Справа № 523/19969/24
Провадження №2/523/3615/25
"09" грудня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді- Аліної С.С.
за участю секретаря судового засідання - Томілко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
До Пересипського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому просить визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,6 кв.м., житловою площею 38,7 кв.м., складається з трьох житлових кімнат площею 17,1 кв.м., 91,1 кв.м., 12,5 кв.м., кухні 9,3 кв.м., коридору, 8 кв.м., ванної 2,6 кв.м., вбиральні 1,0 кв.м., вбудованої шафи 0,4 кв.м.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір Позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
Вищевказана квартира загальною площею 65,6 кв.м., житловою площею 38,7 кв.м. складається з трьох житлових кімнат, коридору, кухні, ванної, вбиральні, вбудованої шафи та належить на праві спільної часткової власності, по 1/3 частині кожному Позивачу - ОСОБА_1 , сину ОСОБА_4 та померлої матері - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, яке видано 15.12.1999 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради.
Позивач як спадкоємець першої черги, відповідно до ст.1261 ЦК України, після смерті матері звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Крім нього інших спадкоємців не має.
21.08.2024 року, за заявою Позивача, Суворовською державною нотаріальною конторою у м.Одеса заведено спадкову справу №378/2024 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При оформленні спадкових прав з'ясувалося, що оригінал правовстановлюючого документу, а саме свідоцтво про право власності на житло, яке видано 15.12.1999 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради було втрачено померлою ОСОБА_3 і відновити його на теперішній час не має можливості.
Постановою державного нотаріуса Суворовської державної нотаріальної контори у м.Одеса Малиновської О.К., Позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 20.12.2024 року відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання на 24.03.2025 року.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 29.09.2025 року задоволено Клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Витребувано від Пересипської державної нотаріальної контори м.Одеси спадкову справу №378/2024 заведену після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 27.08.2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 29.09.2025 року.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав письмову заяву, яка міститься в матеріалах справи, в якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку, також просив суд розгляд справи проводити за його відсутності.
У судове засідання представник відповідача Одеської міської ради, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини не явки суду не повідомив.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, які були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, про те, що позов є обґрунтованим, є доказаним, тому підлягає задоволенню з таких підстав.
На виконання ухвали суду про витребування Пересипською державної нотаріальною конторою у місті Одеса надано матеріали спадкової справи №378/2024 після померлої ОСОБА_3 (а.с.59-73)
Судом встановлено про те, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 матір'ю позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_3 (а.с.5).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління Міністерства юстиції в Одеській області зроблений актовий запис № 11062 та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.4).
Після її смерті відкрилась спадщина, що складається з 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
13.11.2024 постановою державного нотаріуса Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса Малиновською О.К. ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.71).
Відповідно до постанови державного нотаріуса Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса Малиновською О.К. від 13.11.2024 року видати свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане майно неможливо з таких причин:
Згідно ст. 7 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадови особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, на території Республіки Крим, крім того, законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат» та Глави 7 п. 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністері тва юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (зі змінами та доповненями, надалі скорочено - Порядок), нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.
На підставі п.п. 4.9, 4.12, 4.15, 4.18 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяв спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців від дня відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається при наявності в спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після надання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві й перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації, нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
По спадковій справі № №378/2024 року до майна ОСОБА_3 , 1937 року народження, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємець ОСОБА_1 не має можливості надати правовстановлюючі документи на спадкове майно, а саме на:
-1/3 (одну третю) частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за їх відсутністю у нього.
З.ідно з пунктом 4.15 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нота ріусами України від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна; Відповідно до пункту 4.12 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 року, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Також згідно з пунктом 4.18 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальної дій нотаріусами України від 22.02.2012 року, за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Оригінали правовстановлюючих документів до Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса спадкоємцем надані не були.
Згідно з матеріалами спадкової справи, спадкоємцем за законом, що прийняв спадщину, є син померлої ОСОБА_3 , - ОСОБА_1
Відповідно до ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державні реєстрації.
Відповідно до пп. 4.12. та пп. 4.16, пункту 4, розділу П, глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів; а на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Відповідно до п. 3 глави 7 розділу і Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, документи на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса, У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об'єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дій щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.
Державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до закону не проводилась без видачі документа, що посвідчує таке право.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу (ЦК) України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з вимогами ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення його померлим.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.1 ст. 1223 ЦК України) або особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, про що наголошує ч. 5 ст. 1268 ЦК України.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини ( ч.1 ст. 1269 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, якій починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.. 1270 цього кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.66 Закону України «Про нотаріат" на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
Відповідно ч.1 ст.46 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, які вчиняють нотаріальні дії, мають право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (у подальшому - Порядок вчинення нотаріальних дій) видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до п. 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до п. 3.3. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв'язку з їх втратою та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно до норми ст. 392 ЦК України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його права власності.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивачки є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню, оскільки відсутність розміру частки померлого спадкодавця у спадковому майні унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-81,133,141,265,280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
Копію заочного рішення направити сторонам по справі.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2025 року.
Суддя: Аліна С.С.