Справа № 519/2793/25
Провадження № 2/519/1510/25
25.12.2025 м. Південне
Суддя Південного міського суду Одеської області Лемець С.П. розглянувши матеріали за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Олейнікова О.А. до ОСББ «ВІКТОРІЯ-ТОРІ» про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою в якій просить зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія-Торі» (код ЄДРПОУ: 39427336, адреса: 65482, Одеська обл., м. Південне, вул. Іванова буд. 22) протягом десяти робочих днів з дати набрання рішенням законної сили надати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) згідно звернення № б/н від 27.10.2025 наступну інформацію з копіями документів:
Протоколи загальних зборів ОСББ "ВІКТОРІЯ-ТОРІ" з додатками за весь період існування ОСББ "ВІКТОРІЯ-ТОРІ";
Фінансові звіти ОСББ "ВІКТОРІЯ-ТОРІ" за період з 2018 - по 2025 роки включно;
Розгорнуті банківські виписки про рух коштів ОСББ "ВІКТОРІЯ-ТОРІ" за період з 2018 - по 2025 роки включно;
Акти ревізії фінансово-господарської діяльності ОСББ "ВІКТОРІЯ-ТОРІ" за період з 2018 - по 2025 роки включно;
Акти виконаних робіт ОСББ "ВІКТОРІЯ-ТОРІ" за період з 2018 - по 2025 роки включно;
Договори на виконані роботи за період з 2018 - по 2025 роки включно;
Протоколи засідання правління за весь період існування ОСББ "ВІКТОРІЯ-ТОРІ".
Так, у ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.
Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Так, відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з приватноправових відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 4 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною 1 ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків, щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Відповідно до ч. 2 ст. 1 вказаного Закону, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом.
Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Частиною 1 ст. 85 ЦК України визначено, що непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
Згідно ч. 1 ст. 98, ч. 1 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Таким чином, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №813/6286/15, від 06 лютого 2019 року у справі №462/2646/17.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСББ «Вікторія-Торі» про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, а саме надати позивачу копії: протоколи загальних зборів ОСББ "ВІКТОРІЯ-ТОРІ" з додатками за весь період існування ОСББ "ВІКТОРІЯ-ТОРІ"; фінансові звіти ОСББ "ВІКТОРІЯ-ТОРІ" за період з 2018 - по 2025 роки включно; розгорнуті банківські виписки про рух коштів ОСББ "ВІКТОРІЯ-ТОРІ" за період з 2018 - по 2025 роки включно; акти ревізії фінансово-господарської діяльності ОСББ "ВІКТОРІЯ-ТОРІ" за період з 2018 - по 2025 роки включно; акти виконаних робіт ОСББ "ВІКТОРІЯ-ТОРІ" за період з 2018 - по 2025 роки включно; договори на виконані роботи за період з 2018 - по 2025 роки включно; протоколи засідання правління за весь період існування ОСББ "ВІКТОРІЯ-ТОРІ".
Ураховуючи те, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 , на яку поширюється діяльність ОСББ "ВІКТОРІЯ-ТОРІ", а спір стосується захисту його прав як співвласника майна, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю юридичної особи, відтак такий спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ст.186 ч.1 п.1 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦПК України, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Враховуючи вищевикладене, у відкритті провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.186 ч.1 п.1 ЦПК України суддя
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Олейнікова О.А. до ОСББ «ВІКТОРІЯ-ТОРІ» про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