Дата документу 23.12.2025 Справа № 335/7548/25
Єдиний унікальний № 335/7548/25
Провадження №22-ц/807/2177/25
Головуючий в 1-й інстанції - Стеценко А.В.
23 грудня 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.,
секретарВолчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - Литвинець Юлії Сергіївни на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення сум недоотриманої пенсії спадкодавця,-
У липні 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Трифонова Андрія Володимировича звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення сум недоотриманої пенсії спадкодавця. В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилася спадщина. Позивачка є єдиною спадкоємицею за померлим чоловіком. Вона звернулася до приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу Кузьміної Н.О. з заявою про прийняття спадщини. Чоловік позивачки був пенсіонером і ветераном міністерства оборони Україна, перебував на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України Запорізької області та отримував пенсію за вислугу років, призначену у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2023 по справі № 280/845/23, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 № 2941/с від 09.01.2023, та здійснити виплату з урахування раніше виплачених сум, стягнуто судові витрати. За судовим рішенням сформувалася доплата в сумі 196932,93 грн., що підтверджується відповіддю відповідача на звернення позивачки від 28.05.2024 № 9765-9106/В-02/8-0800/24. Зазначену суму недоотриманих пенсійних виплат за життя ОСОБА_2 не отримав. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2023 по справі № 280/6487/23, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у розмір 2 000,00 грн. у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, з дня припинення її виплати, з урахуванням раніше виплачених сум. За даним судовим рішенням сформувалася доплата в сумі 12 000,00 грн., що підтверджується відповіддю відповідача на звернення позивачки від 28.05.2024 № 9765-9106/В-02/8-0800/24. Зазначену суму недоотриманих пенсійних виплат за життя ОСОБА_2 також не отримав. Листом від 08.07.2025 № 0800-405-8/67720 ГУ ПФУ в Запорізькій області посилаючись на ст. 61 Закону України № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Приватному нотаріусу було відмовлено у видачі довідки про розмір сум недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що відповідач обмежує право позивача як спадкоємця на отримання всього належного спадкового майна. Посилаючись на зазначені обставини просила суд стягнути з відповідача недоотриману пенсію у розмірі 208 932,93 грн. та стягнути судові витрати по справі.
Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення сум недоотриманої пенсії спадкодавця - задоволено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка у загальному розмірі 208 932 гривень 93 копійки.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 089 гривень 33 копійки.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - Литвинець Юлія Сергіївна подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовної заяви відмовити у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд дійшов помилкового висновку, що позивач має право на отримання пенсії у порядку спадкування. При вирішенні спору суд безпідставно надав перевагу положенням Цивільного Кодексу України, замість законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення, оскільки померлий отримував пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільненні з військової служби та деяких інших осіб», і саме норми цього Закону мають застосовуватися до цих правовідносин.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Трифонова Андрія Володимировича зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правовому природу та як наслідком винесено обґрунтоване та законне рішення. В зв'язку з наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , видане 19.04.2024 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №374.
Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , видане 24.07.1993 Шевченківським відділом записів актів громадянського стану, актовий запис № 553.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2023 по справі № 280/845/23, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 09.01.2023 №2941/с, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_2 виходячи на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 № 2941/с від 09.01.2023, та здійснити виплату з урахування раніше виплачених сум, стягнуто судові витрати.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2023 по справі № 280/6487/23, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати ОСОБА_2 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000,00 грн., у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з дня припинення її виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 25.02.2025, з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 25.02.2025 в справі №336/7182/24 встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_2 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено факт спільного проживання подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з липня 1993 року по момент смерті ОСОБА_2 .
З метою оформлення спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кузьміної Н.О. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої нотаріусом 20 травня 2024 року заведено спадкову справу № 20/2024.
Перевіряючи склад спадкового майна, приватний нотаріус Кузьміна Н.О. направила до ГУ ПФУ у Запорізькій області запит від 30.06.2025 № 165/02-14 стосовно недоодержаної спадкодавцем ОСОБА_2 суми пенсії.
Листом від 08.07.2025 № 0800-405-8/67720 ГУ ПФУ в Запорізькій області посилаючись на ст. 61 Закону України № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, приватному нотаріусу було відмолено у видачі довідки про розмір сум недоотриманої пенсії ОСОБА_2
28.07.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кузьміною Н.О. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на невиплачену суму пенсії після померлого ОСОБА_2 .
З листа Головного управління ПФУ в Запорізькій області від 28.05.2024 №9765-9106/В-02/8-0800/24 та розрахунків на доплату пенсії вбачається, що на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справах №280/845/23 та №280/6487/23 ГУ ПФУ в Запорізькій області, ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії, внаслідок чого по пенсійній справі сформувалися доплати у загальному розмірі 196932,93 грн. та 12 000,00 грн., які внесено до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що не отриманні ОСОБА_4 кошти, присуджені судовими рішеннями, входять до складу спадщини, а тому позивачка як спадкоємець першої черги у відповідності до ст.ст.1216,1218 ЦК України має право на їх отримання.
Такі висновки суду першої інстанції апеляційний суд вважає правомірними виходячи з такого.
Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги після смерті чоловіка права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з положеннями ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.
Отже, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому сума недоотриманого пенсії та доплат до неї, що належала чоловіку позивачки за життя і залишилась недоотриманою у зв'язку з його смертю, увійшла до складу спадщини, тому, позивач, прийнявши спадщину після чоловіка, має право на отримання всієї суми недоотриманої пенсії.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - Литвинець Юлії Сергіївни залишити без задоволення.
Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 25 грудня 2025 року.
Головуючий С.В. Кухар
Судді: І. В. Кочеткова
О.З. Поляков