Справа № 513/555/25
Провадження № 1-кп/513/101/25
Саратський районний суд Одеської області
25 грудня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
в режимі відеоконференції потерпілої ОСОБА_4 в режимі відеоконференції представника потерпілої адвоката ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №12025166240000067 від 27 лютого 2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Базар?янка, Татарбунарського району, Одеської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України, суд, -
ОСОБА_8 24 лютого 2025 року приблизно об 11 годині 00 хвилин, перебуваючи в одній із кімнат приміщення домоволодіння АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклої сварки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , переслідуючи злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, нанесла один удар відкритою долонею правої руки по обличчю ОСОБА_4 , але остання прикрила обличчя руками від удару, внаслідок чого ОСОБА_8 краями нігтів подряпала ліву половину обличчя в області лівої щічної ділянки потерпілої ОСОБА_4 .
В результаті своїх умисних, неправомірних дій, ОСОБА_8 спричинила потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: трьох саден лівої щічної ділянки. Ці ушкодження, як у сукупності так і кожне окремо, спричинило незначні, скороминучі наслідки, тривалістю не більше шести днів і за цим критерієм, згідно п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_8 вину у вчиненому визнала, дала показання у відповідності з встановленими обставинами, погодилася з обсягом здобутих по справі доказів і не оспорювала їх. Цивільний позов визнає частково в сумі 1000 грн. Суду пояснила, що дійсно 24 лютого 2025 року пішла до будинку колишньої свекрухи ОСОБА_4 , оскільки її туди запросив її колишній співмешканець та син потерпілої ОСОБА_9 , з яким вона проживала раніше у фактичних шлюбних відносинах та має з ним двох спільних малолітніх дітей. Там у нею з ОСОБА_4 виник конфлікт та вона хотіла вдарити потерпілу, але не вдарила, а лише подряпала її обличчя та потім пішла з будинку. Шкодує про те, що сталось .
Суд у відповідності до засад кримінального провадження визначених у главі другій КПК України, забезпечуючи змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і доведеність перед судом їх переконливість, передбаченими положеннями ст.22 КПК України, шляхом безпосереднього дослідження показань, речей і документів визначених положеннями ст.23 КПК України, розглядаючи кримінальне провадження на засадах публічності, диспозитивності, гласності та відкритості у відповідності до положень ст.ст.25, 27 КПК України, з дотримання положень ст.349 КПК України, щодо визначення обсягу та порядку дослідження доказів, дослідивши всі надані суду докази, які в повній мірі узгоджуються між собою та доповнюють одне одного, доходить висновку, про доведеність вини обвинуваченої у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду.
Будучи допитаною у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 353 КПК України, та попередженою про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, яка не відмовилась надавати показання у відповідності до вимог ст. 63 Конституції, потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що обвинувачена є її колишньою невісткою, яка є поганою матір'ю та відносно якої на даний час вирішується питання про позбавлення її батьківських прав відносно двох малолітніх дітей. 24.02.2025 року потерпіла перебувала вдома у с.Сергіївка по вилиці Мирній,156 та у цей день зарізали кабана. Обвинувачена прийшла до них без запрошення, в сіла за стіл та між ними стався конфлікт, внаслідок чого обвинувачена вдарила її та спричинила тілесні ушкодження. Вона зателефонувала на «102». Просить задовольнити цивільний позов у повному обсязі, оскільки хворіла.
Таким чином, аналізуючи показання потерпілї, які отримані у відповідності до вимог ст. ст. 23, 95, 353 КПК України, суд бере їх до уваги, і приходить до висновку, що вони повністю відповідають та узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, стосуються фактів, які мали місце і у силу ст. 85 КПК України вони прямо підтверджують існування обставин, які є предметом дослідження судом.
