Справа №522/9408/16-к
Провадження № 1-кс/522/5298/25
18.11.2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представників власника майна - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.05.2016 року у кримінальному провадженні №12016161500000679 від 29.03.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.05.2016 року у кримінальному провадженні №12016161500000679 від 29.03.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, посилаючись на те, що відпала потреба у подальшому арешті на нерухоме майно, оскільки під час тривалого досудового розслідування проведенні усі необхідні слідчі дії для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Заслухавши адвокатів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтримали клопотання, прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення клопотання, дослідивши доводи клопотання та матеріали кримінального провадження №12016161500000679 від 29.03.2016 року, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.05.2016 року, у кримінальному провадженні №12016161500000679 від 29.03.2016 року був накладений арешт на рухоме і не рухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , та інше майно, яке знаходиться у квартирі, з забороною здійснювати будь-які дії відчуження вказаного майна.
У даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси особи - власника нерухомого майна, на який накладений арешт, з метою попередження знищення або втрати майна чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає.
Слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили про те, що арешт накладено з порушенням вимог діючого законодавства, загальних принципів міжнародного права, отже при арешті майна було дотримано принципу "законності" і він не був свавільним.
Таким чином, дослідивши доводи клопотання та матеріали провадження, слідчий суддя критично ставиться до посилань представника власника майна про те, що у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення відпала потреба, оскільки арештоване майно може бути використане для встановлення обставин по кримінальному провадженню, так як містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, дослідивши доводи клопотання про скасування арешту та матеріали кримінального провадження №12016161500000679 від 29.03.2016 року, слідчий суддя критично ставиться до посилань представника власника майна про те, що у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення відпала потреба.
На підставі наведеного, враховуючи вищезазначені обставини, прихожу до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, оскільки представником власника майна не доведено відповідними доказами та обставинами, що відпала потреба у подальшому накладенні арешту на майно.
Керуючись ст.ст. 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.05.2016 року у кримінальному провадженні №12016161500000679 від 29.03.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: