Справа № 751/7907/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/929/25
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
19 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 листопада 2025 року, постановлену у судовому засіданні,
Цією ухвалою, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 24.01.2026 року із раніше визначеним розміром застави 40 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Суд першої інстанції дійшов такого висновку з огляду на те, що на цей час ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати, судове провадження не завершене, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, тому усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує, у разі визнання винуватим, може ухилитися від явки до суду, ризик впливу на свідків та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також залишаються актуальними.
Не погодившись із рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час.
В обґрунтування вимог зазначає, що матеріалами справи не доводиться його вина, свідки у судове засідання не з'являються, потерпілий до нього претензій не має, і в описанні ним злочину, він не фігурує, тому доказів його вини нема, вважає, що безпідставно перебуває під вартою, а ризики, зазначені прокурором, необґрунтовані.
Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, думку прокурора про залишення ухвали суду без змін, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За змістом ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Як убачається з матеріалів судового провадження, на розгляді Новозаводського районного суду м. Чернігова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270340001821 від 20.06.2025 по обвинуваченню ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Прокурором під час судового розгляду заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, які не змінилися і не зменшилися з часу обрання такого запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд відмічає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції встановив, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки у судовому засіданні прокурором доведено, що ризики не відпали та залишаються актуальними, тому дійшов висновку про необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Враховуючи наведені дані, наявність ризиків, які продовжують тривати, враховуючи, що кримінальне провадження перебуває на розгляді у суді, з метою дотримання розумних строків його розгляду та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Посилань на те, що у соціальному, сімейному, матеріальному стані обвинуваченого сталися істотні зміни, які не були враховані судом і які б давали підстави для висновку про зменшення чи нівелювання існуючих ризиків на день постановлення оскарженої ухвали, в апеляційній скарзі не зазначено.
Встановлені на стадії застосування запобіжного заходу ризики є достатньо суттєвими на даній стадії кримінального провадження і дають підстави дійти висновку, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе їм запобігти, що, в свою чергу, не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни ухвали суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого - залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 листопада 2025 року, якою продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою на 60 днів, до 24.01.2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4