Номер провадження: 33/813/2200/25
Номер справи місцевого суду: 522/19434/25
Головуючий у першій інстанції Іоніді К. В.
Доповідач Артеменко І. А.
19.12.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,
особи, яка притягується до відповідальності, - ОСОБА_1 ,
захисника - Бочарова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Бочарова Андрія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 17 жовтня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-4, 124 КУпАП,
Короткий зміст протоколів про адміністративне правопорушення
19.08.2025 відносно ОСОБА_1 складено два протоколи про адміністративне правопорушення, передбачені ст.122-4 та ст.124 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу серії ЕПР1 №427732 ОСОБА_1 12.08.2025 о 09:00, в м. Одеса, Французький бульвар, 22/1, керуючи т/з HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконала вимогу дорожнього знаку 2.1, не врахувала дорожньої обстановки та допустила зіткнення з іншим транспортним засобом. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушено вимоги п. 16.1 ПДР, за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП.
За протоколом серії ЕПР1 №427757 ОСОБА_1 12.08.2025 о 09:00, в м. Одеса, Французький бульвар, 22/1, керуючи т/з HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконала вимогу дорожнього знаку 2.1, не врахувала дорожньої обстановки та допустила зіткнення з іншим транспортним засобом, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Після чого місце ДТП ОСОБА_1 залишила, чим порушила вимоги п.2.10 а ПДР, за що передбачена відповідальність статтею 122-4 КУпАП.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 17.10.2025 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення:
-за ст.124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців;
-за ст. 122-4 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст.36 КУпАП остаточно накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
Короткий зміст апеляційної скарги
В апеляційній скарзі захисник Бочаров А.В. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Визнати ОСОБА_1 невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП та в цій частині справу про адміністративне правопорушення, закрити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом було допущено неповноту проведення розгляду справи, що призвело до винесення неправильного рішення та призначення надто суворого покарання. Зокрема зазначено, що:
-залишення ОСОБА_1 місця ДТП було в стані крайньої необхідності, оскільки вона з метою збереження власного життя терміново поїхала в лікарню для отримання медичної допомоги. За таких обставин, в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі;
- посилання суду на заборону водіям керування транспортним засобом у хворобливому стані не підтверджені жодним доказом, оскільки законодавством не визначено та не конкретизовано такий термін, як «хворобливий стан»;
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №427732 у графі «до протоколу додається» зазначено лише пояснення ОСОБА_1 , а до протоколу серії ЕПР1 №427757 від 19.08.2025 у відповідній графі жодного доказу не зазначено. Разом з тим, в матеріалах справи наявні також рапорт, схема місця ДТП, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- в наявному в матеріалах справи рапорті не зазначено про будь-які дії, направлені на встановлення об'єктивних обставин та пошуку водія транспортного засобу, причетного до ДТП;
- в матеріалах справи відсутні відеозаписи, здійсненні у встановленому порядку, поліцейськими;
- суд виніс занадто суворе покарання, хоча мав би обмежитись штрафом, враховуючи те, що ОСОБА_1 є фаховим лікарем за спеціальностями лікар-онколог-хірург, лікар-офтальмолог, для якої можливість керувати автомобілем є життєво необхідною, так як вона як провідний спеціаліст майже кожного дня приймає участь у проведенні хірургічних операцій, наданні медичної допомоги як цивільному населенню, так і військовим, які приймають участь у бойових діях в умовах введеного військового стану. ОСОБА_1 мешкає на значній відстані від місця роботи, автомобіль є єдиним засобом пересування по місту та засобом оперативного реагування у невідкладних випадках. Позбавлення права керування транспортним засобом перешкодить можливості оперативно прибувати до місця роботи для проведення комплексу дій хірурга, що проводиться для лікування, діагностики або корекції функцій організму. До того ж відсутні обставини, що обтяжують її відповідальність, а обставинами, що пом'якшують, є - щире розкаяння та вчинення правопорушення при збігу тяжких особистих обставин, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, тяжких наслідків не настало. Тому покарання у виді позбавлення права керування строком на 1 рік є явно несправедливим та тяжким, з огляду на майновий стан і характер вчиненого діяння.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та захисник Бочаров А.В. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги. Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , будучі повідомлені про час та місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи суду не подали, поважність причин неявки суду не повідомили, що з огляду на положення ч. 6 ст.294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши особу, яка притягається до відповідальності, та захисника в її інтересах, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні дані, встановлені апеляційним судом
З матеріалів справи вбачається, що 12.08.2025 о 09:00 за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 22/1, сталась ДТП за участю автомобілів:
- HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 ,
- HYUNDAI SONATA, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 ,
- Audi ТТ, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .
Водій ОСОБА_1 поїхала з місця ДТП.
За рапортом лейтенанту поліції В.Мельничук 12.08.2025 в складі екіпажу Океан-305 о 09.06 отримали виклик «ДТП без травмованих» за адресою: м.Одеса, Французький бульвар кут вул.Довженко. Прибувши на місце, було виявлено ТЗ Ауді ТТ, н.з. НОМЕР_3 , та ТЗ Хюндай Соната, н.з. НОМЕР_4 , та заявник повідомив, що один транспортний засіб Хюндай сірого кольору, н.з. НОМЕР_1 , водійка якого була в явно вираженому стані сп'яніння та залишила місце ДТП, при цьому загубила д.н.з. НОМЕР_1 . Обстеживши прилеглу територію, водія та автомобіля не було виявлено. У заявника та іншого учасника ДТП відібрано пояснення та складено схему ДТП, також складено постанову ЕНА 5460570 за відсутність страхового поліса у водія ОСОБА_4 . На місці була ШМД, яка доставила водія Хюндай Соната до МКЛ №1. Матеріали ДТП просить направити до ВРОМ (а.с.3).
У схемі місця ДТП зафіксованіділянка дороги, на якій сталась ДТП; сталі орієнтири, до яких на схемі здійснено прив'язку об'єктів; транспортні засоби, які залишились на місці ДТП та причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів; місце зіткнення, інформацію щодо розташування знаків регулювання дорожнього руху тощо. Такожзаповнена таблиця дорожніх умов та зазначені назви об'єктів, зображених на схемі. На зворотній стороні схеми зафіксовані механічні пошкодження транспортних засобів в результаті ДТП, їх приналежність та інформація щодо полісів цивільної відповідальності (а.с.30).
У письмових поясненнях ОСОБА_2 12.08.2025 о 09:00, вона рухалась на т.з. AUDI TT , д.н.з. НОМЕР_3 , по Французькому бульвару у напрямку вул.Довженка, за автомобілем HYUNDAI, д.н.з. НОМЕР_4 . Раптово побачила, що по вул. Довженка на великій швидкості в напрямку Французького бульвару рухається HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , та скоює зіткнення з HYUNDAI, д.н.з. НОМЕР_4 , від удару останній вдарив її авто та опинився на трамвайній колії, а водійка SANTA FE продовжує рух та скоює зіткнення з перешкодою (забором), коли жінка вийшла з авто, то було помітно, що вона в неадекватному стані (під впливом алкоголю чи препаратів). Коли приїхала поліція, жінка поїхала з місця ДТП (а.с.31).
За письмовими поясненнями ОСОБА_3 12.08.2025 близько о 09:00 він на своєму автомобілі HYUNDAI SONATA, д.н.з. НОМЕР_4 , рухався в м.Одеса, по Французькому бульвару в бік Аркадії, та на перехресті вул. Довженка, на великій швидкості зі сторони вулиці Довженка виїхав т.з. HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , який вдарив його автомобіль, від чого його занесло на зустрічну смугу та він зачепив т.з. Ауді ТТ, н.з. НОМЕР_3 , і виїхав на трамвайну колію, де зупинився. Водійка HYUNDAI SANTA FE продовжила рух через Французький бульвар і зупинилась на протилежній трамвайній лінії. Стан водійки HYUNDAI SANTA FE був неадекватний, згодом він викликав поліцію, а водійка HYUNDAI SANTA FE поїхала з місця ДТП (а.с.32).
19.08.2025 водійка HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 надала власні письмові пояснення, за якими 12.08.2025 о 08:45 вона рухалась на своєму автомобілю по вул. Довженка в напрямку Фразцузького бульвару до лікаря на крапельницю. На перехресті їй стало зле, внаслідок чого вона скоїла ДПТ. Вона залишалась на місці ДТП, цікавилась станом інших учасників пригоди. Потім її стан різко погіршився та вона, не дочекавшись поліції та «швидкої», поїхала сама до лікарні, де пробула до обіду, а потім у супроводі приїхала на Корольова,5 для з'ясування подальших дій (а.с.7).
19.08.2025 відносно ОСОБА_1 складено два протоколи про адміністративне правопорушення:
- серії ЕПР1 №427757 за ст.122-4 КУпАП;
- серії ЕПР1 № 427732 за ст.124 КУпАП.
Під час розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП, повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення. При цьому в судовому засіданні був допитаний потерпілий ОСОБА_3 , який підтримав свої письмові пояснення. Також адвокат Руденко В.Г. в інтересах ОСОБА_3 звернув увагу суду, що раніше ОСОБА_1 притягувалась до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення (справа №522/448/24), у зв'язку з чим просив призначити більш суворе стягнення.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з частинами 1.2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За положеннями ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).
Статтею 124 КУпАП передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Умовою відповідальності за ст.124 КУпАП є сукупність таких обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.16.1 ПДР перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють. У разі вимкнення світлофора або його роботи в режимі миготіння сигналу жовтого кольору та відсутності регулювальника перехрестя вважається нерегульованим і водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті відповідними дорожніми знаками.
За положеннями п.2.10 «а» ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Статтею 122-4 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, повністю доведена та підтверджується такими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №427732 від 19.08.2025, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Свою вину у вчиненні ДТП ОСОБА_1 визнала у повному обсязі.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись з висновками суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, з огляду на таке.
Вимоги пункту 2.10 «а» ПДР України зобов'язують водія у разі причетності до ДТП негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
За порушення вимог зазначеного пункту ПДР України встановлена відповідальність за статтею 122-4 КУпАП, яка настає у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця ДТП, до якої вони причетні.
Виходячи із системного аналізу статті 122-4 КУпАП, апеляційний суд зазначає, що обов'язковими ознаками вказаного адміністративного правопорушення є: наявність факту ДТП або причетність до такої події; обізнаність водія про ДТП; дії водія спрямовані на залишення місця ДТП.
Отже, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є умисні, усвідомлювані, протиправні дії водія причетного до ДТП або його легковажні дії, які спрямовані на покинення місця події.
Поняття адміністративного правопорушення визначено статтею 9 КУпАП, відповідно до якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 залишення нею місця ДТП сталося через різке погіршення стану її здоров'я після ДТП (так як вона в момент зіткнення вдарилась головою та груддю об кермо) та необхідністю негайно звернутися за допомогою до лікаря. При цьому, ОСОБА_1 зазначила, що у 2016 році їй діагностували рак молочної залози, у зв'язку з чим вона проходила лікування, на підтвердження чого надано суду відповідну медичну документацію. У зв'язку із зазначеним заперечувала факт вживання заборонених для водія речовин та керування транспортним засобом у стані сп'яніння, про що зазначили у своїх письмових поясненнях інші учасники ДТП. Також звернула увагу суду, що вона, будучи фаховим лікарем з багаторічним досвідом, за станом свого здоров'я, враховуючи наявну в неї хворобу (є інвалідність 2 групи), розуміла, що з метою збереження власного життя їй необхідно якнайшвидше прибути в лікарню для отримання медичної допомоги. При цьому, вона впевнилась, що ніхто з інших учасників ДТП не отримав тілесних ушкоджень, викликана на місце ДТП поліція, якій повідомлено номерні знаки та модель транспортного засобу, яким вона керувала та який зареєстрований на неї, а також, що місце її реєстрації співпадає з місцем її мешкання, що свідчить про відсутність будь-яких труднощів у встановленні поліцією її особи. Вказане підтвердилось тим, що в той же день, коли вона була в лікарні, їй зателефонував поліцейський з приводу даного ДТП, якому вона повідомила причину залишення нею місця ДТП.
З наданих суду апеляційної інстанції медичних довідок вбачається, що 12.08.2025 ОСОБА_1 зверталась до діагностичного центру «Вита-мед» з метою проведення МРТ головного мозку, а 13.08.2025 - до КНП «МКЛ №11», в якій від госпіталізації відмовилась.
Наведене свідчить, що залишення ОСОБА_1 місця ДТП було вимушеним та зумовлене погіршенням стану здоров'я, що потребувало термінового звернення за медичною допомогою. Обізнаність ОСОБА_1 про виклик на місце ДТП поліції, якій повідомлені данні її автомобіля, який зареєстрований на її ім'я, а також співпадіння адреси місця її реєстрації з адресою мешкання, свідчить про відсутність наміру ухилятися від встановлення обставин пригоди чи відповідальності. Крім того, після отримання медичної допомоги вона не перешкоджала з'ясуванню обставин ДТП, з'явилась до УПП в Одеській області та надала пояснення, в суді першої інстанції свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, визнала.
Отже, в діях ОСОБА_1 був відсутній умисел на залишення місця ДТП з метою уникнення відповідальності за ст.124 КУпАП, що є обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП. Таким чином в її діях відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, що виключає наявність в її діях складу правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.
Розглядаючи дану справу, апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ, зокрема у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016), в яких Суд, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Апеляційний суд, застосовуючи принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами.
У зв'язку із наведеним, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, що є підставою для закриття провадження по справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
При встановлених обставинах, інші доводи апеляційної скарги щодо оформленння адмінматеріалів не мають правового значення.
Щодо призначеного ОСОБА_1 стягнення за ст.124 КУпАП, апеляційний суд також погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині.
Так, відповідно до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.
Згідно зі ст.33 КУпАП суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, які обтяжують відповідальність, матеріали справи не містять. Посилання представника Руденка В.Г. в інтересах ОСОБА_3 в суді першої інстанції на необхідність призначення більш суворого стягнення, з огляду на притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за аналогічні правопорушення у справі №522/448/24 не ґрунтуються на відповідній правовій основ. Так, за положеннями ст.39 КУпАП якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Як встановлено з ЄДРСР у справі №522/488/24 постановою Приморського районного суду м.Одеси від 22.03.2024 ОСОБА_1 притягнута до відповідальності за ст.124 КУпАП, а постановою Приморського районного суду м.Одеси від 23.03.2024 провадження у справі за ст.122-4 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Відтак, враховуючи наведене, положення ст.39 КУпАП та дату притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, вона вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню у розумінні положень ст.39 КУпАП.
Разом з тим, апеляційний суд, аналізуючи наявні в матеріалах справи документи, встановив наявність пом'якшуючих обставин, які впливають на визначення виду адміністративного стягнення, а саме: визнання особою, яка притягається до відповідальності, вини, що свідчить про її щире розкаяння у вчиненні інкримінованого правопорушення. При цьому, враховано, що ОСОБА_1 не намагалась уникнути відповідальності та визнала себе винною в ДТП.
Відтак, суд першої інстанції належним чином не врахував характер даного правопорушення, яке не було злісним. Матеріали справи не містять даних щодо отримання іншими учасниками ДТП тілесних ушкоджень.
Також судом апеляційної інстанції враховано, що ОСОБА_1 є фаховим лікарем за спеціальностями лікар-онколог-хірург, лікар-офтальмолог, яка приймає участь у проведенні хірургічних операцій, наданні медичної допомоги як цивільному населенню, так і військовим, які приймають участь у бойових діях в умовах введеного військового стану. Позбавлення права керування транспортним засобом перешкодить можливості оперативно прибувати до місця роботи для проведення комплексу дій хірурга, що проводиться для лікування, діагностики або корекції функцій організму.
Не звернувши на вказане увагу, суд першої інстанції не забезпечив повноту, всебічність та об'єктивність судового розгляду, порушивши зазначені вище норми КУпАП, не врахував суттєвих обставин про особу порушника, у зв'язку з чим, за позицією апеляційного суду, наклав занадто суворе стягнення.
З огляду на вищевикладене, враховуючи характер вчиненого порушення, особу правопорушника, ступінь її вини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає, що ОСОБА_5 слід визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, що буде достатнім для її виправлення та попередження скоєння нових правопорушень, відповідатиме меті адміністративного стягнення та не буде суперечити інтересам потерпілих. Провадження в частині притягнення її до відповідальності за ст.122-4 КУпАП закрити, у зв'язку із відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Бочарова Андрія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 17 жовтня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-4, 124 КУпАП - скасувати.
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накласти на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень).
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко