Справа №523/8327/25
Провадження №1-кс/523/8290/25
23 грудня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 в інтересах третьої особи ТОВ «Юридична компанія «СЕНАТ», розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Одесі клопотання адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , третя особа ТОВ «Юридична компанія «СЕНАТ», про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 42024163010000015 від 15.03.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 1 ст. 111-2 КК України,-
До слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , третя особа ТОВ «Юридична компанія «СЕНАТ» про скасування арешту майна накладений ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.11.2024 року в рамках кримінального провадження № 42024163010000015 від 15.03.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
В обґрунтування заявленого клопотання вказує на те, що ОСОБА_6 у період з 1997-2019 роки перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 . Втім, ще до вступу у шлюб, ОСОБА_6 та її батьки мали у власності нерухоме майно та були заможною родиною: батько ОСОБА_6 понад 30 років займав посаду генерального директора об'єднання «Одесатеплокомуненегро», а її мати походить із забезпеченої родини заступника командуючого 5-ї Повітряної армії СРСР. Родина ОСОБА_6 мала у власності заощадження (грошові кошти, коштовності, антикварні речі, нерухомість тощо), за рахунок яких і було придбано нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6 .
У зв'язку з цим, під час розлучення та розподілу майна, зокрема, укладення мирової угоди сторін по справі № 522/18188/18 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, затвердженої ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2019 року у справі № 522/18188/18, ОСОБА_8 визнав, що належне на праві приватної власності ОСОБА_6 майно є виключно її власністю і він не має законного права на нього.
Адвокат зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті ухвали від 27.11.2024 року та накладення арешту на майно ОСОБА_6 та ТОВ «ЮК «СЕНАТ», 100 % власником якого є ОСОБА_6 зроблено висновок, «що ОСОБА_8 є фактичним власником ряду нерухомого майна, яке оформлено на його колишню дружину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є юридичним власником (бенефіціаром) підприємства ТОВ «ЮК «СЕНАТ» (код ЄДРПОУ 33016720, юридична адреса: м. Одеса, Сабанєєв міст, буд. 3, розмір статутного капіталу 6 870 773,00 грн.; КВЕД:41.10 організація будівництва будівель; керівник, підписант ОСОБА_9 ; засновник та бенефіціар ОСОБА_6 , частка 100%).
У своєму рішенні суд в якості обґрунтування зазначив протоколи допитів свідків та послався на факт звернення ОСОБА_8 та ОСОБА_6 до одного й того самого адвоката. ОСОБА_5 зазначає, що судом не вказано які саме показання свідків свідчать про нібито фактичну приналежність майна ОСОБА_8 ,а виключно перераховано протоколи допиту окремих свідків, що не може слугувати автоматично належним обґрунтуванням позиції суду з точки зору всебічності та повноти досліджень обставин. Факт же звернення колишнього чоловіка та дружини до одного й того самого адвоката за правовою допомогою навряд можна вважати належним доказом у питанні встановлення власників нерухомого майна. На думку представника заявника, суд під час прийняття рішення щодо доцільності накладення арешту на майно ОСОБА_6 належним чином не дослідив джерела походження грошових коштів на придбання такого майна та не надано всебічну, повну та неупереджену оцінку всіх обставин справи.
В клопотанні ОСОБА_5 зазначає, що розподіл майна між подружжям відбувся за понад 5 років до реєстрації кримінального провадження № 42024163010000015, що також слугує підтвердженням факту розподілу майна виключно під час процесу розлучення, без мети «приховання» фактичних власників майна чи уникнення можливих правових наслідків для колишнього подружжя.
Представник заявника, підкреслює, що у клопотанні про накладення арешту майна слідчий визначив метою накладення такого арешту - конфіскація майна, як виду покарання (п. 3 ч. 2 статті 170 КПК України) та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (п. 4 ч. 2 статті 170 КПК України). В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024163010000015 стороною обвинувачення ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України. При цьому ОСОБА_6 у кримінальному провадженні має статус свідка та була викликана на допит. Жодних слідчих (розшукових) та/або процесуальних дій за її участю не проводиться, про підозру останній не повідомлено та органом досудового розслідування не вживаються заходи щодо оскарження належного їй права власності на зазначене вище нерухоме майно.
На підставі вищезазначеного, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 вважає, що накладений ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.11.2024 року арешт на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6 та ТОВ «ЮК «СЕНАТ» є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню на підставі вищезазначеного.
У судове засідання представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 з'явилась, просила клопотання задовольнити у повному обсязі.
Представник третьої особи ТОВ «ЮК «СЕНАТ» - адвокат ОСОБА_7 в судове засідання з'явився, підтримав думку адвоката ОСОБА_5 . Зазначив, що об'єкти, які належать ТОВ «ЮК «СЕНАТ» були придбані в різні періоди часу на підставі відповідних угод до отримання право власності на них ОСОБА_6 . Звернув увагу суду на те, що органом досудового розслідування ніяким чином не зазначено, яким чином ОСОБА_8 користується зазначеним майном. Стосовно нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», яку передано в АРМА, адвокат зазначив, що фасад будівлі відпав, фактично будівля руйнується, а тому не вбачає подальшого сенсу в арешті зазначеного майно. У зв'язку із чим, просив клопотання задовольнити та скасувати арешт з майна.
Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання з'явився, заперечував щодо задоволення клопотання адвоката, зазначивши, що рішення апеляційної станції вмотивоване.
Слідчий ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію прокурора, зазначивши, що арешт було накладено не як на майно юридичної власності, а як на майно, яким ОСОБА_8 фактично користувався або яке використовував у своїй діяльності та з якого міг отримувати грошові кошти. У зв'язку з цим слідчий просив відмовити в задоволенні клопотання адвоката.
Дослідивши клопотання про скасування арешту майна, заслухавши думку сторін, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до частин 1-3 статті 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Права та обов'язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, саме на власника або володільця майна покладається обов'язок довести, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт на майно накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що СВ УСБУ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024163010000015, внесеного до ЄРДР 15 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
В ході досудового розслідування кримінального провадження, ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.11.2024 року накладено арешт на майно, яке належать на праві приватної власності ОСОБА_6 та ТОВ «СЕНАТ».
Як встановлено слідчим суддею, однією з підстав накладення арешту колегією суддів Одеського апеляційного суду було те, що ОСОБА_8 є фактичним власником ряду нерухомого майна, яке оформлено на його колишню дружину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є юридичним власником (бенефіціаром) підприємства ТОВ «СЕНАТ» (код ЄДРПОУ 33016720, юридична адреса: м. Одеса, Сабанєєв міст, буд. 3, розмір статутного капіталу 6 870 773,00 грн.; КВЕД: 41.10 організація будівництва будівель; керівник, підписант ОСОБА_9 ; засновник та бенефіціар ОСОБА_6 , частка 100%).
Також колегією суддів зазначено, що відповідно до письмових заперечень адвоката ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2019 року у справі № 522/18188/18, яка набрала законної сили 25 лютого 2019 року, затверджено мирову угоду сторін по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про поділ майна подружжя, проте, майнові права щодо ТОВ ЮК «СЕНАТ», які були придбанні ОСОБА_6 21 грудня 2007 року, під час перебування у зареєстровану шлюбі з ОСОБА_8 , не були предметом судового розгляду.
Таким чином виходячи з положень ст. 70 СК України, та беручи до уваги презумпцію рівності часток чоловіка і дружини у спільному майні подружжя, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно ТОВ «СЕНАТ», що належить ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності подружжя. Така позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19).
З урахуванням доведеності прокурором правової підстави для арешту майна, того, що арешт майна є тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, для забезпечення конфіскації майна, наявності ризиків щодо відчуження майна, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням у даному кримінального провадженні щодо захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень, з метою забезпечення проведення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення клопотання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
На підставі вищезазначеного, слідчий суддя вважає, що в матеріалах клопотання відсутні докази, що арешт на вищевказане майно було накладено необґрунтовано чи з порушенням вимог КПК України. Також представниками заявника та третьої особи не доведено, що відпала потреба у вказаному арешті майна.
Таким чином, дослідивши всі доводи заявника та представлені матеріали по кримінальному провадженню № 42024163010000015 від 15.03.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 1 ст. 111-2 КК України, слідчий суддя зазначає, що порушень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, які б потягли за собою порушення права власності, у розумінні «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи та третіх осіб не встановлено за результатами розгляду даного клопотання, на підставі тих доказів, що надані.
Виходячи з вищевикладеного, вважаю, що підстави для обмеження права власності та користування зазначеного вище майна, зокрема і ті, які вважав підставами накладення арешту колегією суддів Одеського апеляційного суду, станом на день розгляду клопотання наявні, а тому, беручи до уваги надані докази, вважаю, що відсутні підстави для скасування арешту майна.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.
Враховуючи наведене та керуючись ст.170-174, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , третя особа ТОВ «Юридична компанія «СЕНАТ», про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42024163010000015 від 15.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 1 ст. 111-2 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1