Справа № 510/2470/25
Провадження № 1-кс/510/63/25
25 грудня 2025 року м. Рені
Слідчий суддя Ренійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
- за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання дізнавача СД ВП №2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна, -
Дізнавач СД ВП №2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 звернулась до суду із клопотанням про накладення арешту на:
- посвідчення особи з інвалідністю серії НОМЕР_1 , видане УП та СЗН Ізмаїльської МР 14.01.2025р.;
- довідку МСЕК серії 12 ААГ №964630 від 09.09.2024р.,
оформлених на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які було вилучено та поміщено до сейф-пакету НПУ КIV 1128588.
Як виходить з наданого суду клопотання, 06.11.2025р. до чергової частини відділення поліції №2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що на виїзд з території України на пункт пропуску «Рені-авто» прибув гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав: посвідчення особи з інвалідністю серії НОМЕР_1 , видане УП та СЗН Ізмаїльської МР 14.01.2025р.; довідку МСЕК серії 12 ААГ №964630 від 09.09.2024р., оформлені на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які викликали сумніви у справжності (підроблені).
06.11.2025р. під час огляду місця події у службовому кабінеті, розташованому за місцем знаходження адміністративної будівлі пункт пропуску «Рені-авто», було виявлено: посвідчення особи з інвалідністю серії НОМЕР_1 , видане УП та СЗН Ізмаїльської МР 14.01.2025р.; довідку МСЕК серії 12 ААГ №964630 від 09.09.2024р., оформлені на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які було вилучено та поміщено до сейф-пакету НПУ КIV 1128588.
07.12.2025р. до Єдиного реєстру досудових розслідуваньбули внесені відомості про вчинене кримінальне правопорушення, заведено кримінальне провадження за №12025168150000087 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.
Вилучені документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Беручи до уваги все вищевикладене, дізнавач зазначає, що вищевказані документи по даному кримінальному провадженню мають значення речових доказів, підлягають огляду, як речові докази, можуть бути предметом дослідження експертизи, конфіскації, з метою повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин справи, враховуючі реальну можливість зацікавлених осіб знищити їх, сховати, просить суд накласти арешт на вищевказані документи.
В матеріалах справи є запит дізнавача СД ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області до УСЗН Ізмаїльської РДА про надання інформації про видачу вищевказаних документів громадянинуОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідь від Виконавчого комітету Ізмаїльської РДА надійшла до суду 24.12.2025 р., у зв'язку з чим розгляд справи проводиться наступного дня після надходження відповіді на запит.
Згідно відповіді Виконавчого комітету Ізмаїльської РДА від 17.12.2025р. було повідомлено, що Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області не видавало посвідчення особи з інвалідністю від 14.01.2025р. серії ДДА №201568 ОСОБА_5 .Також зазначено, що ОСОБА_5 на обліку в УПтаСЗН не перебуває, особова справа №694113 не оформлювалась. Працівниками УПтаСЗН жодної інформації відносно ОСОБА_5 не вносилось до відомчих баз.
Дізнавач просила про розгляд клопотання без її участі, неявка дізнавача відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання.
Дослідивши додані до клопотання матеріали, перевіривши доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання дізнавача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Згідно п.4 ч. 2 ст. 40-1 КПК України дізнавач уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням положень ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Як вбачається з витягу по кримінальному провадженню №12025168150000087 від 07.12.2025р., до ЄРДР внесені данні про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 358 КК України.
З матеріалів, які надані дізнавачем в обґрунтування клопотання про накладення арешту на вилучені документи, слідчий суддя вбачає наявність вчинення суспільно небезпечного діяння, а щодо речових доказів -довідки та посвідчення - реальну можливість зацікавлених осіб знищити, приховати їх. Тому, з метою запобігання вищевказаних можливостей щодо речових доказів, з метою їх збереження доцільно накласти на них арешт.
На підставі викладеного, керуючись ст. 98, 132, 170 - 173, ст. 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання дізнавача СД ВП №2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про арешт майна - задовольнити.
З метою збереження речових доказів - накласти арешт на майно, яке постановою дізнавача визнане речовим доказом по кримінальному провадженню №12025168150000087 від 07.12.2025р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме на:
- посвідчення особи з інвалідністю серії НОМЕР_1 , видане УП та СЗН Ізмаїльської МР 14.01.2025р.;
- довідку МСЕК серії 12 ААГ №964630 від 09.09.2024р.,
оформлених на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які було вилучено, поміщено до сейф-пакету НПУ КIV 1128588 та долучено до матеріалів кримінального провадження.
На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду .
Слідчий суддя ОСОБА_6