Справа №761/46323/24
Провадження №2-о/522/267/25
04 грудня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
розглянувши на підставі наявних матеріалів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-
10 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси за підсудністю надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, у якій заявниця просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт проживання з 23.10.2023 року по 30.10.2024 року однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_5 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув внаслідок бойових дій під час виконання бойового завдання поблизу м. Торецьк, Бахмутського району Донецької області.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 17 березня 2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку окремого провадження. Витребувано у Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ): відомості щодо батьків, дружини, дітей, рідних братів та сестер, онуків (із обов'язковим зазначенням їх особистого імені, прізвища та імені по-батькові, дати народження та дати смерті) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; належним чином засвідчену копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану щодо народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Засідання по справі призначено на 09 квітня 2025 року.
08 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника заявника - адвоката Ігнатенка Олександра Олександровича надійшла заява про залучення заінтересованої особи, у якій заявник просив залучити до участі у справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_2 .
08 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника Міністерства оборони України про відкладення розгляду справи.
09 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання від представника заявника - адвоката Ігнатенка Олександра Олександровича про допит свідків в режимі відеоконференції, у якій заявник просив допитати в якості свідків в режимі відеоконференції:
- ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_6 , АДРЕСА_2 ;
- ОСОБА_7 , АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_8 , АДРЕСА_4 ;
- ОСОБА_9 , АДРЕСА_5 ;
- ОСОБА_10 , АДРЕСА_6 ;
- ОСОБА_11 , АДРЕСА_7 .
09 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява від представника заявника - адвоката Ігнатенка Олександра Олександровича про розгляд справи без участі.
У судове засідання, призначене на 09 квітня 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Ухвалою суду від 09 квітня 2025 року клопотання представника Міністерства оборони України про відкладення розгляду справи - залишено без задоволення. Залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 . Клопотання представника заявника - адвоката Ігнатенка Олександра Олександровича про допит свідків в режимі відеоконфереції - задоволено. Викликано в якості свідків:
- ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_6 , АДРЕСА_2 ;
- ОСОБА_7 , АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_8 , АДРЕСА_4 ;
- ОСОБА_9 , АДРЕСА_5 ;
- ОСОБА_10 , АДРЕСА_6 ;
- ОСОБА_11 , АДРЕСА_7 .
Відкладено розгляд справи на 30 квітня 2025 року.
16 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення, у яких заявник просив залишити заяву про встановлення факту без розгляду.
28 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, у яких заінтересована особа підтримала заяву ОСОБА_1 та просила її задовольнити.
29 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 - адвоката Ігнатенка Олександра Олександровича надійшло заперечення на пояснення Міністерства оборони України.
Судове засідання, призначене на 30 квітня 2025 року не відбулося у зв'язку із перебуванням головуючої - судді Косіциної В.В. на лікарняному, що підтверджується довідкою. Наступне засідання по справі призначено на 14 травня 2025 року.
У судове засідання, призначене на 14 травня 2025 року з'явилися заявниця та її представник та заінтересована особа - ОСОБА_2 . Інші учасники справи у судове засідання - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Здійснено допит свідків - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 . Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи на 10 червня 2025 року.
19 травня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Ігнатенка Олександра Олександровича про витребування доказів, у якому заявник просив витребувати у Державної прикордонної служби України відомості про перетин державного кордону України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в тому числі щодо перетину кордону України з пунктом призначення - Російська Федерація.
04 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси з Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 17 березня 2025 року.
У судове засідання, призначене на 10 червня 2025 року з'явився представник заявника, представник МОУ та ОСОБА_2 . Інші учасники справи у судове засідання - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Судом поставлено питання про можливість витребування у ІНФОРМАЦІЯ_5 відомостей про осіб, що звернулися із заявою про призначення та отримання одноразової грошової допомоги після загибелі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 10 червня 2025 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_6 відомості про осіб, що звернулися із заявою про призначення та отримання одноразової грошової допомоги після загибелі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Торецьк Бахмутського району Донецької області. Також, ухвалою суду від 10 червня 2025 року витребувано з Адміністрації Державної прикордонної служби України усю наявну інформацію про перетин державного кордону України громадянином України - ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , по день надання відповіді, в тому числі щодо перетину державного кордону України за пунктом призначення - Російська Федерація та інформацію про перетин державного кордону України громадянином будь-якої держави - ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , по день надання відповіді, в тому числі щодо перетину державного кордону України за пунктом призначення - Російська Федерація.
Залучено в якості заінтересованої особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка діятиме в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи на 10 липня 2025 року.
17 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь з АДПСУ на виконання ухвали суду від 10 червня 2025 року.
У судове засідання, призначене на 10 липня 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи на 02 вересня 2025 року.
У судове засідання, призначене на 08 вересня 2025 року з'явився заявник та її представник, представник Міністерства оборони України та ОСОБА_2 . Інші учасники справи у судове засідання - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи на 20 жовтня 2025 року задля повторного сповіщення заінтересованої особи про дату, час та місце судового розгляду.
Судове засідання, призначене на 20 жовтня 2025 року не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючої - судді Косіциної В.В. на лікарняному. Наступне засідання по справі призначено на 25 листопада 2025 року.
25 листопада 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Ігнатенка Олександра Олександровича про розгляд справи без участі.
У судове засідання, призначене на 25 листопада 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з неявкою учасників справи у судове засідання, призначене на 25 листопада 2025 року, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що судове рішення по справі буде проголошено 04 грудня 2025 року.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Щодо клопотань про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.
У письмових поясненнях Міністерство оборони України просило залишити ОСОБА_14 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу без розгляду у зв'язку із наявністю спору про право.
Зазначене мотивовано тим, що рішення по справі може вплинути на можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту, а тому, існує спір про право, у зв'язку з чим, заяву необхідно залишити без розгляду.
Суд не може погодитися з такими доводами з огляду на наступне.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
В постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 викладено правовий висновок про те, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У постанові КЦС ВС від 19.01.2022 у справі № 204/3904/21 вказано, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
У відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що дноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
Згідно п.1 ст.16-1 Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
У п.4 цієї статті визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
- діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
- вдова (вдівець);
- батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
- внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
- жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зазначене у своїй сукупності свідчить про те, що рішення по справі про встановлення факту спільного проживання жінки з загиблим військовослужбовцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу впливає на права та інтереси виключно осіб, визначених у п.4 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Це пов'язано з тим, що незалежно від кількості таких осіб, у Міністерства оборони України як в уповноваженого на те суб'єкта існує обов'язок виплатити сталу грошову суму, яка залежно від кількості членів сім'ї залишатиметься сталою, а змінюватиметься лише частка кожного із таких осіб.
Таке рішення впливатиме на права та інтереси Міністерства оборони України та породжуватиме спір про право між Міністерством оборони України лише в тому випадку, коли у загиблого військовослужбовця будуть відсутні члени сім'ї, перелік яких визначений у п.4 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки, в такому разі, встановлення такого факту призведе до виникнення в Міністерства оборони України обов'язку виплатити особі, на користь якої ухвалено таке рішення одноразової грошової допомоги.
Зазначене також узгоджується із Постановою ВП ВС від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21, де суд зробив висновок про те, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
Під час судового розгляду було встановлено належне коло осіб, які можуть претендувати на отримання виплати - ОСОБА_2 (що є матір'ю ОСОБА_5 ), малолітній ОСОБА_4 (дитина ОСОБА_5 ).
Будь-яких заяв або клопотань, у яких би останні заявляли про наявність спору про право - до суду не надходило.
Тому, враховуючи те, що Міністерство оборони України не є суб'єктом отримання соціальної допомоги, а рішення по справі жодним чином не впливатиме на права та інтереси Міністерства оборони України, оскільки, в останнього і так існує обов'язок щодо виплати соціальної допомоги іншим членам сім'ї, суд вважає, що будь-який спір про право між учасниками справи - відсутній, та доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Міністерства оборони України про залишення позову без розгляду.
