Номер провадження: 11-сс/813/2469/25
Справа № 947/42130/25 1-кс/947/17610/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72024161010000016, внесеного до ЄРДР 18 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України , -
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2025 року було задоволено клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку житла 12 листопада 2025 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме : мобільний телефон марки Iphone 17 ProМах s/n НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 .
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст. 98 КПК України, оскільки вилучене майно могло зберегти на собі сліди вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, та є підстави вважати, що було знаряддям вчинення злочину, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.
Накладення арешту на вилучені під час обшуку електронні носії інформації необхідно для проведення їх детального огляду, виконання призначеної детективом комп'ютерно-технічної експертизи, яку неможливо провести без наявності у органу досудового розслідування вилученого майна, з метою встановлення наявності доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, з наступних підстав:
- слідчим суддею проігноровано, що мобільний телефон ОСОБА_8 під час проведеного обшуку видала добровільно та одразу повідомила пароль до нього, тому у детектива була можливість оглянути його;
- ОСОБА_8 не має жодного процесуального статусу в даному кримінальному провадженні;
- дії ОСОБА_8 ,як уповноваженої особи ДП МТП «Південний» при проведенні закупівель повністю відповідали вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостям здійснення публічних закупівель.
На підставі наведеного, апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, вилученого 12 листопада 2025 року у ході обшуку житла за адресою: АДРЕСА_2 .
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 ,доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що арештоване майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України та у кримінальному провадженні призначена експертиза.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення спеціальної конфіскації (ч.ч.1-2 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
У судовому засіданні встановлено, що підрозділом Територіального управління БЕБ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024161010000016, внесеному до ЄРДР 18 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Згідно клопотання про арешт майна, службові особи ДП «МТП «Південний», код ЄДРПОУ 04704790, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи за попередньою змовою зі службовими особами АТ «Дніпровський стрілочний завод», код ЄДРПОУ 14367980, та ТОВ «ВКП «Тако», код ЄДРПОУ 13417240, здійснили розтрату та заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах шляхом здійснення закупівлі залізничного обладнання за завідомо завищеною вартістю. Сума завищення вартості становить більше 7 млн грн.
Так, упродовж 2024 року службовими особами ДП «МТП «Південний» в ході виконання «Плану закупівель підприємства» організовано та проведено процедури закупівель залізничного обладнання №№ UA-2024-03-14-010947-a, UA-2024-07-18-008022-a та UA-2024-09-02-008069-a, загальною очікуваною вартістю 20 млн. 979 тис. грн. без ПДВ, участь у яких приймало ТОВ «ВКП Тако», яке фактично без проведення конкурентних процедур визначено переможцем зазначених закупівель.
За результатами проведених зазначених закупівель між ДП МТП «Південний» та ТОВ «ВКП Тако» упродовж 2024 року укладено три договори на постачання залізничного обладнання (стрілочна продукція виробництва Дніпровського стрілочного заводу», рейкова продукція, стикова продукція) на загальну суму 24999930 грн. з ПДВ.
В свою чергу, аналізом операцій з реалізації АТ «Дніпровський стрілочний завод» аналогічної стрілочно-рейкової продукції на адресу АТ «Укрзалізниця», ПАТ «Полтавський Гірничо-Збагачувальний Комбінат», підприємства корпорації «Детек», ПРАТ «АрселормітталКривий Ріг» та інших підприємств, виявлено, що ціни реалізації такої продукції у 1,5 - 2 рази є нижчими за ціни постачання предмету закупівлі на ДП «МТП Південний».
Зважаючи на вищевикладене, різниця у вартості між реалізацією ТОВ«ВКП «ТАКО» залізничного обладнання на адресу ДП «МТП ПІВДЕННИЙ» та вартістю його придбання у АТ «ДНІПРОВСЬКИЙ СТРІЛОЧНИЙ ЗАВОД» та інших суб'єктів господарювання складає 7 137 436 грн в т. ч.: за договором поставки від 02.04.2024 № Т/СН-83/24 складає 1 907 532 грн з ПДВ, за договором поставки від 08.08.2024 № Т/СН-267/24 складає 2 621304 грн з ПДВ та за договором поставки від 30.09.2024 № Т/СН-324/24 складає 2 608 600 грн з ПДВ, які перераховані на розрахункові рахунки ТОВ «ВКП Тако» та в подальшому привласнені.
