та копією спадковою справи №335/2009 до майна померлої ОСОБА_5 .
Відповідно до ст.1261 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є його дочка ОСОБА_1 - позивач по справі, дочка ОСОБА_4 - відповідач по справі, та дружина ОСОБА_3 - відповідач по справі.
Позивач ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_6 , оскільки у визначений законом строк звернулася до нотаріуса з відповідною заявою. Відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовились від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , подавши нотаріусу у визначений законом строк відповідні заяви, що підтверджується дослідженою судом копією спадкової справи № 389/2024,заведеної після смерті ОСОБА_6 .
Наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 за законом чи за заповітом, судом не встановлена.
Позивач ОСОБА_1 25.09.2025 звернулася до нотаріуса щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_6 на частини житлового будинку АДРЕСА_2 .
Проте, згідно листа державного нотаріуса Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області Билень Н.П. від 25.09.2025 №927/01-16 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що вона не надала оригінал правовстановлюючих документів на зазначене вище спадкове майно, та запропоновано звернутися до суду.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
На підставі викладеного вище, суд вважає, що право позивача за первісним позовом ОСОБА_1 на успадкування всіх прав та обов'язків померлого батька ОСОБА_6 , та право позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на успадкування всіх прав та обов'язків померлої матері ОСОБА_5 , підлягає захисту в судовому порядку, оскільки через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, вони не можуть оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку, тож вимоги про визнання за ним у порядку спадкування права власності на спадкове майно є цілком обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 200, 206, 265 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 1216-1218,1297 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 ) право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 24.12.2025.
Суддя А.М. Лутай