Щодо заяви про встановлення факту, заявниця зазначає наступне.
У заяві заявниця вказує, що познайомилася з ОСОБА_5 в липні 2023 року, яке відбулося на знімальному майданчику, коли вони разом працювали над спільним проєктом. Після чого спілкування між ними набуло романтичності, що стало наслідком створення сім'ї без реєстрації шлюбу, спільного проживання, ведення господарства тощо.
На підтвердження зазначених обставин заявником подано роздруківку з соціальних мереж.
Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, зокрема електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК, у подібних правовідносинах.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.
Так, у т.1 на сторінці 21 міститься знімок екрану з месенджеру «Telegram», з абонентом «Віка Каму», дата листування 25 вересня. На знімку відображено листування наступного змісту:
- відправник: тільки тобі розкажу;
- отримувач: давай;
- відправник: хочу розказати;
- отримувач: ну; давай;
- відправнику: тому що ти мій друг;
- отримувач: я ціную це; Міша, розказуй;
- відправнику: коли я їхав в Юніверсал студію в перший день. Вперше за півтора року, я знав що відбудеться чудо. Я знав; я закоханий в дівчину, яку зустрів там; не передати як я вдячний тобі;
- отримувач: я її знаю?
- відправник: так;
- отримувач: бекстейдж?
- відправник: Неллі
- отримувач: забула як звати, ааа, точно, згадала, а вона як? Відповіла взаємністю?
- відправник: думаю так (а.с.21).
Також, у т.1 на сторінці 20 міститься знімок екрану з месенджеру «Telegram», з абонентом «Volodymyr». На знімку відображено листування наступного змісту:
- відправник: Володя привіт. А де ти мешкаєш географічно. Я думаю в четвер-п'ятницю забрати той тейп та відвезти його Неллі. Тут просто діло сердечне. Мені дуже подобається ця дівчина і я хочу віддати їй цей тейп і кардиган, який вона забула;
- одержувач: привіт. Мешкаю на Теремках, у четвер зранку буду на Лук'янівці, в обід буду в районі метро Печерська, можу передати.
Дату вказаного листування встановити не вдалося.
На знімку також наявні повідомлення від 20 вересня наступного змісту:
- відправник: Володя привіт. Буду завтра на ОСОБА_15 о 08 годині 00 хвилин. В такий час до тебе можна підійти? Чи ти ще відпочивати будеш?
- отримувач: Привіт. Норм, підходь.
До заяви додано знімок екрану з соціальної мережі «Facebook», де особа під профілем « ОСОБА_16 » залишив коментар наступного змісту: блін. Неймовірно красива дівчина».
На підтвердження того, що заявниця та ОСОБА_5 почали спілкуватися також надано знімок екрану з месенджеру «Telegram», з абонентом «Коханий», проте, з його змісту не можливо встановити, коли були відправлені наявні на знімку повідомлення.
У заяві заявниця вказує, що
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.
Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08.11.2019 у справі № 161/853/19, від 18.12.2019 у справі № 370/2598/16-ц.
Слід зауважити, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб'єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб'єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.
У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Зазначена позиція викладена у постанові ВП ВС від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю.
Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є:
- факти спільного проживання, ведення спільного господарства;
- наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї;
- наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).
Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.
До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства тощо (постанова КЦС ВС від 13 вересня 2023 року у справі №552/4291/22).
У заяві про встановлення факту заявниця вказує, що 23 жовтня 20223 року вона разом із ОСОБА_5 вирішили проживати разом однією сім'єю та орендувати квартиру у ОСОБА_17 квартиру АДРЕСА_8 .
На підтвердження зазначеної обставини, заявницею подано копію договору оренди квартири від 23 жовтня 2023 року, укладеного між ОСОБА_17 та ОСОБА_1 , за яким в порядку та на умовах, визначених договором орендодавець зобов'язався передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_9 (т.1, а.с.22).
Проте, у змісті вказаного договору відсутня інформація про те, що оренда квартири здійснюватиметься в тому числі ОСОБА_5 , або у вказаній квартирі також проживатиме ОСОБА_5 .
На підтвердження того, що заявниця та ОСОБА_5 спільно проживали у вказаній квартирі, заявницею було подано копію акту про фактичне проживання від 13.11.2024 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_10 , та відповідно до якого ОСОБА_5 та ОСОБА_1 фактично проживали спільно в квартирі АДРЕСА_8 у період з 23.10.2023 року по 30 жовтня 2024 року.
Вказаний акт підписано наступними особами: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Тобто, вказаний акт було складено та підписано після смерті ОСОБА_5 , тому, не зрозумілим на підставі чого мешканці будинку зробили висновок про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 спільно проживала у вказаній квартирі.
При цьому, заяв або клопотань про виклик та допит осіб, що підписали цей акт в якості свідків - до суду не надходило.
У заяві заявниця зазначає про те, що під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, підтримували один одного, фактично проживали разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
На підтвердження чого надано роздруківку листування з власницею квартири, а також роздруківку листування з ОСОБА_5 щодо вирішення соціально-побутових, фінансових та сімейних питань.
Так, додатком №4 до заяви є роздруківки листування з власницею квартири з месенджеру «Telegram», у чаті під назвою «Ольжича 27/22 кВ 60» (т.1, а.с.28-44).
Дослідивши їх зміст вбачається, що надання показників по спожитих житлово-комунальних послугах, як і їх оплата здійснювалися безпосередньо ОСОБА_1 . Від ОСОБА_5 наявне лише одне повідомлення наступного змісту: «протягом двох днів закину за січень».
При цьому, доказів на підтвердження того, ОСОБА_5 брав участь в оплаті оренди квартири, а також оплаті житлово-комунальних послуг - надано не було.
Також, не надано доказів на підтвердження того, що оплата оренди квартири, а також житлово-комунальних послуг здійснювалася саме за рахунок коштів ОСОБА_5 .
До заяви також додано роздруківку листування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 щодо вирішення соціально-побутових питань (додаток №5), що знаходиться у т.1, а.с.45-55.
Проте, зазначене листування не підтверджує наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спільного бюджету. Навпаки, вказані знімки спілкування підтверджують ту обставину, що у них був окремий бюджет. Так, наприклад, на сторінці 46 т.1 справи наявний знімок екрану з месенджеру «Telegram», дата листування - 26 червня, де містяться повідомлення наступного змісту:
- ОСОБА_5 : ти можеш заплатити за інтернет? Скажи скільки грошей. Я тобі поверну завтра зранку. А ще закинути мені 100,00 гривень. Я завтра вранці закину тобі 500,00 гривень.
Вказані знімки листування, а також інші докази по справі не підтверджують понесення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 витрат на придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці.
У заяві заявниця зазначає про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підтримували одне одного фінансово та забезпечували матеріально, піклувалися про одна одного.
На підтвердження зазначеної обставини було подано руш коштів по картці ОСОБА_1 від 18 листопада 2024 року (т.1, а.с.56).
Проте, сам лише факт перерахунку грошових коштів між особами не свідчить про те, що вони забезпечували один одного матеріально та піклувалися один про одного.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували ту обставину, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 купували один одному одяг, продукти харчування, інші важливі речі.
Заявницею не надано доказів на підтвердження того, що вони дарували один одному подарунки.
Суд зауважує, що зі змісту копії військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого на ім'я ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_5 прийнятий до Збройних Сил України 17 липня 2024 року.
Проте, заявницею не надано жодного доказу, який би підтверджував ту обставину, що в період перебування ОСОБА_5 на військовій службі вона піклувалася про нього, зокрема, брала участь у купівлі обмундирування для ОСОБА_5 . Не надано також доказів на підтвердження того, що в період перебування на військовій службі ОСОБА_1 купувала продукти харчування та інші необхідні речі та в подальшому відправляла ОСОБА_5 за місцем проходження військової служби.
За таких обставин, суд вважає, що заявницею не доведено факт піклування чоловіка та жінки один про одного та надання взаємної допомоги.
У судовому засіданні, призначеному на 14 травня 2025 року було допитано свідків.
ОСОБА_2 яка є матір'ю ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 разом проживали. Дуже хотіли одружитися, але нажаль не встигли, оскільки, ОСОБА_5 мобілізували.
ОСОБА_6 пояснив, що він є майже вітчимом ОСОБА_5 . Пояснив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 познайомилися наприкінці серпня 2023 року. ОСОБА_5 був щасливий. Укласти шлюб не встигли, оскільки ОСОБА_21 мобілізували. Коли приїжджав в гості, вони вели себе як сім'я. Разом робили покупки, вели господарство, знімали квартиру.
ОСОБА_7 пояснив, що знайомий з ОСОБА_5 більше 10-ти років. З ОСОБА_1 близько 1,5 років. Був другом ОСОБА_5 . Вказує, що неодноразово приходив в гості, бачив їх стосунки, все у них було добре, були теплі стосунки. Збиралися зареєструвати шлюб. На питання про те, чи вважав ОСОБА_22 своєю дружиною сідок відповів, що так.
ОСОБА_9 пояснив, що його дружина - власниця квартири. Оскільки вона перебувала за кордоном, саме він передавав квартиру в оренду ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Коли вперше їх побачив, подумав що вони пара. Пояснив, що з моменту його знайомства з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , вони здавалися такими, що мають на меті ведення спільного господарства та проживання.
Проте, суд критично ставиться до показань ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з огляду на те, що дані свідки підтримують добро відносини з ОСОБА_1 .
Щодо показань ОСОБА_9 , то у судовому засіданні він пояснив, що їх відносини з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в подальшому переросли у дружні.
Зазначене у сукупності свідчить про те, що вказані свідки можуть бути заінтересованими особами, а тому, не можуть об'єктивно оцінювати обставини справи.
При цьому, в період розгляду справи клопотань про виклик та допит в якості свідків будь-яких інших осіб (наприклад, осіб, що підписували акт про фактичне проживання, сусідів, колег по роботі, осіб з якими ОСОБА_5 проходив військову службу) заявницею та її представником - не заявлялися.
Більше того, ВС неодноразово наголошував на тому, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
У заяві про встановлення факту заявниця зазначає про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 хотіли офіційно одружитися, проте, затримка виникла у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 перебував на військовій службі та чекав відпустки. Укласти шлюб вони не встигли, оскільки ОСОБА_5 загинув.
На підтвердження зазначеної обставини заявницею було надано роздруківки листування між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а також між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Проте, саме лише бажання укласти шлюб не створює шлюбних відносин, а тим більше, не свідчить про спільне проживання осіб, ведення ними спільного господарства, бюджету, проведення витрат та в цілому, наявності між особами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю
У заяві про встановлення факту заявниця зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_10 видав сповіщення №591 саме ОСОБА_1 .
Зі змісту копії сповіщення №591 (т.1, а.с.134) вбачається, що воно видане на ім'я ОСОБА_1 . У ньому зазначено наступне: «Сповіщаю Вас зі скорботою про те, що ОСОБА_23 чоловік солдат ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок бойових дій під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області».
Проте, видача такого сповіщення на ім'я ОСОБА_1 не свідчить про існування у останньої прав та обов'язків, притаманних подружжю, а лише свідчить про те, що ОСОБА_5 визначив ОСОБА_1 відповідальною особою у особистому розпорядженні складеного на випадок захоплення в полон або заручником, або загибелі.
Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що ОСОБА_1 не довела факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю з ОСОБА_5 , у зв'язку з чим, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265, 315, 319, 353 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25 грудня 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.
04.12.25