Провадження № 11-сс/4823/640/25 Слідчий суддя
Доповідач ОСОБА_1
23 грудня 2025 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
підозрюваної - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2025 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання керівника Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_8 та застосовано до підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 грн, з покладенням на неї на строк до 01 лютого 2026 року обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Слідчий суддя вказав на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також відсутність підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_6 подав в інтересах підозрюваної апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання його підзахисній запобіжного заходу у виді застави. Посилається на необґрунтованість пред'явленої підозри, серед іншого в частині визначення завданих збитків, що впливає на кваліфікацію за ч.5 ст.191 КК України, так як проведені за ініціативою сторони обвинувачення судові експертизи не вирішують питання розміру матеріальних збитків. Зазначає, що заявлені прокурором у клопотанні ризики не знайшли свого підтвердження та обґрунтовуються лише тяжкістю можливого покарання та констатацією обґрунтованості можливості впливу підозрюваної на свідків. Покладений слідчим суддею на ОСОБА_7 обов'язок утриматися від спілкування з іншими підозрюваними жодним чином не обґрунтовано та по суті є обмеженням права на працю та перешкодою в законній господарській діяльності товариства. Захисник вказує, що ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв'язки, є особою пенсійного віку, має постійне місце проживання, працює і має постійне джерело доходу, до кримінальної відповідальності раніше не притягувалась. Також посилається на відсутність обставин, які б свідчили про недостатність застосування до підозрюваної більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення виконання нею процесуальних обов'язків. Крім того, визначений розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваної, що підтверджується наданими довідками про доходи ОСОБА_7 , відповідно до яких розмір доходу складає в середньому 15000 грн. на місяць.
Заслухавши доповідь судді; підозрювану ОСОБА_7 та її захисника, котрі підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який просив залишити ухвалу слідчого судді без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів справи, 24 вересня 2024 року до ЄРДР за №42024272010000216 були внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
Органом досудового розслідування 13 серпня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні злочину.
На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Повідомивши ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, прокурор зібрав, перевірив та оцінив у встановленому законом порядку докази, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальні правопорушення, за які Кримінальним кодексом України передбачене покарання, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Відповідно до частини 1 ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами 3 або 4 статті 183 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПКУ.
Під час прийняття рішення про задоволення клопотання прокурора, слідчий суддя, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу у вигляді застави, вимог ст.ст.178, 194 КПК України, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, у зв'язку з чим остання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків; даних про особу ОСОБА_7 , яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, її вік та стан здоров'я; дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у виді застави, так як інший запобіжний захід не забезпечить виконання останньою покладених на неї процесуальних обов'язків.
Отже, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя перевірив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що всупереч твердженням апелянта, у судовому засіданні місцевого суду стороною обвинувачення доведено існування ризиків, які є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_7 , а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора.
Крім того, всі наведені стороною захисту обставини та дані про особу підозрюваної були предметом розгляду слідчим суддею, який не знайшов їх такими, що гарантують належну процесуальну поведінку підозрюваної у разі обрання іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На думку колегії суддів, визначений слідчим суддею розмір застави є таким, що не співвідноситься з даними про особу підозрюваної, її майновим станом, обставинами кримінального провадження, встановленими ризиками, а тому не відповідає вимогам вищевказаним вимогам кримінального процесуального закону.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за можливе зменшити підозрюваній ОСОБА_7 розмір застави до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на даному етапі буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками, та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та виконання нею обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Відтак, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись ч.3 ст.407, ст.422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати та постановити нову ухвалу.
Клопотання керівника Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави у розмірі 100 (ста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 грн., яка може бути внесена як підозрюваною, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
На підставі ч.5 ст.194 КПК України, покласти на підозрювану ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду на визначений ними час;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована та проживає, без дозволу слідчого, прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також іншими підозрюваними - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон (за наявності), інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали встановити до 01 лютого 2026 року, але не пізніше ніж до закінчення досудового розслідування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3