Ухвала від 18.12.2025 по справі 522/26699/25

Справа № 522/26699/25

Провадження № 2/522/11462/25

УХВАЛА

18 грудня 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Шенцева О.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК»), третя особа Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування арешту-,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК»), третя особа Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування арешту, в якій просить скасувати арешт з нерухомого майна, накладений постановою №В-15/873 Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 07.10.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Заяць К.В.; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Шенцевій О.П.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку, що провадження по даній справі не може бути відкрито, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 1ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачу належить на праві приватної власності квартира за АДРЕСА_1 , на яку згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна існують відомості про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , номер запис про обтяження 7398478 від 20.10.2014, внесеним державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Заяць К.В., на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, серія та номер: В-15/873, виданої 07.10.2014 Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. На звернення до ВДВС була отримана відповідь, відповідно до якої не передбачається можливим встановити при якому виконавчому провадженні було накладено постановою В-15/873 від 07.10.2014 арешт на нерухоме майно позивача. Вказаний арешт нерухомого майна ОСОБА_1 обмежує її конституційні права щодо володіння та розпорядження належним майном. Раніше (2014 р. - 2015 р.) на примусовому виконанні у Приморському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №43363252 з примусового виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси №1522/21155/12, виданого 25.03.2014 на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.02.2014, справа №1522/21155/12, яким задоволений позов Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7-519/ФКВІП-07 від 28.11.2007, та стягнуто з ОСОБА_1 165879,53 грн. та судовий збір. Вказане виконавче провадження завершено та знищено.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

За приписами ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що містяться в постанові №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в питанні щодо звільнення майна з під-арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права, а саме, на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного), а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону України «Про виконавче провадження», в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Таким чином, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

У цій справі арешт на майно було накладено державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, у якому позивач визначений боржником, тобто є стороною виконавчого провадження. Позивачу лише обмежено його право розпорядження всім майном на стадії виконавчого провадження, а тому належним способом захисту даного права є саме звернення до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не з позовною заявою.

Заява про скасування арешту подається стороною справи, якщо арешт накладений судом відповідно до глави 10 ЦПК України.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №607/3894/17.

У Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №642/4263/21зроблено наступний висновок, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Залишаючи ухвалу місцевого суду в силі, Верховний Суд виходив з того, що за змістом положень Закону України «Про виконавче провадження» в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладений арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. За змістом статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутися не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно. Тож, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, треба розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

З огляду на наведені норми та роз'яснення, надані Верховним Судом, суд дійшов висновку, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з позовною заявою про скасування арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення такого питання, а саме, шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України.

Оскільки позов про скасування арешту на майно, на переконання суду, підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись ст. 186 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК»), третя особа Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування арешту.

Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду, який розглядає справу як суд першої інстанції, зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, визначеному Розділом VII ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя

Попередній документ
132911245
Наступний документ
132911247
Інформація про рішення:
№ рішення: 132911246
№ справи: 522/26699/25
Дата рішення: 18.12.2025
Дата публікації: 29.12.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Приморський районний суд м. Одеси
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відмовлено у відкритті провадження (18.12.2025)
Дата надходження: 10.12.2025
Предмет позову: про скасування арешту