Номер провадження: 22-ц/813/8960/25
Справа № 522/19156/24-Е
Головуючий у першій інстанції Скриль Ю. А.
Доповідач Лозко Ю. П.
19.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Лозко Ю.П. (суддя-доповідач), Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі
за апеляційною скаргою Споживчого товариства «Альтаїр 3»
на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2025 року
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про розподіл витрат з професійної правничої допомоги у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Альтаїр-3» про визнання п.2.6 договору асоційованого членства недійсним, стягнення грошових коштів
встановив:
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Споживчого товариства «Альтаїр 3» на користь ОСОБА_1 , понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 42000 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Споживче товариство «Альтаїр 3» звернулося з апеляційною скаргою в якій порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що скаржник не має штатного юриста, а велика кількість позовів до відповідача не дозволяє вчасно та оперативно опрацьовувати їх. Крім цього, просить врахувати перебої з постачанням електроенергії, нестабільні графіки відключення світла, постійні та тривалі триваоги через ракетно-дронові удари російської федерації та стрес, які заважають всебічно та уважно вивчати матеріали справи та надавати аргументовані пояснення, заперечення щодо позову.
Перевіривши доводи скаржника, якими обґрунтовуються вимоги про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2025 року, колегія суддів зауважує про таке.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 123 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).
Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано положеннями статті 127 ЦПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
За змістом статті 354 ЦПК України клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Тож поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі N 926/1037-б/15, від 14 червня 2022 року у справі N 904/3541/15).
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (абзац перший частини сьомої статті 14 ЦПК України).
Отже, процесуальний закон передбачає надсилання судового рішення як рекомендованим листом з повідомленням про вручення, так і в електронній формі через "Електронний кабінет", у тому числі на офіційну електронну адресу засобами підсистем Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу III затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи є обов'язковою для осіб, визначених у частині шостій статті 14 ЦПК України, пункті 10 вказаного Положення, зокрема для тих, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі N 454/1883/22 (провадження N 14-117цс23), пункти 64-65).
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії", заява N 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі "Каракуця проти України", заява N 18986/06).
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20).
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (ч.3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржуване додаткове рішення Київським районним суду м. Одеси ухвалене 24 жовтня 2025 року.
Як установлено колегією суддів за допомогою підсистеми «Електронний суд», повний текст оскаржуваного рішення суду доставлено до електронного кабінету скаржника 24 жовтня 2025 року о 15:51 год, що підтверджується карткою руху документа.
За таких обставин, право на поновлення строку на апеляційне оскарження, обумовлене часом отримання копії оскаржуваного рішення суду, для скаржника обраховується з 25 жовтня 2025 року і, з урахуванням положень ч.3 ст. 124 ЦПК України, закінчується 24 листопада 2025 року включно. Проте апеляційну скаргу засобами поштового зв'язку подано 04 грудня 2025 року, тобто з пропуском строку, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 354 ЦПК України.
Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про те, що запровадження воєнного стану та відключення світла є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, з огляду на таке.
Застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання також не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року, і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли російською федерацією населених пунктів України, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських установ, комунальних служб та/або поштового зв'язку (див. постанову Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 559/2655/23).
Введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, що у зв'язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад виїзд з місця проживання у зв'язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно її отримати, тощо). Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки у зв'язку із запровадженням такого не може вважатися поважною причиною пропуску цих строків (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі N 990/115/22 (провадження N 11-107заі22)).
Відсутність у штаті скаржника посади адвоката сама по собі не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну, і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення (див. ухвалу Верховного Суду від 29 вересня 2021 № 569/16321/19, від 17 листопада 2025 року у справі № 761/23160/24).
Колегія суддів вважає, що у даному конкретному випадку, своєчасність подання апеляційної скарги у межах процесуального строку відведеного законом, залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, у той час як підстави, якими скаржник мотивує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження носять виключно внутрішньо-організаційний характер організації роботи юридичної особи, та не можуть бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.
Інших поважних причин, які б могли слугувати підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник не наводить.
Частинами 3,4 ст.357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Таким чином, наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2025 року потрібно визнати неповажними в розумінні вимог ст. 354 ЦПК України, та надати скаржнику строк для подання заяви з наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, адже безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).
Керуючись ст.ст.185,356,357 ЦПК України,
ухвалив:
Визнати наведені Споживчим товариством«Альтаїр 3» підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними.
Апеляційну скаргу Споживчого товариства «Альтаїр 3» на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2025 року залишити без руху, запропонувавши скаржнику протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги, що зазначені в тексті цієї ухвали.
Роз'яснити скаржнику, що у випадку неподання заяви або якщо викладені в заяві підстави пропуску строку будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
М.В. Назарова