Службовими особами ДП «МТП Південний» організовано та проведено закупівлю UA-2025-02-28-006215-a залізничного обладнання (стрілочна продукція, стикова продукція) очікуваною вартістю 5 млн. 248 тис. грн. без ПДВ (6 млн. 297 тис. грн. з ПДВ), переможцем якого визначено ТОВ «ВКП Тако» з остаточною пропозицією 5184660 грн. без ПДВ (6221592 грн. з ПДВ).
Крім того, службовими особами ДП МТП «Південний» під час організації тендерних процедур з метою надання переваг та забезпечення перемоги ТОВ «ВКП Тако», посадовим особам вказаного підприємства заздалегідь надавалась інформація про предмет закупівлі, вимоги до предмета закупівлі, обсяги наявного фінансування, та спільно з представниками ТОВ «ВКП Тако» здійснювали розробку тендерної документації з урахуванням індивідуальних особливостей продукції, що виробляється виключно підконтрольним АТ «Дніпровський стрілочний завод» або перебуває у наявності у пов'язаних підприємств, що унеможливлювало участь у тендерних процедурах інших учасників.
У той же час, інформування посадових осіб ТОВ «ВКП Тако» про проведення ДП «МТП «Південний» закупівель залізничного обладнання ще до оприлюднення в електронній системі закупівель інформацію про публічну закупівлю було забезпечено посадовими особами ДП «МТП «Південний», а саме: заступником директора по матеріально-технічному забезпеченню ОСОБА_9 , начальником відділу матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_10 , заступником начальника відділу матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_11 .
У подальшому, з метою усунення інших потенційних учасників закупівлі, посадові особи ДП «МТП «Південний» спільно з посадовими особами ТОВ «ВКП Тако» розроблено узгоджену тендерну документацію з урахуванням продукції виробництва АТ «Дніпровський стрілочний завод» або яка є у наявності пов'язаних підприємств.
У той же час, з метою штучного формування завищеної очікуваної вартості предмета закупівлі генеральний директор ВКП «Тако» ОСОБА_12 , за участю підконтрольних співробітників вказаного підприємства ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підготував та направив до ДП «МТП «Південний» комерційну пропозицію з завідома завищеними цінами. З тієї ж метою ОСОБА_15 вступив у змову з директором ТОВ «Будіндустрія», ТОВ «ЗРС» ОСОБА_16 та службовими особами зазначених підприємств з метою направлення від їх імені фіктивних комерційних пропозицій на адресу ДП «МТП «Південний», з аналогічно завищеними цінами.
Також, під час проведення зазначеної публічної закупівлі, посадовими особами АТ «Дніпровський стрілочний завод» з метою формування уяви відсутності попередньої змови з ТОВ «ВКП Тако» у системі прозоро на адресу ДП «МТП Південний» направлено запит щодо поділу предмета закупівлі на лоти з метою прийняття участі АТ «Дніпровський стрілочний завод» у закупівлі.
В той же час, діючи на виконання заздалегідь розроблено спільного плану щодо привласнення коштів державного підприємства, уповноваженою особою ДП «МТП Південний» ОСОБА_8 , в порушення принципу максимальної економії, було надано відмову у задоволені вказаного запиту з формальним посиланням на недоцільність поділу предмета закупівлі на лоти.
За результатом чого, 18.03.2025 ТОВ «ВКП «Тако» визнано переможцем з остаточною пропозицією 5184660 грн. без ПДВ (6178392 грн. з ПДВ), що більше ніж на 2 млн. грн. вище за ринкову вартість.
На підставі вищевикладеного в діях посадових осіб ТОВ «ВКП «Тако», ДП «МТП «Південний» та АТ «Дніпровський стрілочний завод», ТОВ «Будіндустрія», ТОВ «ЗРС» вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
За результатами проведених слідчих дій, негласних слідчих (розшукових) дій та розшукових заходів достеменно встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень може бути причетна ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
В рамках вказаного кримінального провадження, 12 листопада 2025 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_2 , (а.с. 114-118), в ході якого виявлено та вилучено:
мобільний телефон марки Iphone 17 ProМах s/n НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 .
Постановою старшого детектива від 12 листопада 2025 року вилучене майно визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.(а.с. 119-121).
Враховуючи вказані обставини прокурор звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на вищезазначене майно з метою його збереження як речового доказу. (а.с. 1-5).
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на положення частини 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_8 процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, а також про повну відповідність її дій вимогам законодавства у сфері публічних закупівель, не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для арешту вилученого майна.
Сам по собі факт ненадання особі на даному етапі кримінального провадження процесуального статусу підозрюваної не виключає можливості перевірки її причетності до вчинення кримінального правопорушення та не перешкоджає застосуванню заходів забезпечення кримінального провадження, спрямованих на збереження речових доказів.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, та якому надано належну оцінку слідчим суддею, органом досудового розслідування на даний час перевіряється можлива причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Так, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2025 року (а.с.108-113) задоволено клопотання детектива - надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинюваних кримінальних правопорушень, шляхом відшукання та вилучення речових доказів, зокрема: комп'ютерної техніки та мобільних телефонів.
На виконання зазначеної ухвали, 12 листопада 2025 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_2 , (а.с. 114-118), в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Iphone 17 ProМах s/n НОМЕР_1 , який постановою старшого детектива від 12 листопада 2025 року визнаний речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.(а.с. 119-121).
Твердження ж сторони захисту про правомірність дій ОСОБА_8 під час проведення закупівель фактично зводяться до оцінки обставин, які є предметом досудового розслідування та підлягають перевірці органом досудового розслідування, а не можуть бути наперед визнані такими, що виключають необхідність арешту майна.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині є передчасними та не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що арештоване майно може мати доказове значення у кримінальному провадженні, а тому наявні достатні підстави вважати, що його збереження є необхідним для забезпечення належного та ефективного здійснення досудового розслідування.
Виходячи з необхідності збереження арештованого майна як можливого речового доказу, колегія суддів критично оцінює твердження апелянта про можливість огляду мобільного телефону безпосередньо під час проведення обшуку.
Предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є ймовірні неправомірні дії ОСОБА_8 , у зв'язку з чим під час досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні спеціальних знань для отримання та дослідження інформації, яка ймовірно міститься на вилученому мобільному телефоні та може мати істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Враховуючи характер та обсяг такої інформації, її вилучення, відновлення, систематизація та аналіз не можуть бути забезпечені шляхом поверхневого огляду під час проведення обшуку, а потребують проведення відповідного експертного дослідження.
З цією метою вилучений мобільний телефон марки iPhone 17 Pro Max s/n НОМЕР_1 на підставі постанови детектива про призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи направлено до Одеського НДЕКЦ МВС України для проведення експертизи за експертною спеціальністю 10.9 «Дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів» (а.с. 151).
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
На переконання апеляційного суду, на цьому етапі досудового розслідування накладення арешту на вилучений мобільний телефон, з метою забезпечення збереження речового доказу, є необхідним для виконання вищенаведеного завдання кримінального провадження щодо захисту держави від кримінальних правопорушень.
Такий арешт пов'язаний із втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання колегії суддів, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - забезпечення захисту особистої недоторканності, свободи, життя та здоров'я громадян, що є фундаментальними правами людини та суспільними цінностями.
Апеляційний суд дійшов висновку, що цей суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.
Окрім того, таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна - мобільного телефона, щодо якого існують достатні підстави вважати, що він є речовим доказом, а також матиме строковий характер - до проведення експертного дослідження та копіювання інформації, яка має значення для досудового розслідування, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
У подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтами не надано та апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 170 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини кримінального провадження, беручи до уваги, що обмеження права власності є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, є правові підстави для арешту майна, тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , - без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72024161010000016, внесеного до ЄРДР 18 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3