Справа № 523/17599/25
Провадження №2-а/523/167/25
"09" грудня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Аліної С.С.,
за участю секретаря судового засідання Томілко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому просив скасувати Постанову №ЮР/2634/1, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст 210-1 КУпАП.
Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що 28.06.2024 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено Постанову №ЮР/2634/1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. В постанові говориться, що перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та постійно знаходячись на території України, протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом ОСОБА_1 не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти, та інші персональні дані, передбачені ч.1 ст.7 Закону України «»Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Враховуючи вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, на ОСОБА_1 було накладено штраф у сумі 17000 гривень.
На думку позивача, постанова про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000грн. є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищенаведеного, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким скасувати Постанову №ЮР/2634/1, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст 210-1 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був поввідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить суд розглядати справу без його участі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином. Надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 у відзиві вказує, що постановою №ЮР/2634/1 від 28.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з тим що, ним порушено вимоги абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Розділу П Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3633-IX від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024, а саме: перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та постійно знаходячись на території України протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані передбачені частиною першою статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Як передбачено п. 47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 у разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Диспозиція ст. 210-1 КУпАП передбачає, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є адміністративним правопорушенням, а вчинення таких дій в особливий період (яким є у тому числі період воєнного стану та проведення загальної мобілізації) тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Таким чином порушення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 становить склад адміністративного правопорушення - порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 02.09.2025р. відкрито провадження по справі та призначене підготовче судове засідання на 29.10.2025р.
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 10.11.2025р. закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 19.11.2025р.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.
Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Судом встановлено, що 28.06.2024 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено Постанову №ЮР/2634/1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. В постанові говориться, що перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та постійно знаходячись на території України, протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом ОСОБА_1 не уточнив адресу проживання, номери засобів звязку, адреси електронної пошти, та інші персональні дані, передбачені ч.1 ст.7 Закону України «»Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Враховуючи вчинення адміністративного правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, на ОСОБА_1 було накладено штраф у сумі 17000 гривень.
Частиною першою статті 210-1 КпАП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною третьою статті 210-1 КпАП України передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 ЗУ «Про оборону України», особливий період , що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (надалі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, 1) організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; 2) здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; 3) виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; 4) організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Підпунктом другим пункту першого Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що об'єктивна сторона правопорушення виражається в здійсненні дій, що порушують правила військового обліку, а саме, як зазначено в оскаржуваній постанові.
Згідно ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Додаток 2 до Порядку Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. З вищенаведеного вбачається, що при провадженні справи не були дотримані такі завдання як всебічність, повнота і об'єктивність з'ясування обставин справи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана встановити склад правопорушення, яким згідно із ст. 9 КпАП України є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а також дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 8 КУпАП).
Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, доказів, які мали спростувати факт відсутності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Керуючись ст.ст. 9, 72-74, 77, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №ЮР/2634/1 від 28.06.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_1 , про адміністративне правопорушення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 09.12.2025 року.
Суддя Аліна С.С.