Справа № 504/4827/25
Номер провадження 2/504/3744/25
21.11.2025с-ще Доброслав
Суддя Доброславського районного суду Одеської області Литвинюк А.В., попередньо розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 року справу розподілено судді Литвинюк А.В.
Ознайомившись із матеріалами зазначеної позовної заяви, суд приходить до висновку, що вона не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України, а саме: при зверненні до суду позивачем не сплачено судовий збір.
Відповідно до ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем стягується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 року з 01 січня встановлений у розмірі 3028,00 гривень.
Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1211,20 грн. та не більше 15140,00 грн.
З позовної заяви вбачається, що представником позивача заявлено вимогу майнового характеру з визначеною ціною позову в сумі 1103489,62 грн.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У позовній заяві представник позивача зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки є учасником бойових дій.
У п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір» вказано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №545/1149/17, норма п.13 ч.1 ст.5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У ст.22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у ст.12 цього Закону.
Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI, суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст.12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII.
Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 року здійснено висновок про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.
Отже, дану вимогу, як підставу про звільнення від сплати судового збору не може прийнято до уваги, оскільки дійсний позов не відноситься до спорів, що порушують права учасника бойових дій, його соціальних прав, як учасника бойових дій, пред'явлений до суду в порядку ЦК України, і спрямований на відшкодування завданої йому шкоди.
З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що даний спір не стосується захисту права позивача, як учасника бойових дій, а тому підставі для звільнення його від сплати судового збору відсутні.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків, шляхом надання квитанції про сплату судового збору.
Керуючись ст.ст.175,185 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання копії ухвали.
Копію ухвали направити позивачу та роз'яснити, що в установлений судом строк необхідно усунути виявлені суддею недоліки.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Литвинюк А. В.