Вина обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, також підтверджується дослідженими безпосередньо у судовому засіданні письмовими доказами:
- витягом з ЄРДР від 27.02.2025 року, згідно якого зареєстроване кримінальне провадження №12025166240000067, за ознаками ч.1 ст.125 КК України, за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , якій краями нігтів обвинувачена подряпала ліву половину обличчя в області лівої щічної ділянки потерпілої. Чим спричинила тілесні ушкодження,
- протоколом прийняття заяви ОСОБА_4 від 27.02.2025 року, про вчинене кримінальне правопорушення, згідно якої, 24.02.2025 року ОСОБА_8 краями нігтів подряпала ліву половину обличчя в області лівої щічної ділянки потерпілої ОСОБА_4 та спричинила її тілесні ушкодження;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.04.2025 року з фототаблицею до нього за участю потерпілої ОСОБА_4 , яка в присутності понятих в добровільному порядку розповіла та показала яким чином обвинуваченою ОСОБА_8 її були спричинені тілесні ушкодження.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.04.2025 року з фототаблицею до нього, за участі обвинуваченої ОСОБА_8 яка в присутності понятих в добровільному порядку розповіла та показала яким чином вона спричинила тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4
- висновком експерта № 24 від 27.02.2025 року, з якого вбачається, що при судово-медичній експертизі у ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: три санда лівої щічної ділянки, важка конитузія правого ока з гемофтальмом (крововиливом у порожнину очного яблука) та люксацією (вивіхом) кришталика у скловидне тіло. Ссадни обличчя виникли за механізмом терся від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою повернею, якими могли бути краї нігтьових пластин пальців рук. Враховуючи морфологічні особливості цих ссадн ( вкриті щільними темно-коричневими кірками, що височать над навколишньою шкурою), вони могли бути спричинені за 3-5 днів до огляду експертом, тобто могли відноситись до подій 24.02.2025 року. Садна обличчя, як в сукупності так і кожний окремо, спричинили незначні скороминуючи наслідки тривалістю не більше 6 днів, тому за цим критерієм, згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995р.)відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Контузія правого ока, спричинена щонайменше одноразовим ударним впливом у очноямкову ділянку тупим предметом, конструктивні особливості контактуючої поверхні якого в ушкодженні, не відобразилося. Ступень тяжкості ушкодження правого ока у ОСОБА_4 згідно п.2.4.3. Інструкції про проведення судово-медичної експертизи до «Правил …» може бути встановлена у рамках комісійної судово-медичної експертизи, після надання матеріалів кримінального провадження та всієї медичної документації, яка відображає стан зору до травми та перебіг посттравматичного періоду у підекспертної. Якщо комісією експертів буде встановлено наявність причинного зв'язку між травмою ока та втратою зору ним, то це ушкодження може бути розцінене, як таке, що спричинило стійку втрату загальної працездатності. Наявність у потерпілої ОСОБА_4 станом на 24.02.2025 року тілесних ушкоджень, сторонами кримінального провадження не оспорювалось та підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, у тому числі і показами обвинуваченої та потерпілої.
Даних, які свідчили б про те, що потерпіла ОСОБА_4 могла отримати зазначені тілесні ушкодження за інших обставин та від дій інших осіб не встановлено.
Наведені обставини в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень потерпілого свідчать про те, що обвинувачена діяла з прямим умислом.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
Досліджені судом безпосередньо докази винуватості ОСОБА_8 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню та доказують подію кримінального правопорушення, яка мала місце 24.02.2025 року, за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно, досліджені докази суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, та у їх відношенні безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99 наведеного Кодексу судом не встановлено та сторонами не доведено. Як наслідок, на переконання суду, яке ним сформоване у порядку ст. 94 КПК України, наявні в матеріалах кримінального провадження докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а тому немає об'єктивних підстав їм недовіряти.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які, відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суду надано не було.
Дослідивши в сукупності всі докази надані сторонами кримінального провадження суд «поза розумним сумнівом» переконався що, дії ОСОБА_8 , слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_8 суд, у відповідності до ст.ст.65-67 КК України суд враховує, що ОСОБА_8 раніше не судима, підлягає покаранню за вчинення кримінального проступку, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не знаходиться, не одружена, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює по найму та негативну характеристику і зважаючи на ступінь тяжкості злочину, його обставини, враховуючи вимоги кримінального закону і передбачені цим законом санкції, вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в доход держави.
При цьому суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винної.
Обставинами, що пом'якшують покарання відповідно до ст..66 КК України судом визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та обтяжують покарання відповідно до ст..67 КК України обвинуваченої ОСОБА_8 вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах.
Прокурор, стверджуючи, що вина обвинуваченої та кваліфікація її дій доведена узгодженими між собою доказами - поясненнями у судовому засіданні та належними письмовими доказами, вважаючи, що обставиною, яка пом'якшує покарання є визнання обвинуваченим вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, просив призначити обвинуваченій покарання у виді штрафу в розмірі 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачено санкцією статті 125 ч.1 КК України - враховуючи наявність обтяжуючої обставини - вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах, що відносить правопорушення до категорії правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством, але, з-за відсутності достатніх кваліфікуючих ознак це правопорушення неможна кваліфікувати за ст.126-1 КК України як домашнє насильство, але є підстави для призначення обвинуваченій обмежувальних заходів, тому просить призначити такі, що передбачені ч.1 п.5 ст.91-1 КК України.
Крім того, згідно ч.2 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, скоєне обвинуваченим, є кримінальним проступком це передбачене Кримінальним кодексом України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51000 грн.) або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Ст.91-1 КК України регламентовано обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство: ч.1 "в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною в разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників"; а ч.2 "заходи, передбачені ч.1 цієї статті, можуть застосовуватися на строк від 1 до 3-х місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців". Згідно висновку ОП ККС ВС, яка, аналізуючи комплексний характер домашнього насильства і підкреслюючи неправильність його звуженого тлумачення, колегією суддів в своїй лінії аргументації зазначає: «… поняття домашнє насильство має комплексний характер, регламентується у різних сферах суспільних відносин, а тому при встановленні змісту поняття «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» слід виходити із конкретних фактичних обставин вчиненого насильства щодо особи, а не юридичної оцінки дій винуватця. З огляду на це, а також зважаючи на юридичну техніку приписів ст.284 КПК України при визначенні підстав для закриття кримінального провадження, формулювання «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» слід визнати оціночним поняттям, а не відсилочною нормою лише до ст.126-1 КК України» (ухвала ВС від 28.11.2019р., спр.№453/225/19, провадж.№51-4000км19).
Що ж до визнання поняття «злочин, пов'язаний із домашнім насильством» оціночним, то з цього приводу необхідно відзначити, що оціночним поняттям слід визнавати суспільну небезпечність злочину, пов'язаного з домашнім насильством.
Дослідженнями з питань домашнього насильства доведено, що воно зазвичай складається з трьох фаз:1) фаза будівництва напруги (поступова ескалація напруженості, окремі спалахи образ); 2) фаза насильницького епізоду (втрата контролю над діями кривдника, виявлення агресії в найбільш негативній формі, заподіяння шкоди жертві); 3) фаза щирого каяття («медового місяця») (осуд кривдником своєї поведінки, намагання зберегти відносини з потерпілою особою, обіцянки більше не повторювати насильства). На жаль, природа насильства циклічнаі як правило насильство повторюється знов і знов. Щоб розірвати цикл насильства, розробники Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами передбачили певні правові інструменти. Так, ч.1 ст.55 Стамбульської конвенції вимагає, щоб розслідування або кримінальне переслідування правопорушень, встановлених відповідно до ст.ст.35,36,37,38,39 Конвенції, незалежали цілком від повідомлення або скарги, поданої жертвою, і щоб провадженнямогло продовжуватися, навіть якщо жертва відкликала заяву або скаргу.... Друга ж частина вимоги, закріпленої у ч.1 ст.55 Стамбульської конвенції, реалізована у п.7 ч.1 ст.284 КПК України, де передбачено, що правило про можливість потерпілої особи відмовитись від обвинувачення у провадженнях приватного обвинувачення більше не стосуватиметься випадків, у яких злочин пов'язаний із домашнім насильством. Вбачається, що такий крок є необхідним і виправданим для запобігання ситуаціям впливу кривдника на потерпілу, залякування її, примушення відмовитися від обвинувачення, та розірванню злочинного циклу домашнього насильства".
Так, Законом України від 06.12.2017 року №2227-VІІІ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» доповнено Кримінальний кодекс України (далі - КК України) новими положеннями, в яких передбачено, зокрема, такі склади кримінальних правопорушень, як домашнє насильство, а також внесені відповідні зміни до Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Зокрема, у ч.1 ст.67 КК України доповнено перелік обтяжуючих обставин новим пунктом 6-1, відповідно до якого, обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах». У Постанові об'єднаної палати ККС ВС від 12.02.2020р. у справі №453/225/19 (провадження №51-4000кмо19) йдеться про те, що, з огляду на вищевказаний ЗУ від 06.12.2017 року №2227-VІІІ та на п.«b» ст.3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція) - формулювання поняття «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» є ширшим за поняття «домашнє насильство» у нормі ст.126-1 ККУ і може полягати не лише у вчиненні цього злочину, а й в інших суспільно небезпечних діяннях, які мають ознаки домашнього насильства. У контексті зазначеного «злочином, пов'язаним із домашнім насильством» слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого містять хоча б один з елементів, перелічених у ст.1 ЗУ №2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх у відповідній статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, ретельно перевіривши докази у цьому кримінальному провадженні, уважно вислухавши пояснення учасників судового засідання, суд вважає що інкриміноване обвинуваченій ОСОБА_8 правопорушення є таким, що пов'язане з домашнім насиллям, адже воно вчинене нею стосовно її ж колишньої свекрухи ( матері особи з яким остання проживала однією сім'єю вісім років та має двох малолітніх дітей, батьком яких є син потерпілої) а тому, суд дійшов висновку, що обвинувачена вчинила правопорушення, пов'язане з домашнім насиллям.
Що стосується цивільного позову заявленого потерпілої, про відшкодування її моральної шкоди в розмірі 150 000-00 грн., то суд наголошує, що згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, знищення чи пошкодження її майна.
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана особі, зокрема, неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 обов'язковому з'ясовуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди, розмір шкоди та причиний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Позивачем, потерпілою у справі у позовній заяви та в судовому засіданні не зазначено у чому полягає моральна шкода та не обгрунтовано розмір шкоди.
Враховуючи практику Європейського Суду, зокрема рішення від 28.05.1985року Серія А &96справа Abdulaziz, Cabalesand Balkandaliv. United Kingdom, де враховано, що деякі форми моральної шкоди, зокрема емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть бути доведені чимось конкретним-суд розцінює як суттєві моральні страждання - порушення звичного ритму життя позивача, витрачання ним часу на спілкування з адвокатами, нервовий стрес викликаний спричиненням тілесних ушкоджень та вважає можливим і достатнім стягнути з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди в розмірі 1500 гривень.
Питання про речові докази по даному провадженню слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Відповідно до ст. ст. 368, 374 КПК України, суд, ухвалюючи остаточне рішення за обвинувальним актом у виді призначення покарання, вирішує питання, зокрема, щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченоі ОСОБА_8 немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Керуючись ст.ст. 369-370 КПК України, суд -
ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначити її покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Призначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обмежувальні заходи що передбачені ч.1 п.5 ст.91-1 КК України, а саме:
п.5) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , направити для проходження програми для кривдників строком на 1 місяць.
Для виконання програми для кривдників - копію вироку після набрання законної сили направити, згідно ст.28 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області та до Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, як органу місцевого самоврядування.
Міру запобіжного заходу засудженій до вступу вироку в законну силу не обирати.
Речові докази та судові витрати у справі відсутні.
Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_4 1500-00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирок відповідно до ст. ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області, протягом 30 днів з моменту проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в Саратському районному суді Одеської області копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
Вирок надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя ОСОБА_1